Узагальнення за розділом III. Русь-Україна у другій половині XI – першій половині XIII ст. 7 клас

Орієнтовний перелік термінів і понять для проведення гри: міжусобна війна, політична децентралізація, князівський з’їзд (снем), уділ, вотчина, помістя, тріумвірат, берестяні грамоти, чорні клобуки, кипчаки, (половці), торки, половецькі «баби».
Після смерті великого князя київського спалахнула міжусобна війна між його синами за батьків уділ. Це був складний час в історії України-Русі. У тій ворожнечі одні князівські сини боролися проти інших, об’єднуючись у спілки для співправління – тріумвірати (спілка трьох).
Для примирення родичі-вороги збиралися на княжий з’їзд, та домовлялися про припинення війни. Ті князівські збори називалися снемами. На Любецькому снемі 1097 року було вирішено залишати батьківський уділ дітям. Таку землю стали називати вотчиною – тобто отчина – батькова. Земля ставала їх приватною власністю, яку не можна було відібрати – на відміну від помістя, що не передавалося у спадок, та надавалося тим, хто перебував на князівській військовій службі.
Під час міжусобних війн ворожі сторони не гребували користатися зовнішньою військовою допомогою кочівників, що займали південні степові землі – чорних клобуків, кипчаків (половців), торків. Про ті давні часи залишилися в степах України німі кам’яні статуї – половецькі баби.
З часом наділені київським князем князівські удільні землі не бажали коритися Києву та намагалися проводити незалежну політику, позиціонуючи себе окремими суб’єктами політичних відносин, що свідчило про процеси їх децентралізації. Державне управління потребувало освічених людей, тож преважно діти суспільної верхівки вчили грамоту, для цього були створені школи при церквах та монастирях, також мала поширення й домашня освіта. Про наявність освічених людей в Русі-України говорять артефакти – берестяні грамоти.
2. Об’єднайтеся в малі групи й проведіть гру «Жива картина». Правила гри. Кільком учням доручається зобразити певну історичну подію, не попереджаючи клас про те, що вони демонструють. Вони озвучують від імені своїх персонажів одну-дві репліки. Клас упізнає подію та визначає, де й коли вона відбулася.
Пропоновані для «живих картин» події: 
1) Нестор Літописець за роботою; 
– Отче, благослови!.. З чого пішла Руська земля і чого такою стала… Тож почнемо повість оцю.
2) Будівництво Михайлівського Золотоверхого собору; 
– Це буде велична споруда, що засяє над сивим Дніпром золотом куполів і стане справжньою окрасою Києва. Дідом Ярославом створена Софія, тож нам, його нащадкам, ще краще збудувати потрібно.
3) Битва князів Ярославичів із половцями на річці Альта; 
– Нумо, браття, станемо стіною до бою! Не пустимо половця на рідну землю!
– Очолимо утрьох нашу дружину. Разом ми – сила!
4) похід Ігоря Святославича проти половців; 
-Далеко мужній сокіл залетів,
Ворон б’ючи, — заледве не до моря!
Не воскресити Ігоревих воїв,
Русі щитами їм не затулить!
5) Любецький з’їзд князів; 
Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою!». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест
6) розорення Києва князем Андрієм Боголюбським; 
І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали.
7) повстання в Києві 1113 р.
Іди, князю, на стіл батьківський і дідівський. А коли не прийдеш, то знай, що багато зла станеться, і не тільки Путятин двір, чи соцький, чи жидів пограбують, а ще й на ятрівку (невістку) твою нападуть, і на бояр, і на монастир