Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Хто з них?». Правила гри. Із-поміж учнів та учениць обираються три головні герої (Вітовт, Ягайло, Свидригайло), четвертий(-а) учень(-иця) зачитує перелік подій, на які мають відгукуватися головні герої, якщо вони брали в них участь.
Зразок переліку подій: учасник битви під Вількомиром; погодився
на укладення Кревської унії; зазнав поразки в битві на річці Ворскла; утворив «Велике князівство Руське»; остаточно ліквідував Київське удільне князівство тощо.
| Подія | Вітовт | Ягайло | Свидригайло |
| Кревська унія 1385 р. | + | ||
| Прийняв католицьку віру та ім’я Владислав 1386 р. | + | ||
| Одружився з польською королевою Ядвігою | + | ||
| Король Польщі і Великий князь литовський | + | ||
| Островська угода 1392 р. | + | + | |
| Намісник Литви | + | ||
| Скасування Кревської унії 1398 р. | + | ||
| Ліквідація удільних князівств Русі | + | ||
| Поразка в битві на річці Ворскла проти монголів в 1399 р. | + | ||
| 18 січня 1401 р. Віленська унія | + | + | |
| Успіху у війні з Московською державою | + | ||
| Грюнвальдська битва 1410 р. | + | ||
| Городельська унія 1413 р. | + | + | |
| Луцький з’їзд європейських монархів 1429 р. | + | ||
| Обрання князем Великого князівства Литовського 1430 р. | + | ||
| Велике князівство Руське | + | ||
| Акти про зрівнювання в правах католицької й православної знаті 1432 і 1434 рр. | + | ||
| Поразка Битва 1 вересня 1435 р. на річці Швентої біля міста Вількомир | + | ||
| Отримує в уділ Волинське князівство 1447 р. | + |
2. Що таке унія? Між якими державами й коли була укладена Кревська унія?
Унія – це угода між двома чи більше учасниками про об’єднання на основі спільних інтересів і політичної доцільності. Унія може бути як добровільною, так і вимушеною внаслідок тиску певних політичних обставин – як внутрішніх, так і зовнішніх.
Кревську унію було украдено між Литвою та Польщею 1385 року.
3. Охарактеризуйте зовнішню політику князя Вітовта.
Литовський князь Вітовт був противником Кревської унії, він виражав інтереси тих литовських князів, що виступали за збереження самостійності Литви. Тому основною метою зовнішньої політики Вітовта є саме питання незалежності Литви. Способом реалізації цієї мети була збройна боротьба, що привела до підписання Островської угоди з польським королем Ягайлом 1392 року, за якою за Вітовтом закріплювався титул литовського князя, і він фактично ставав намісником литовських земель і 1398 року Кревська унія практично перестала діяти і була відмінена (скасована).
На території Русі Вітовт почав ліквідовувати удільні князівства, зміцнюючи свої позиції. Його владу підтримувала та частина української православної політичної верхівки, яка прагнула послаблення агресивного впливу московитів та монголів. Проте Вітовт зазнав поразки від монголо-татар в битві на річці Ворсклі 1399 року. Як наслідок, 18січня 1401 року у Вільно Литва визнає васальну залежність від Польщі, хоча Вітовт отримує титул великого литовського князя.
Невдовзі Вітовт перемагає Московську державу, наслідком його військового успіху стало визнання васальної залежності Новгородським, Рязанським та Тверським князівствами.
Вітовт 1410 року бере участь у Грюнвальдській битві з німецькими хрестоносцями (Тевтонським орденом), наслідком перемоги стала можливість відновлення незалежності Литви від Польщі, що хоча з деякими обмеженнями, але знайшло підтвердження в Городельській унії 1413 року – так, зберігалася зверхність польського короля над Литвою і доступ до державних посад могли мати лише християни-католики, натомість утискувалися права православних християн.
З метою закріплення незалежності Литви Вітовт 1429 року скликає в Луцьку з’їзд європейських монархів, де було вирішено про надання великому князю литовському королівського титулу. Проте Вітовт коронуватися не встиг через раптову смерть (можливо, він був отруєний, в чому, зрозуміло, була зацікавлена польська сторона).
4. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте спільне й відмінне в політиці князів Ольгерда та Вітовта щодо українських земель.
Спільні риси в політиці Ольгерда і Вітовта щодо українських земель:
– володіли українськими князівствами;
– боролися з монголо-татарами та московитами;
– підтримували православну віру.
Відмінні риси в політиці Ольгерда і Вітовта щодо українських земель:
– заволодівши українськими землями, Ольгерд відновлює удільний устрій князівств, Вітовт ліквідовує;
– на чолі руських князівств за правління Ольгерда могли перебувати Рюриковичі, а Вітовт заміняє місцевих князів своїми намісниками;
– Ольгерд здобув перемогу над татарами 1362 року в битві на річці Сині Води, Вітовт зазнав поразки від татар на Ворсклі 1399 року.
5. Чому наприкінці XIV ст. на українських землях були ліквідовані удільні князівства?
