Практичне заняття за розділом ІV. Козацька Україна в кінці 50-х рр. XVII – початку XVIII ст. 8 клас

– Заборона гетьману мати дипломатичні відносини з іноземними державами.
– Заборона козакам самостійно вступати у війни або надавати комусь військову допомогу без дозволу царя.
– Обов’язок гетьмана посилати козацьке військо на негайну вимогу царя.
– Заборона гетьману призначати чи усувати полковників без царської згоди.
– Утримування московського війська і воєвод в Переяславі, Ніжині, Брацлаві та Умані українцями.
– Підпорядкування Київської митрополії Московському патріарху та заборона приймати посвяту від Константинопольського патріарха.
Батуринські статті 1663 року Івана Брюховецького. До попередніх умов додавалися пункти:
– українці мали утримувати за свої кошти московське військо в Україні;
– повертати назад до Московії їх втікачів;
– здійснити ревізію козацького реєстру, визначеного згідно попередніх договорів;
– заборона українським купцям продавати зерно на Правобережній Україні;
– не вивозити горілку й тютюн в московські міста, адже цими товарами могла торгувати лише Московська держава.
Глухівські статті 1669 року Дем’яна Многогрішного:
– московські воєводи залишалися в Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині та Острі без права втручання у справи місцевої адміністрації;
– козацький реєстр 30 тис. чоловік;
– гетьман мав право утримувати 1000 найманого війська;
– збір податків здійснювався виключно козацькою старшиною;
– гетьман не права на самостійні дипломатичні відносини з іншими державами;
обмеження переходу селян до козацького стану.
Конотопські статті 1672 І. Самойловича
– заборона гетьману підтримувати дипломатичні відносини без царського дозволу;
– заборона допомоги Петру Дорошенку в боротьбі з Річчю Посполитою;
– заборона гетьману карати та позбавляти старшину посад без згоди старшинської ради;
– розформовано наймане гетьманське військо;
– відміна положення про обов’язкову участь українських представників в російсько-польських переговорах стосовно України;
– заборона гетьману дипломатичного листування з правителями інших держав.
Коломацькі статті 1687 Івана Мазепи.
– дозвіл 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки;
– забороняли гетьману без дозволу царя позбавляти козацьку старшину посад, а старшині відповідно – скидати і обирати нового гетьмана;
– примушували козацьку старшину наглядати за діяльністю гетьмана та чинити доноси на нього царю;
– обмежували права гетьмана розпоряджатися землями, що належали Війську Запорізькому;
– забороняли гетьману й старшині мати дипломатичні стосунки з іншими державами;
– примус до шлюбів московитів з українками;
– заборона називати Гетьманщину «Малороссійскім краєм Гетманского регіменту», бо він є «Іх царского прєсвєтлаго велічєства самодєржавной дєржави». 
2. Які договори уклали гетьмани впродовж другої половини XVII ст. з Річчю Посполитою? Якими були їх основні положення?
Гадяцький договір 1658 року. (Іван Виговський):
– Київське, Брацлавське та Чернігівське воєводства (Велике Князівство Руське) на рівних правах із Польщею і Литвою входили до складу Речі Посполитої;
– на чолі виконавчої влади і військового командування був гетьман, обраний довічно і затверджений королем. Обирати гетьмана мали право козацтво, шляхта та духовенство;
– вища законодавча влада належала Національним зборам. Діловодство у Великому Князівстві Руському мало вестися руською мовою;
– Велике Князівство Руське мало право на карбування власних грошей;
– Військо мало налічувати 30 тис. реєстрових козаків і 10 тис. найманців. Польське військо не могло перебувати на землях Великого Князівства Руського. У випадку війни польським військом мав командувати гетьман;
– за козацтвом зберігалися права та привілеї. Сто козаків із кожного полку мали приймати до шляхти;
– православне населення зрівнювались у правах із католиками. У сенаті Речі Посполитої мали надати місце православному митрополитові київському і п’ятьом православним єпископам.
– Велике Князівство Руське мало право на два вищих навчальних заклади : Києво-Могилянська колегія і Краківський університет. а також право на відкриття гімназій та колегій, друкарень.
– землі польської шляхти, які були втрачені шляхтою від початку Визвольної війни, поверталися попереднім власникам. Проте не вирішено питання селян та козаків, що вже займали ці землі (таким чином провокувався земельний конфлікт між польською шляхтою і українським козацтвом та селянами).
