Яким було церковне життя на українських землях в першій половині ХVІІ століття?
Чи є правильним судження про значний вплив Берестейської унії на церковне життя в тогочасній Україні? Наведіть факти, які підтверджують вашу думку.
Після Берестейської церковної унії православна віра в Україні знала все більших утисків, адже польська влада настійно домагалася визнання православними священиками унійної церкви. Використовуючи право патронату, польський король призначав на посаду лише тих священиків, які визнали унію. У православних громадах відбирали церкви і монастирі та піддавали уніатам.
Проте православне населення опиралося таким діям поляків. Вони вимовлялися визнавати у своїх храмах унійних священиків, чинили опір утворенню їх релігійної ієрархії, про що свідчать наступні факти:
– 1599 р. польський король призначив греко-католицького митрополита Іпатія Потія архімандритом Києво-Печерської лаври, але жителі міста й козаки не пустили його в лавру;
– 1609 р. озброєні жителі Києва напали на Видубицький монастир, де сховався намісник унійного митрополита Антоній Грекович, який за піддержки влади намірявся захопити Софійський собор і Києво-Печерську лавру;
– 1618 р. козацтво рішуче виступили проти дій митрополита Антонія Грековича, якого було схоплено та втоплено в Дніпрі;
– унійний в Києві був лише Видубицький монастир, православне населення повсюди виганяло греко-католиків;
– відбувся розкол Київської митрополії на визнану польською владою греко-католицьку, і не визнану православну церкви;
– 1596 р. греко-католицькими стали Київська, Полоцька, Пінська, Луцька, Берестейсько-Володимирська та Холмська єпархії.
Чи можна стверджувати, що церковні реформи Петра Могили позитивно вплинули не лише на православну церкву, а й на все тогочасне українське суспільство? Чому?
Так, дійсно можна стверджувати, що реформи Петра Могили мали позитивний вплив і на православну церкву, і на українське суспільство, адже митрополит направив свою діяльність на оновлення православної церкви. Вона полягала в упорядкуванні церковного життя – дотримання церковних правил, контроль за призначенням на вищі церковні посади, фіксація обов’язків рядовими священниками, налагодження відносин з православними братствами, узгоджено права патронів церкви і контроль за призначенням ними осіб на церковні посади, створення нового православного катехізису – викладу базових понять християнського віровчення.
Церковні реформи, запроваджені Петром Могилою, не могли не зачепити українську спільноту, адже православна віра займала чільне становище у її світоглядних цінностях.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Словесний теніс». Правила гри. Учитель/учителька об’єднує учнів та учениць у пари та оголошує тему, за якою відбудеться гра. Один учень/учениця ставить запитання за темою, інший відповідає на нього, після чого ставить своє запитання, і т. д. Запитання мають передбачати коротку відповідь: «Перелічіть причини…», «Назвіть передумови (прояви, характерні ознаки, результати, наслідки)…», «Що таке…», «Кого називали…» тощо. Перемогу здобуває учень/учениця, що надасть більше правильних відповідей.
Реформи митрополита Петра Могили.
1) Назвіть мету реформ Петра Могили.
Мета церковної реформи:
– необхідність відновлення єдиної системи управління церковною організацією;
– наведення церковної дисципліни, що проявилося у боротьбі з порушенням канонів при вступі у духовний сан та обійманні церковних посад;
– досягнення принципів суверенітету (верховенства влади митрополита) в Київській митрополії;
– відродження повноти церковного життя шляхом скликання єпархіальних соборів.
Мета освітньої реформи:
– забезпечення напряму розвитку освіти за зразком західно-європейських католицьких колегій (єзуїтських шкіл);
– збереження національної, культурної, релігійної ідентичності православного населення України;
– досягнення принципів демократичності і всестанового характеру, єдності навчання та виховання, систематичності організації шкільної справи.