Київський князь Володимир, новгород-сіверський Дмитро Корибут та подільський Федір Коріятович не бажали визнавати владу Вітовта. Ця обставина привела до ліквідації удільних князівств Вітовтом. Таким чином литовський князь таким чином посилював політичне становище Литви, проводячи централізаторську політику, яка означала зосередження управління державою в однієї особи. Замість місцевих князів Вітовт на чолі князівств ставив своїх намісників.
6. Чим були зумовлені виступи православної знаті наприкінці XV – на початку XVI ст. проти Литви? Чому всі виступи зазнали поразки?
Православна знать виступала проти ліквідації удільних князівств та утисків православних християн в порівнянні з привілейованими католиками, які, на противагу православним, мали можливість займати державні посади. Виступи проти литовців були розрізненими, не мали ґрунтовної підготовки і достатньої сили, що давало змогу литовцям завдати їм поразки. На XVI ст. литовська верхівка зміцніла настільки, що не звертала особливої уваги на протести православної знаті. Так, змова проти литовців нащадків Олельковичів, позбавлених уділів, була викрита 1481 р., а її учасників страчено. 1508 року відбулося повстання православної знаті під проводом Михайла Глинського. Воно охопило Київську та Турівську землі, проте не знайшло широкої підтримки серед інших руських князів.
Руська православна знать остаточно втратила свій вплив. Будь-які її спроби відновлення старих порядків були марними.
7. Складіть хронологію ключових подій перебування українських
земель у складі Великого князівства Литовського.
1324 p. – похід князя Гедиміна на Київське князівство
1352 p. – розділ між Польщею і Великим князівством Литовським земель Галицько-Волинського князівства. Приєднання Волині Литвою.
1362 p. – приєднання Ольгердом Київщини, Переяславщини і частини Чернігово-Сіверщини.
1362 p. – перемога військ Великого князівства Литовського (Ольгерд) над монголами на річці Сині Води і вигнання їх з українських земель. Приєднання Поділля. Відновлення удільного устрою українських князівств.
1385 p. – Кревська унія. Об’єднання Польщі і Литви.
1387 p. – Утвердження за польського короля і великого князя литовского Ягайла католицької церкви у Литві.
1392 р. – Ліквідація великим князем литовським Вітовтом Подільського князівства.
1413 p. – Городельська унія між Литвою і Польщею. Посилення політичного становища Литви в суперництві з Польщею.
1415 – 1420 pp. – створення в Литві окремої від московської православної митрополії.
1432 р. – 1435 р. – утворення Великого князівства Руського в складі Берестейщини, Підляшшя, Полоцька, Вітебська, Смоленської землі, Сіверщини, Київщини, Волині і Східного Поділля на чолі зі Свидригайлом.
1 вересня 1435 р. – поразка Свидригайла неподалік міста Вількомир від Сигізмунда, внаслідок якої перестала існувати ідея Великого князівства Руського.
1438 р. – відновлення влади Сигізмунда на всій території великого князівства Литовського.
1440 p. – відновлення удільного Київського (Олелько 1441 – 1454 рр.) та Волинського князівств (Свидригайло).
1452 р. – включення до складу Литви Волинського князівства (по смерті Свидригайла).
1455—1470 рр. – правління київського князя Семена Олельковича, спроби відновлення могутності руських князівств.
1458 р. – Семен Олелькович сприяє утворенню окремої Київської православної митрополії.
1471 р. – по смерті Семена Олельковича великий князь Казимир скасував Київське князівство, призначивши там свого намісника.
8. Колективне обговорення. Визначте здобутки внутрішньої та зовнішньої політики литовського князя Вітовта.
Головним питанням внутрішньої політики Вітовта було питання централізації влади литовського князя. Вітовт ліквідовував удільні князівства, ставлячи на їх чолі своїх намісників.
Городельська унія 1413 року скріплювала привілейоване становище католиків в порівнянні з православними, що викликало внутрішню напругу в Литві.
Головним питанням зовнішньої політики Вітовта було питання незалежності Литви. Островська угода між Вітовтом і польським королем Ягайлом закріплювала за Вітовтом титул литовського князя, це означало на практиці зупинку дії Кревської унії.
Після поразки від монголів 1399 року Вітовт визнає себе васалом Польщі (Віленська унія 1401 р.). Незабаром Вітовт здобуває перемогу над Московською державою, тож Новгородське, Рязанське та Тверське князівства стають його васалами. Після перемоги над Тевтонським орденом у Грюнвальдській битві зростає політичний вплив Вітовта у відносинах з польським королем, що проявилося в укладенні Городельської унії, що посилювала незалежність Литви від Польщі. З метою остаточного розриву з Польщею Вітовт 1429 року скликає в Луцьку з’їзд європейських монархів, де було вирішено про надання великому князю литовському королівського титулу. Проте стати монархом Вітовту завадила раптова смерть 1430 року.
9. Складіть розгорнутий план за темою «Українські землі у складі Великого князівства Литовського».
1. Захоплення литовським князем Гедиміном північних українських земель.