Проте остаточні умови Гадяцької угоди виявилися значно вужчими:
– Право п’ять православних єпископів брати участь у засіданнях Сенату. Сеймом скасовано вимогу козаків про повернення маєтків, відібраних у православних греко-католиками;
– заборона гетьману мати дипломатичні стосунки з іншими державами;
– повернення польській шляхті земель, втрачених в часи Хмельниччини;
– козацький реєстр 30 тисяч. Козаки не мали платити податків, лише мали військовий обов’язок;
– гетьмана обирав король з чотирьох кандидатів-представників Київського, Брацлавського і Чернігівського воєводства.
Слободищенський трактат 1660 року (Юрій Хмельницький):
– підтвердження Гадяцької угоди без   князівства Руського;
– гетьман з козацьким військом не повинен шукати іншого союзу, ніж з королем Речі Посполитої;
– гетьман має повернути фортеці, які знаходяться в московитів;
– володіння кримського хана не повинні зазнавати нападу з боку козаків;
– гетьман і чернь має присягати королю.
Підгаєцька угода 1667 року (Петро Дорошенко):
– Петро Дорошенко та Військо Запорозьке давали обіцянку залишатися підданими польському королю;
– польські магнати й шляхта отримали право повертатися до своїх маєтків;
– польське військо не повинно було перебувати в Україні;
– Річ Посполита визнала кордони козацької держави по річці Горинь;
– зменшення польської військової залоги в Білій Церкві.
Острозька угода 1670 року (Михайло Ханенко):
– проголошення “вольностей” православним священникам;
– непорушне право “вольностей” щодо козацьких маєтків;
– амністія для козаків, що повертаються на службу до польського короля;
– обрання козаками гетьмана з затвердженням його польською короною;
козаки зобов’язуються не шукати протекції інших держав;
– козацьке військо за наказом коронного гетьмана мало швидко вирушати проти ворога;
– Заборона козакам приймати чи відправляти будь-яких послів без королівської згоди;
– католицькі шляхта і духовенство отримали право на вільне повернення до своїх колишніх володінь на українських землях;
– козацьке військо отримало обов’язок придушувати всі антипольські виступи населення.
3. Які міжнародні договори були укладені щодо українських земель у другій половині XVII — на початку XVIII ст.? Якими були їх основні положення?
Бахчисарайський мирний договір строком на 20 років 1681 року між Османською імперією і Московією:
– кордон між Османською імперією і Московщиною визначався по Дніпру, султан і кримський хан дали зобов’язання московитам не допомагати їх супротивникам;
– Османська імперія приєднувала південь Київщини, Брацлавщину і Поділля, а Московія забирала Лівобережжя, Запорізькі землі й Київ з містечками Васильків, Стайки, Трипілля, Радомишль, Дідівщина. Московська держава погодилась на щорічне надання кримському ханові данини;
– на протязі 20-ти років землі між Дністром і Бугом мали залишалася нічиєю та незаселеною, ні московити, ні османи не мали права будувати й відновлювати фортифікаційні споруди;
– козацтво отримали право на риболовлю, добуток солі та плавання Дніпром з притоками до Чорного моря;
– татари отримали право на кочівлю та мисливство в степах нижньої течії Дніпра.
«Вічний мир» між Московською державою та Річчю Посполитою 1686 року:
– Річ Посполита визнавала за Московським царством Лівобережжя, Київ, Запорозьку Січ, Смоленщину і Чернігово-Сіверщину з Черніговом і Стародубом;
– Річ Посполита володіла Північною Київщиною, Волинню і Галичиною, де гарантувала православному населенню вільно сповідувати свою віру;
– вільне віросповідання отримували католики в Московії;
– південні землі Київщини та Брацлавщини, спустошені війнами, залишалися нейтральними.
4. Якими були основні положення Конституції П. Орлика?
Основні положення Конституції П. Орлика:
– підпорядкування Київської митрополії Константинопольському патріархату;
– державні кордони;
– мир з Кримським ханством;
– захист та підтримки Війська Запорізького;
– влада гетьмана стає підконтрольною. Конфлікти вирішує суд;
– гетьман не контролює державну скарбницю;
– призначення на посади на основі голосування;
– державний захист вдів і сиріт;
– столиця місто Київ;
– містам підтверджується Маґдебурське право.
II.  Робота із синхронізованою хронологічною таблицею «Європа в Ранньомодерну добу». Додайте до синхронізованої хронологічної таблиці відомості про період Руїни, Гадяцьку угоду, Андрусівське перемир’я, Бахчисарайський мирний договір, «Вічний мир», повстання під проводом С. Палія, зруйнування Батурина і Чортомлицької Січі, Полтавську битву, ухвалення Конституції П. Орлика.