Коли почався розквіт Київської держави? В якому історичному періоді почалося піднесення Русі? Якими є основні ознаки цього процесу?
988 р. Запровадження князем Володимиром християнства в Київській Русі
1036 р. Розгром князем Ярославом Мудрим печенігів під Києвом
1054 р. Перша згадка в літописі Києво-Печерського монастиря
988 р. Запровадження князем Володимиром християнства в Київській Русі
У 988 році князь Володимир Великий запровадив християнство як державну релігію в Київській Русі. Це рішення стало важливою історичною подією, яка вплинула на подальший розвиток держави, її культури, політики та міжнародних відносин.
Причини хрещення Русі
Володимир прагнув зміцнення своєї владу і міжнародного авторитету Русі. Прийняття християнства давало можливість стати на рівні з християнськими державами, насамперед з Візантією, і створити міцні дипломатичні зв’язки.
Християнство могло допомогти об’єднати розрізнені племена Русі під владою одного князя і створити спільну релігійну ідеологію.
За легендою, Володимир розглядав різні релігії, але зрештою обрав християнство східного обряду (православ’я), яке він вважав найкращим для своєї держави.
Хід події
Володимир розпочав процес хрещення Русі з власного. Князь охрестився у місті Херсонес (Корсунь), що на півдні Криму.
Після цього Володимир одружився з візантійською принцесою Анною, сестрою імператорів Василя II і Костянтина VIII, що укріпило політичні зв’язки з Візантією.
Повернувшись до Києва, Володимир наказав знищити язичницьких ідолів та провести масове хрещення киян у річці Дніпро (чи у притоці Дніпра Почайній). Це символізувало прийняття християнства в Київській державі.
Наслідки хрещення Русі
Прийняття християнства призвело до поширення писемності, разом з новою вірою до Русі прийшли церковні книги, писані слов’янською мовою, а також священники, які знали грамоту, поширювали її сред русів.
В Русі почали будувати християнські храми, з’явилися іконопис та інші релігійні форми мистецтва.
Християнство допомогло Володимиру зосередити владу в своїх руках, бо церква стала важливим чинником впливу на суспільство.
Київська Русь ідеологічно і культурно наблизилася до рівня Візантії та інших християнських країн, що відкрило можливості для нових політичних і економічних зв’язків.
Запровадження християнства стало вирішальним моментом у формуванні Київської Русі як європейської держави, а князь Володимир отримав титул “Святий” у християнській традиції за його роль у поширенні віри.
1036 р. Розгром князем Ярославом Мудрим печенігів під Києвом
Печеніги — кочовий народ, що здійснював регулярні напади на землі Русі. Вони були однією з найбільших небезпек для руського населення з південних степів в Х-ХІ століттях.
Битва відбулася в полі біля Києва, точніше на місці пізніше збудованого Софійського Собору, адже тодішнє місто було невеликим.
Битва точилася весь день. На вечір війська Ярослава стали перемагати, печеніги вдалися до втечі. Частина ворогів потонула в річці Ситомля (тепер житловий масив Оболонь), а ті, яким вдалося врятувалися, відійшли до пониззя Дунаю, щоб добратися в Візантії. Після перемоги Ярослава Мудрого печеніги в київських літописах більше не згадувалися.
За переказами, після битви князь наказав збудувати на місці перемоги величний храм — Софійський собор, що став символом утвердження християнства та перемоги над кочівниками.
1051 р. Перша згадка в літописі Києво-Печерського монастиря
У 1051 році в літописах вперше згадується Києво-Печерський монастир — один із найважливіших духовних і культурних центрів Київської Русі. Заснування цього монастиря стало важливою подією для розвитку християнства та релігійного життя на Русі. Так, за сприяння Ярослава Мудрого 1051 р. було обрано першого митрополита з русичів – ним став Іларіон. Того самого року, сповіщав літописець, чернець Антоній заклав Печерський монастир – у недалекому майбутньому провідний осередок церковного й культурно-освітнього життя.
Заснування Києво-Печерського монастиря
Києво-Печерський монастир заснований за ініціативи преподобного Антонія Печерського, ченця, який прийшов на Русь із Афону (Греція) і оселився в печерах поблизу Києва. Він прагнув вести аскетичне життя, присвячене молитвам і посту.
До Антонія почали приєднуватися інші ченці, утворивши громаду, яка поступово перетворилася на монастир. Його першим настоятелем став учень Антонія — Феодосій Печерський.
Чому назва “Печерський”?
Монастир отримав назву “Печерський”, оскільки перші монахи жили в печерах, які використовувалися як келії для молитви і життя. Печери стали символом цього монастиря і місцем, де досі зберігаються мощі святих.
Роль і значення Києво-Печерського монастиря
Києво-Печерський монастир швидко став духовним центром Київської Русі. Він приваблював ченців, паломників та віруючих зі всієї Русі.
Монастир також відігравав важливу роль у розвитку освіти і літописання. Тут писалися і переписувалися книги, створювалися літописи, зокрема Повість врем’яних літ — одне з найважливіших джерел історії Русі.
Через свою духовну вагу монастир мав вплив і на політичне життя. Багато князів Київської Русі підтримували монастир і брали участь у його розвитку.
Києво-Печерська Лавра
З часом Києво-Печерський монастир став відомий як Києво-Печерська Лавра (1668 року). Лаврою називають великі і важливі монастирі, і це свідчить про те, що Києво-Печерський монастир став одним із найвизначніших релігійних центрів у східному християнському світі.