2. Утвердження Любарта на Волині після занепаду Галицько-Волинського князівства.
3. Розширення територій Литви за правління Ольгерда за рахунок українських земель.
4. Перемога на Синіх Водах.
5. Відновлення українських удільних князівств князем Ольгердом.
6. Кревська унія.
7. Політика князя Вітовта щодо незалежності Литви.
8. Островська угода.
9. Збройна боротьба проти Вітовта в Україні.
10. Ліквідація Вітовтом удільних князівств.
11. Поразка Вітовта вд монголів на Ворсклі.
12. Віленська унія.
13. Переможні війна Вітовта з Московською державою.
14. Грюнвальдська битва.
15. Городельська унія.
16. Луцький з’їзд європейських монархів.
17. Смерть Вітовта.
18. Обрання князем Великого князівства Литовського Свидригайла
Ольгердовича.
19. Агресія Польщі на Волині та Поділлі.
20. Великий князь Литовський Сигізмунд.
21. Утворення Великого князівства Руського.
22. Поразка під Вількомиром.
23. Обмеження прав удільних князів і вбивство Сигізмунда.
24. Великий князь Литовський Казимир – майбутній король Польщі.
25. Відновлення Київського і Волинського удільного князівства.
26. Князювання в Києві Олелька та його сина Семена.
27. Створення окремої Київської православної митрополії.
28. Скасування удільного Київського князівства Казимиром.
29. Усунення від влади руської православної знаті.
30. Натиск Московії на Литву і захоплення частини литовських земель.
31. Зближення Литви з Польщею.
32. Набіги кримських татар.
33. Виступ православної знаті під проводом Михайла Глинського.
11. Доведіть або спростуйте твердження, що українська знать
опиралася союзу Литви й Польщі.
Українська знать опиралася союзу Литви та Польщі. Це твердження можна довести тезами, наведеними нижче:
– владу Вітовта підтримувала українська знать, котра виступала проти покатоличення, яке впроваджувала Польща;
– положення Городельської унії про привілейоване становище католиків (вони могли займати державні посади) в порівнянні з православними викликало незадоволення української знаті;
– обрання Свидригайла Великим князем Литовським без згоди Польщі;
– утворення на українських та білоруських землях Великого князівства Руського на чолі зі Свидригайлом.
12. Робота в парах. Складіть історичний портрет князів (за вибором): Ягайло, Вітовт, Свидригайло, Олександр (Олелько) Володимирович.
Історичний портрет Ягайла:
Ягайло – великий князь Литовський (1377-1386) та польський король (1386-1434), син великого литовського князя Ольгерда Гедиміновича. По матері (Уляні Олександрівні) мав тверське коріння. Виховувався православним. На початку своєї політичної кар’єри боровся за владу з родичами, типовим явищем для тогочасного суспільства. боротьба з двоюрідним братом Вітовтом Кейстутовичем привела його до союзу з Польщею і укладення Кревської унії, яка давала йому титул короля Польщі, проте суперечливою для Литви – об’єднання означало поступову втрату її незалежності.
Зрозуміло, що після укладення унії спалахнула війна між Ягайлом та Вітовтом, результатом якої стало зміцнення литовських позицій Вітовта, що було скріплено Острівською угодою 1392 року. Стосовно українських земель, які були в складі Литви, Ягайло разом з Вітовтом виступає за ліквідацію удільних князівств – тобто Ягайло, як і Вітовт, бажає бачити в руських землях повністю підвладні території. Варто зазначити, що відносини з Вітовтом у Ягайла складалися завжди компромісно – взаємовигідним угодами з точки зору їх політичної доцільності для обох сторін. Про це свідчить Віленська унія після поразки Вітовта на Ворсклі чи їх спільна боротьба з Тевтонським орденом.
Внаслідок передчасній смерті дружини – польської королеви Ядвіги становище Ягайла в праві на польську корону стає непевним, але він застосовує “шлюбну дипломатію” і одружується вдруге з онучкою польського короля Казимира ІІІ, чим підкріплює права на престол. В цілому, Ягайло одружувався чотири рази і в усіх шлюбах виступала ключовим питання політична доцільність.
13. Чому боротьба удільних князів на українських землях завершилася поразкою? Поясніть значення князівської верстви для збереження державотворчих традицій.
Князівська верхівка українського суспільства була знесилена і частково винищена в боротьбі з монголами, тому не мала достатньої військової потуги в порівнянні з литовцями чи поляками. Окрім того, чимала частина українських князів приймала католицьку віру, аби мати не менші права, ніж католики. З прийняттям католицизму князі поступово втрачали свою національну окремішність і здатність протистояти натиску поляків чи литовців.
Удільні князівства Русі-України становили потенційну небезпеку для литовців, бо вони втілювали державотворчу ідею на землях Русі-України, що перебували у Великому князівстві Литовському.
Провідна роль князівської верстви полягає в тому, що вона могла очолити державотворчий рух. Суспільство, яке позбавлене верхівки, практично не здатне на державотворення. В Україні литовсько-руської доби існували князівські династії, здатні до активізації державницьких ідей.