2) Вкажіть на прояви релігійної реформи Петра Могили:
– налагодження суворої церковної дисципліни для православного духовенства. Для нагляду за церковним життям Петро Могила (запровадження посад митрополичих намісників (дві особи) та здійснення контролю за духовним життям єпархіальними соборами;
– обмеження права магнатів втручатися у справи церкви в межах їхніх володінь;
– закріплення змін церковного життя в кількох книгах – «Служебника» (1629 р.), «Требника» ( 1646 р.) авторства Петра Могили та «Православного сповідання віри» написаного настоятелем Києво-Печерського монастиря Ісайєю Трофимовичем.
3) Що таке православний катехізис?
Православним катехізисом називають збірник, в якому тлумачилися положення християнського вчення та Біблії. Катехізис точно подавав основних засад та догматів православної віри, був джерелом знання основ православної віри. Першим збірником в православ’ї було «Православне ісповідання віри» митрополита Петра Могили. Книга була придатною для використання в усіх православних церквах світу.
4) Кого називали візитаторами?
Задля контролю за церковним життям і поведінкою духовенства до парафій монастирів і єпископів направляли спеціальних посланців (власне, візитаторів). Візитатори-контролери могли влаштовувати іспити для священників на знання ними основ християнської віри, православного катехізису, правил проведення церковної служби.
2. Укажіть зміни, що відбулися в церковному житті українських земель після укладення Берестейської унії. Після укладення Берестейської унії поглибився процес розколу між вірянами унійної та православної церкви (русь боролася з руссю). Польська влада проявляла прихильність до представників унійної церкви, натомість утискуючи православних – польський король за правом патронату надавав кафедри лише унійним єпископам, таким чином ліквідовуючи православну церковну ієрархію.
Православне населення протистояло цим процесам, траплялися випадки збройних сутичок між унійцями та православними. На захисті православ’я рішуче виступало й українське козацтво. Тож спроба закріпити унійну церкву в 1618 – 1625 рр. в Києві виявилася невдалою (за виключенням Видубицького монастиря).
Наслідком унії став розкол Київської митрополії на визнану польською владою унійну (Київська, Полоцька, Пінська, Луцька, Берестейсько-Володимирська та Холмська єпархії), і не визнану владою й патронами-католиками православну церкви. Православна церква, по суті, виявилася поза законом. На захисті православ’я організовувалися братства – об’єднання міщан, що протестували проти унії. Православних обмежували в правах. Так, зокрема, православна шляхта не допускалася до участі в роботі сеймів. Церковне майно (монастирі, церкви) передавалися у власність греко-католиків.
3. Як було відновлено православну церковну ієрархію?
В знак підтримки православної церкви гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний вступив з запорозьким кошем до Київського православного братства. Він був прихильником ідеї відновлення ієрархії православної церкви без дозволів влади Речі Посполитої. Козаки скористалися приїздом до Києва Єрусалимського патріарха Феофана ІІІ у 1620 році. Гетьман Сагайдачний забезпечував його охорону. Феофан висвічує Київським митрополитом Йова Борецького та багато інших єпископів – Луцького, Берестейсько-Володимирського, Холмського, Перемишльського, Полоцького та Турово-Пінського. Польська влада не визнала відновлення православної ієрархії, мотивуючи це порушенням права патронату. Польським королем Владиславом IV було визнано православну ієрархію лише 1632 року.
Рішення короля про визнання православної ієрархії увійшло до до “Пунктів заспокоєння руського народу”. Православні отримували свободу богослужіння, дозвіл на призначення адміністративних посад, на спорудження чи відновлення церков, шпиталів, шкіл та друкарень, право на об’єднання в церковні братства.
4. Робота в парах. Обговоріть і висловіть свою думку, що Петро Могила зробив для зміцнення православної церкви.
Заходи Петра Могили щодо зміцнення православної церкви:
– сувора церковна дисципліна для православного духовенства;
– обмеження права шляхти втручатися у справи церкви, яка була на їх землі;
– закріплення змін церковного життя в кількох книгах – «Служебника», «Требника» авторства Петра Могили та «Православного сповідання віри» (православний катехізис) авторства настоятеля Києво-Печерського монастиря Ісайї Трофимовича;
– налагодження стосунків з православними братствами;
– узгоджено права патронів церкви і контроль за призначенням ними осіб на церковні посади.
