Дізнаємося, які кочові народи заселяли степові території України в глибоку давнину, чим займалися кіммерійці, скіфи сармати і готи та які відносини мали зі своїми сусідами.
IX-VII ст. до н.е. Панування в північних степах України кімерійців.
VII-III ст. до н.е. Перебування на українських землях скіфів
III ст. до н.е. – III ст. н.е. Проживання на півдні України сарматів.
III-IV ст. Перебування готів на українських землях.
X-VII ст. до н.е. Панування в північних степах України кіммерійців
У X–VII століттях до н.е. кіммерійці жили в південних степах сучасної України. Вони були кочовим іраномовним народом, який займав територію від Дунаю до Дону, включно з північним Причорномор’ям. Кіммерійці відомі як перший народ цих степів, зібраний у писаних джерелах, назва якого дійшла до нас, зокрема в працях батька історії Геродота.
Основним заняттям кіммерійців було кочове скотарство, а також війни та набіги на сусідні народи. Вони вели постійні військові кампанії проти держави Близького Сходу, таких як Урарту та Ассирія. Кіммерійці були майстрами верхової їзди та одними з перших, хто розвивав кіно у військових діях. Їхні походи залишили значний слід в історії, особливо на Близькому Сході, де їхнє ім’я стало синонімом небезпеки.
Наприкінці VII століття до н.е. кіммерійці зазнали поразки від скіфів — іншого кочового народу, який прийшов зі сходу. Це призвело до збільшення вітіснення кіммерійців з території Північного Причорномор’я.
VII-III ст. до н.е. Перебування на українських землях скіфів
У VII–III століттях до н.е. скіфи відіграють важливу роль на українських землях, ставши переважаючим кочовим народом у Північному Причорномор’ї. Це був іраномовний народ, що витіснив кіммерійців і розселився в степах між Дніпром і Доном.
Скіфська держава
Скіфи створили свою власну державу, Скіфію, центром якої стали території сучасної України. Скіфське суспільство поділялося на царські скіфів, скіфів-воїнів (кочівників), скіфів-орачів. Останні, скоріше, прийшлими скіфами насправді не були, а належали до корінного населення. Важливим економічним чинником була торгівля з грецькими містами-колоніями на північному узбережжі Чорного моря, а також розвиток скотарства й землер.
Військові походи
Скіфи славилися військовою майстерністю, особливо бойовим застосуванням кінноти (можливо, перейняли в кіммерійців). Їхні військові дії здійснювали численні походи в сусідні регіони, зокрема на Балкани та Близький Схід. З описів Геродота відома боротьба скіфів проти перського царя Дарія 513 року до н. е., коли скіфи вміло прогнали персів з причономорських степів.
Культура і релігія
Скіфи створили унікальну культуру, яка включала розвиток мистецтва, що проявилося у «звіриному стилі» — зображені тварин на прикрасах і зброї. Вони вірили в пантеон богів, головними серед яких були Табіті (богиня вогню), Папай (бог неба), Апі (богиня землі).
Занепад
До III століття до н.е. Скіфія поступово слабла внаслідок тиску з боку сарматів, які витісняли скіфів зі степу. Останні скіфи осіли в Криму та пониззі Дніпра, де їхня держава проіснувала ще якийсь час, поки не була остаточно знищена.
Скіфи залишили значний вплив на історію та культуру регіону, а їх спадщина відчутна в археологічних знахідках, таких як кургани (гробниці) — Товста могила та Солоха.
III ст. до н.е. – III ст. н.е. Проживання на півдні України сарматів.
У III столітті до н.е. – III столітті н.е. сармати стали основним кочовим народом, що панував у степах південної України, поступово витіснивши скіфів. Сармати належали до іраномовних племен і були споріднені зі скіфами, хоча мали свою самобутню культуру та соціальний устрій.
Походження та розселення
Сармати прийшли з районів між Уралом і Волгою, але з часом вони розширили свої володіння на західні землі, проникнувши на територію сучасної України, де панували в степах між Дніпром і Доном, аж до Дунаю. Це переселення призвело до поступового занепаду Скіфії та розміщення сарматського панування.
