§ 5 Походження назв народів і географічних об’єктів. Історико-етнографічні регіони України.
Запитання та завдання
1. Що таке етноніміка?
Етноніміка – це наука, що займається вивченням походження назв та народів.
2. Який перший народ, що жив на території сучасної України, відомий під власною назвою?
Першим народом, що ввійшов історію України під власним ім’ям, є кіммерійці. До того ж, вони перші почали використовувати залізо та їздити верхи на конях.
3. Наведіть приклади топонімів.
Київ, Біла Церква, Сквира, Херсон….
4. Коли було засноване місто Львів?
Місто Львів було засноване Данилом Галицьким 1241 р. і неазване на на честь його сина Лева.
5. Які історико-етнографічні регіони належать до Західної України?
На землях Західної України знаходяться Галичина, Волинь, Закарпаття, Буковина.
6. Як у назвах народів відображаються події минулого?
Кімер – таким словом у фінікійській мові звучало слово “темний”, що можна розцінити, як смаглявий. Так вважають окремі сучасні дослідники і так пояснюють походження назви народу кіммерійці. Цілком можливо, що кіммерійці були смагляві і мали чорне волосся.
Про наступників кіммерійців – давніх скіфів давньогрецький історик Геродот залишив нам таку легенду про їх походження. Першим жителем Скіфії і першим скіфом був Таргітай – син давньогрецького бога Зевса і доньки Борисфена (давньогрецька назва річки Дніпра). Тагіртай мав трьох синів – Ліпоксая («Цар-гора»), Арпоксая («Цар-вода») та Колоксая («Цар-сонце»). Якось із неба впали на землю впали три речі з чистого золота — плуг із ярмом, двогостра сокира та чаша. Захотів їх узяти до рук Ліпоксай – і речі спалахнули вогнем. Арпоксаю теж не вдалося торкнутися небесних дарунків – ті вмить загорялися Найменшому Колоксаю судилося володіти цими святинями. Старші брати визнали владу Після цього старші брати, Ліпоксай та Арпоксай, визнали владу молодшого брата Колоксая та віддали йому у володіння все царство. Від кожного з трьох синів Таргітая веде родовід скіфські племена, що становлять разом один народ скіфів.
Відомо, що назву сармати сучасні історики пояснюють як “оперезаний мечем”, а саме слово “сармат”походить від іранського слова «саромат».
Слов’яни так називаються тому, що мають спільні слова – одну мову.
7. Про що можуть розповісти дослідникам географічні назви?
– Назва Галичина походить від назви міста Галич, про яке є перша письмова згадка 1113 р.
– Назва Закарпаття каже сама за себе, що знаходиться за горами Карпатами.
– За словом Буковина ховається букові ліси, що росли там з давніх-давен.
– Назва Волинь має зв’язок із давньослов’янським – «горбиста місцевість».
– Назва Поділля має походження від місцевого слова дол (діл) — низина, долина між горами, а поблизу лежить Прикарпаття.
– Назва Таврія походить від таврів – народу, що в давнину заселяли Кримський півострів. В ХIII ст. землі таврів захопила монголо-татарська орда, яка назвала півострів за назвою столиці таврів – Крим, що означає “фортеця”.
– Лісиста місцевість дала назву Поліссю.
– Назва Слобожанщина пов’язана з заснуванням в XVII ст. вільних поселень, жителі яких не сплачували податків. Тому їх називали слободами (від слова “свобода”).
8. Розкажіть про історико-етнографічний поділ України.
Україна має 15 історико-етнографічних регіонів: Середня Наддніпрянщина (поділяється на Правобережжя та Лівобережжя), Полісся, Волинь, Поділля, Галичина, Підкарпатська Русь (Підкарпатська Україна чи Закарпаття), Буковина, Покуття, Південна Бессарабія, Таврія, Крим, Запорозька Січ (Запорожжя), Донщина (чи Донеччина), Слобожанщина та Сіверщина.
9. Чи можна стверджувати, що етноніми й топоніми є багатством кожного народу і їх необхідно знати та досліджувати? Поясніть свою думку.
Однозначно так, бо в топонімах та етнонімах криється минуле народу, що проживав чи проживає нині на цих землях. Часто назва народу, географічні назви є ключами до нерозкритих ще таємниць його минулого.
10. За допомогою карти (с. 30) визначте, які заняття переважають серед населення зазначених історико-етнографічних регіонів.
У зоні мішаних лісів є поклади міді, каолінів, гранітів, базальтів, лабрадоритів, габро і коштовного каміння – топазів, яшми, бурштину, фосфоритів. Повсюдно на Поліссі є поклади торфу, а на Поділлі – вапняків, кам’яне вугілля.
У межах лісостепу залягають поклади бурого вугілля нафти і природного газу, природних будівельних матеріалів (гіпс, вапняк, каолін, мергель, пісок). Також є родовища мармуру, лабрадоритів, доломітів, графіту, горючих сланців, а у болотах – бурштину.
У зоні степів добувають рудні і паливні корисні копалини.
Значні площі лісостепової та степової природних зон займають землі сільськогосподарського призначення. Тут на родючих ґрунтах вирощують зернові культури: пшеницю, ячмінь, кукурудзу, просо, рис. Великі площі засаджені соняшником, кавунами, динями, гарбузами й кабачками. Славляться степи своїми садами, в яких вирощують вишні, сливи, абрикоси, персики, черешні; є тут і виноградники. На фермах розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птахів; у водоймах – рибу.