5. Укажіть особливості становища української унійної (греко-католицької) церкви в цей період.
Берестейська унія спричинила розкол між православними та греко-католиками. Польська влада сприяла поширенню в Україні унійної церкви, в той же час утискуючи православну церкву. Посилаючись на право патронату, польська влада відбирала у православних землі, монастирі, церкви і надавала їх греко-католикам. Наслідком Берестейського собору 1596 р. став перехід
Київської, Полоцької, Пінської, Луцької, Берестейсько-Володимирської та Холмської православних єпархій до унії.
7. Колективне обговорення. Що було спільного й відмінного в церковному житті на українських землях до і після укладення Берестейської унії?
Після проголошення Берестейської унії для православної церкви настали складні часи, фактично вона опинилася поза законом. То ж вистояти церква могла лише дякуючи підтримці православних вірян. Унійна церква отримала широку підтримку польської влади, за правом патронату церква отримувала у володіння значну земельну власність, церкви та монастирі, які відбиралися у православної церкви. Київська, Полоцька, Пінська, Луцька, Берестейсько-Володимирська та Холмська православні єпархії перейшли до унії. Православна ієрархія була на межі зникнення. Відновлення церковної ієрархії стало можливим завдяки завдяки підтримки православ’я козаками, що поступово ставали захисниками інтересів українців. На початку ХVII століття до складу Київської митрополії входили Київська, Полоцька, Смоленська архиєпархії, Турово-Пінська, Холмсько-Белзька, Перемисько-Самбірсько-Сяноцька, Львівсько-Галицько-Кам’янецька, Луцько-Острозька єпархії. Частина єпархій з часом перейшли до унійної церкви.
8. Робота в парах. Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. Звертаючи увагу на швидкоплинність і марність «світу цього», Петро Могила закликав людей робити добрі справи, не шкодувати коштів на церкви й школи, підтримувати своїх духовних служителів, сиріт і вбогих, і сам утверджував ці принципи своєю діяльністю. За заповітом він матеріально забезпечив Києво-Могилянську колегію та передав їй свою бібліотеку. Решту майна він віддав Києво-Печерській лаврі, іншим монастирям, церквам і шпиталям. Сучасники називали його «безцінним надбанням руського народу». Поясніть наведену характеристику Петра Могили сучасниками. Якими моральними цінностями він керувався? Чи залишаються вони актуальними? Дайте розгорнуту відповідь.
Петро Могила був визначним церковним, освітнім і громадським діячем України першої половини ХVII століття. Будучи настоятелем Києво-Печерської лаври, Могила організував у лаврській друкарні видання книг, всього вийшло 15 назв видань. Був письменником – йому належать твори релігійного спрямування «Євангеліє Учительноє», «Евхологион альбом-молитвослов», підготував латиною православний катехізис «Православне сповідання»
Перебуваючи на чолі лаврського монастиря, Петро Могила виступав за порозуміння з греко-католицькою церквою, проте ця ідея не знайшла підтримки в православного населення. Перебуваючи на посаді митрополита, Могила добився зрівняння в правах православної церкви з унійною. Займався реставрацією православних храмів: Софійський собор, Києво-Печерський монастир, церкви св. Володимира Спаса і трьох Святителів, залишків Десятинної церкви. Митрополит провів широку церковну реформу, основними напрямами якої були:
– визнання православної їєрархії польською владою;
– сувора дисципліна серед священиків;
– повернення майна православній церкві і відбудова православних храмів;
– заснування вищої школи Києво-Могилянської академії;
Він увійшов в історію, як великий просвітник України, визначний державний і церковний діяч. У своїй діяльності керувався християнською мораллю, дбаючи про розвиток освіти, надаючи перевагу духовним, а не матеріальним потребам і цінностям. Ці світоглядне бачення є гуманістичним і незмінним протягом багатьох століть існування людства.