Суспільство та військова справа
Сарматське суспільство було суворо ієрархічним і складалося з кількох племен, зокрема язигів, аланів, роксоланів і сіраків. Як і скіфи, сармати були кочівниками й майстерними вершниками, а також відомі своїми жінками-войовницями, які, за легендами, могли бути прообразом амазонок.
Військова можливість сарматів базувалася на важкій кінноті, зокрема на катапрактії — вершниках, повністю захищених бронею разом із кіньми. Вони часто воювали як найманці в арміях різних держав, зокрема Риму.
Культура і релігія
Сарматська культура поєднувала елементи місцевих традицій та іранських впливів. Його мистецтво було схоже на скіфське, зі стилізованими зображеннями тварин, проте сармати більше використовували метал у своїх прикрасах і зброї. Сарматські поховання в курганах містять багаті знахідки, зокрема зброю, кінську збрую та ювелірні вироби.
У релігійному житті сармати шанували природу та богів, пов’язаних із війною і небом. Їхніми головними божествами були бог війни і богиня роду, культ яких складав важливу роль у суспільному житті.
Відносини з Римом та занепад
У І столітті наші сармати активно взаємодіяли з Римською імперією, як союзники та супротивники. Роксолани та язиги брали участь у війнах проти Риму, а також служили в римських легіонах як найманці. Проте до III століття н.е. сармати зазнали тиск від готів та інших варварських племен, що призвело до їх занепаду.
Зрештою, сармати були поглинуті іншими кочовими народами, такими як готи та гуни, але їхній вплив на розвиток регіону був значним, особливо в плані військової майстерності та культури.
III-IV ст. Перебування готів на українських землях
У ІІІ–ІV століттях нашої ери готи відігравали важливу роль на українських землях, залишивши значний слід у їх розвитку. Це був германський народ, який мігрував зі Скандинавії та оселився в Північному Причорномор’ї. Їхнє переселення знаменувало початок складних процесів, пов’язаних із занепадом Римської імперії та Великого переселення народів.
Походження та переселення
Готи ділилися на дві основні групи: остготи (східні готи) і вестготи (західні готи). Остготи оселилися в Причорномор’ї, на території сучасної України, зокрема між Дністром та Дніпром. Сюди вони прибули, ймовірно, у III століття н.е., витіснивши або підкоривши сарматів, які раніше переважали в цих степах. Вестготи ж просувалися далі на захід, ближче до Подунав’я.
Готська держава
У III столітті готи створили на території Північного Причорномор’я потужну державу, відому як Готське королівство. На чолі готів стояли вожді, які зміцнювали свою владу, стаючи справжніми королями. Найвідомішим із таких правителів був Германаріх, який зумів об’єднати різні племена та створити могутню державу, яка контролювала значні території від Чорного моря до Балтійського.
Стосунки з Римом
Готи активно взаємодіяли з Римською імперією. Їхні стосунки були досить агресивними: вони використовували атаки на римські провінції, зокрема Балкани, Малу Азію та Грецію. Однак пізніше римляни почали використовувати готів як союзників, які служили у римських легіонах.
Релігія та культура
Готи принесли на українські землі свої культурні та релігійні традиції. Вони сповідували аріанську версію християнства, що відрізнялася від офіційного християнства, яке поширювалося в Римській імперії. Значну роль у розширенні аріанства серед готів відіграв єпископ Ульфіла, який створив готсььку абетку та переклав Біблію на мову готів.
Занепад Готської держави
У IV столітті н.е. готське панування в Причорномор’ї почало занепадати через вторгнення гунів. У 370-х роках гуни розгромили остготів, що змусило їх частково підкоритися, а частково шукати притулку на римських територіях. Цей процес був частиною Великого переселення народів, яке суттєво змінило політичний ландшафт Європи
Готи другу важливу роль у формуванні історії українських земель у III–IV століттях, і їхня спадщина залишилася в культурних та археологічних пам’ятках, зокрема у вигляді курганів і залишків поселень.