Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Три речення». Правила гри. Учням та ученицям необхідно передати зміст пунктів параграфа трьома простими реченнями. Перемагає той(-а), у кого розповідь буде коротшою, але при цьому правильно передаватиме зміст матеріалу. Гру доцільно проводити в письмовій формі.
1. Соціальна структура суспільства
Привілейовані стани: шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри), духовенство (церковні люди).
Напівпривілейовані стани: міщани (патриціат, бюргерство, плебс). Непривілейовані стани: селянство (слуги, данники, тяглові).
2. Панівні (привілейовані) стани суспільства та їхнє життя.
Шляхта, як панівний стан населення, могла обиратися до органів управління.
Шляхта виробила кодекс шляхетської честі
Шляхта була неоднорідною за майновим становищем.
3. Князь Костянтин Острозький.
Найважливіше становище серед панівного стану займали князі, які походили з давніх родів.
Наймогутнішим родом був рід Острозьких, що походив з роду Романовичів.
Найвідомішим представником родини Острозьких був Костянтин Іванович.
4. Церковне життя в другій половині XIV — XV ст.
Приєднання Галицьких земель до Польщі започаткувало насильницьке насадження католицької віри серед православного населення краю.
1375 року в Галичині засновано католицьку митрополію, 1371 року за сприяння польського короля Казимира ІІІ створено окрему Галицьку православну митрополію, 1458 року литовцями відновлено Київську православну митрополію.
Православна церква у складі Польщі й Литви перебувала в стані другорядної та залежала від світської влади.
2. Назвіть основні стани суспільства на українських землях у XIV —
першій половині XVI ст. Укажіть особливості соціальної структури
населення. Хто належав до панівного стану населення?
Основними станами суспільства на українських землях у XIV —
першій половині XVI ст. були три стани: шляхта, духовенство, селянство. Особливістю соціальної структури станового суспільства була наявність привілейованих і непривілейованих станів.
До привілейованих станів належала шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри), духовенство (церковні люди).
До напівпривілейованого стану належали міщани (патриціат, бюргерство, плебс).
До непривілейованого стану належало селянство (слуги, данники, тяглові).
Привілейовані. стани були звільнені від сплати податків, були власниками землі, проте мали певні обов’язки. Так, шляхта мала військовий обов’язок, духовенство – церковні обов’язки. Шляхта була панівною верствою населення.
3. Як відбувався процес формування шляхти? Які права та обов’язки мали шляхтичі?
Шляхта була неоднорідною за майновим станом і поділялася на три основні групи – дрібна (від 1 до 50 селянських дворів), середня (кілька сотень селянських дворів), магнати (кілька тисяч селянських дворів). Ця панівна верства визначала державну політику через представництво у великих та малих сеймах (Польщу так і називали – шляхетською республікою). Шляхтичі володіли землею, несли військову службу, вони могли як носити, так і використовувати зброю. Мали земельні і торгові привілеї.
4. Чим була зумовлена складна релігійна ситуація на українських землях у XIV — першій половині XVI ст.? Які події сприяли поширенню католицтва на українських землях?
Складна релігійна ситуація на українських землях у XIV — першій половині XVI ст. була зумовлена тим, що українські землі, втрачаючи залишки державності, стали ареною боротьби між сусідніми державами, які нав’язували своє віросповідання.
В той час належність людини до певної релігійної організації була важливою частиною державної політики та ідеології. Релігійна належність була своєрідним маркером “свій-чужий”. Боротьба за віру означала боротьбу за самоідентифікацію людини.
Захоплюючи українські землі, ліквідовуючи удільні князівства, завойовники дбали насамперед про поширення своєї віри, до інших віросповідань ставилися вороже. Релігія була одночасно інструментом захоплення та інструментом опору завойовникам.
Поширення католицизму в Україні почалося з вторгнення Польщі. 1375 року Папа Римський на прохання польського уряду дав дозвіл на католицьке архієпископство (тотожне митрополії в православ’ї) в Галичині. Після Кревської унії 1385 року в Литві набуває поширення католицька віра.
5. Колективне обговорення. Що спонукало правителів Литви та Польщі до створення окремих православних митрополій у своїх володіннях?
Правителі Литви та Польщі засновували православні митрополії у своїх володіннях тому, що переважна частина українського населення була православною, і насадження католицизму могло привести до значного спротиву, аж до можливої втрати захоплених литовцями та поляками земель. Тому заснування православних митрополій виглядало як спосіб утримати українські землі під своєю владою, а також спосіб уберегти українців від впливу не менш агресивного сусіда – Московії. Православна церква в Литві та Польщі була другорядною, і залежала від волі правителів.
6. Робота в малих групах. За якими ознаками зі шляхетського стану Литви та Польщі можна виділити «українську шляхту»?
Українська шляхта сповідувала православну віру, захищала українські землі від набігів татар і турків.
7. Заповніть порівняльну таблицю «Привілейовані стани населення українських земель».
| Русь-Україна в Х – XIII ст. | Українські землі в XIV – першій половині XVI ст. |
| Князь – правитель держави, мав найбільше землі у власності. Бояри – родова знать, отримували землю у власність від князя за службу. Бояри поділялися на великих (воєводи і тисяцькі) та малих (соцьких, десяцьких). Дружинники – професійні воїни, також за службу князеві отримували землю у власність. Духівництво – священнослужителі. Поділялися на вище (митрополити, єпископи, ігумени монастирів) і нижче (священники, ченці). | Шляхта (князі, пани, зем’яни, бояри) – панівна верства, головним обов’язком якої була служба у війську, за що і отримувала землю. Князі – крупна шляхта, володіла спадковою землею, титул можна було лише успадкувати. Пани – заможна шляхта, родовитого походження, мала спадкову землю. Зем’яни – середня шляхта, нащадки слуг, за службу у війську отримували землю, залежали від князів і панів. Бояри – дрібна шляхта, несли особисто військову службу, виконували доручення князів та панів. Духівництво (вище і нижче) |
8. Робота в парах. Розгляньте діаграму «Соціальна структура
суспільства на українських землях у другій половині XIV — першій половині XVI ст.» та виконайте завдання:
1) Назвіть основні стани населення українського суспільства. Який із них був найчисленнішим?
Основні стани населення: селянство, міщани, шляхта, духовенство.
Найчисельнішою верствою було селянство і становило 80% всього населення.
2) Виходячи зі структури населення, назвіть основні галузі господарства.
Основною галуззю господарства було сільське – землеробство і тваринництво.
3) Які з наведених станів відносять до привілейованих, а які — до непривілейованих? Поясніть, чому ви так вважаєте.
Привілейовані стани: шляхта – 4%, духовенство – 1%.
Непривілейовані стани: селяни – 80%, міщани – 14%
Привілейовані стани не платили податків на відміну від непривілейованих станів. Привілейовані брали участь в управлінні державою і мали військовий обов’язок. Непривілейовані стани займалися господарством.