Перейти до контенту

Пішла бабця субсидію
Оформлять в сільраду.
Там створили комісію,
Провели нараду.
Голова промовив строго:
— Треба, щоб сказали,
Що ви собі такого
Цінного придбали?
Телевізора, приміром,
Чи пральну машину...
Кажіть правду, бо провірим...
— Не злукавлю словом,
Скажу правду, сину.
Хоч незручно стало бабці
Казать правду в очі,
Все ж мовила:
— Ось ці капці
І... труси жіночі.

Микола Коломієць

Запитали у Кузьми:
— Що ти ото робиш,
Що і в спеку, і в мороз
Без штанів все ходиш?
Кузьма каже: — В мене є
Справи вкрай печальні,
Бо я вчасно не сплатив
Борги комунальні.
Тож за ту мою провину
Мене й покарали
І усі мої штани
Заарештували.
— Чому саме штани,
Тут вони до чого?
— Бо у мене, крім штанів,
Не було ж нічого.

Іван Дерев`янко

Приніс дядько до лікарні
Дві четверті сала.
— Це за те, що ліки гарні
мені прописали.
Де й поділася подагра
Й супутні хвороби.
Бо, воістину, віагра
Справжнє диво робить.
Років двадцять ніби скинув —
Згадав старі звички...
Поважати, як мужчину,
Стали молодички.
Каже лікар: — Видна сила,
Випрямилась спина.
Ну а як це оцінила
Законна дружина?
— Мушу чесно вам
зізнатись —
Мені не відомо,
Бо як почав лікуватись,
Не був досі вдома.

Олександр Тараненко

— Як відпочивав
на Чорнім морі,
То знайшов дружину
у Місхорі, —
За столом,
розкинувшись, мов пан,
Хвалиться Пилипові
Вован. —
І тепер живу, як у раю.
Ну а ти де відхопив свою?
— В мене також
романтична жінка.
Наше місце зустрічі —
зупинка...
Як тролейбус номер
сьомий став,
Незнайомці руку я подав,
А вона була така чіпка —
Десять літ... руки
не відпуска!

Олександр Тараненко

— Чи ти чула, чи не чула:
Хведьова Людмила
золотого чоловіка,
кажуть, підчепила?
Вміє мити, шити, прати,
наварити супу,
приволік із заробітків
грошей цілу купу.
А учора сама бачу —
дивина, та й годі:
на руках її, їй-богу,
носить на городі.
А вона в цей час з каструльки
редьку поливає,
раз у раз йому очима
бісики пускає.
Отака несправедливість
є у світі, Любо:
їй, бач, доля усміхнулась,
нам же скалить зуби.
— Ой, Галино, схаменися.
Не кажи такого,
бо я також чоловіка
маю золотого.
От, приміром, дати свиням
попрошу я Рому,
а йому зробити крок —
то по золотому.
Чи, скажімо, де б не був він,
ніс куди не впер би,
то ростуть за ним постійно
золотії верби.
А як вихлебче горілки
відповідну дозу,
то в такий момент у нього
в золоті всі кози.
Так що в мене чоловічок
золотий, як в Люди,
та ще й важчий, ніж у неї,
на чотири пуди.

Микола Пасічник

Кузьма зроду ще ніколи
Не був у лікарні:
Зі здоров'ям, слава Богу,
Справи були гарні.
А крім того, він постійно,
З великим старанням,
З задоволенням займався
Самолікуванням —
Вип'є чарочку горілки
Та й горя не знає:
Вона його і лікує,
Й настрій піднімає.
Та під старість всі болячки
Біля нього в'ються,
Дошкуляють — і горілці
Вже не піддаються.
Пішов Кузьма до лікарні,
Лікар йому радить:
— Самі ліки цих болячок
Від вас не відводять.
Фізкультурою займіться
Та рухайтесь більше,
Якщо хочете, щоб далі
Не було вам гірше.
Я мікстуру вам виписав,
Добре помагає:
Виліковує хворобу
Й настрій піднімає.
Слухав Кузьма ті поради,
А потім питає:
— А що, у вас, крім горілки,
Нічого немає?

Іван Дерев`янко

Відпросився чоловік
У жінки Тетяни.
Каже, зустріч призначили
Інопланетяни.
Взяв новий костюм,
кашкет —
Просто фантастично!
Каже, будем спілкуватись
Ми телепатично.
Щоб не влізти у халепу
(Гості прямо ж з неба!),
Каже жінці, грошенят
Йому трохи треба.
Тут розчулилась дружина,
Схованку відкрила...
Як поводитися чемно,
Довго говорила.
Гроші взяв він — і до кума:
— Пішли до «тарілки»...
Замовили в барі закусь
Й дві пляшки горілки.
П’янка була довга-довга,
Як пісня собача.
Як поглянули на небо —
Два місяці бачать.
Поцілунки слали в небо
«Брату молодому».
А як стало вже троїтись,
То пішли додому.
«Контактери» аж до ранку
Брели по болоті.
Біля дому перегнулись
Обидва на плоті.
Спантеличена дружина
Тут їх і зустріла.
Як побачила таких їх,
То отетеріла:
— Чом замурзані костюми?
Де ваші кашкети?
— Вибач, люба, ми із кумом
Випали з ракети.

Василь Білоус

За старою ходячи,
Квилив дід:
– Ти б зварила півника
На обід!

Та стара скупенькою
Все ж була,
Взявшись в боки, лазаря
Завела:

– Їв би, кажеш, півника?
От так‑так!
Ну, а що ж там різати?
Він як шпак!..

Через день, удосвіта
Як на сміх,
Йшов злодюга й півника
Впхав у міх.

Вийшла баба, плачучи,
Й примовля:
– Ой, як шкода! Півень був
Як теля!

Любов Гнідець

— В чому справа, пане Юро,
Запитати хочу вас:
Чому біля прохідної
Стоїте в робочий час?
— Так я зовсім тут
недавно,
Декілька хвилин лишень.
В перукарні підстригався,
Бо обріс, як мохом пень.
— Десять років
тут працюю,
Та не бачив таких див,
Щоб хто-небудь
в час робочий
Підстригатися ходив...
— Але це не є провина,
Прошу зважити на те,
Що волосся у людини
І в робочий час росте.

Іван Білоус

Зустрів кума. Побалакав.
Ну як же іначе?
Іде Іван з вудочками
А риби не бачу.
— Люблю, — каже, —
посидіти
На лоні природи,
Тож до річки я ходжу
Навіть у негоду.
У рибалки є в житті
Цікаві моменти.
Й почав мені викладати
Свої аргументи:
— Коли вловиться
маленька,
То враз випускаю.
Нехай іще плаває,
Нехай підростає.
— А велика попадалась?
Де вона, Іванку?
— А велику ось складаю
В... майонезну банку.

Майя Свириденко