Чому відбулася втрата Великою Британією промислової першості? Які причини посилення колоніальної експансії?
Визначте за текстом причини втрати Великою Британією промислового лідерства в останній третині XIX ст.
– застаріла технічна база промисловості, сформована в кінці XVIII – першій половині XIX ст.;
– висока вартість нових технологічних засобів виробництва;
– наявність колоніальних володінь з гарантованими ринками збуту, дешевою робочою силою та сировиною знижувала собівартість виробленої на застарілій техніці продукції й отримувати високі прибутки;
– вивезення капіталу до США, Латинської Америки, британських колоній і зменшення капіталовкладень у вітчизняну промисловість;
– Велика Британія почала істотно відставати від США й Німеччини у технологіях. Британські винаходи спочатку запроваджували в США та Німеччині;
– уряд Великої Британії продовжував дотримуватися фритредерської політики (невтручання держави у підприємницьку діяльність і безмитна торгівля);
– безмитне надходження до країни з-за кордону продукції створювало для британських підприємців неконкурентні умови;
– ввезення британських товарів до інших країн обкладали високим митом;
– падіння ціни на продукцію сільського господарства, зумовлену появою на ринку дешевої заморської пшениці і значна втрата доходів землевласників і розорення фермерів-орендарів;
Уявіть, що ви британський прем’єр-міністр тієї епохи — запропонуйте програму відновлення економічного статусу держави.
Програма відновлення економічного статусу держави:
– припинення політики фритридерства;
– запровадження мита на ввіз товарів з-за кордону;
– сприяння впровадженню технологічних новинок у виробництві продукції;
– сприяти обмеженню вивозу капіталу і створення умов для його освоєння вітчизняним господарством.
Пригадайте, що таке протекціонізм як напрям державної політики. Поясніть, чому деякі британські виробники виступали за проведення політики протекціонізму.
Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на підтримку та захист національного виробника від іноземної конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках. Протекціонізм насамперед проявлявся у високих митах на ввезення товару з-за кордону, що позначалося на його ціні на внутрішньому ринку. Таким чином відбувалося стимулювання вітчизняного виробника, оскільки ціна його товару була нижчою за ввезений. Британські підприємці виступали за політику протекціонізму, аби отримати більше можливостей для розвитку власного підприємництва. Проте значна частина підприємців продовжувала використовувати ресурсний потенціал численних колоній (політика колоніальної експансії), не вдаючись до жодного реформування свого бізнесу.
Дайте оцінку парламентським реформам у Великій Британії. У чому полягало їх історичне значення для розвитку держави?
Парламентські реформи (1832 р., 1867 р., 1884 р.,) у Великій Британії мають велике історичне значення для розвитку держави, оскільки вони сприяли демократизації політичної системи та розширенню участі громадян у прийнятті рішень. Оцінка цих реформ зазвичай є позитивною, оскільки вони відіграли ключову роль у формуванні британської парламентської демократії.
Реформа 1832 року призвела до значного розширення виборчого права та змін в системі представництва. Вона збільшила кількість громадян, які мали право голосу, а також здійснила перерозподіл парламентських округів. Вона зменшила вплив старої земельної аристократії на виборчий процес.
Реформа 1867 року розширила виборче право для частини робітників, зменшила дискримінацію виборчих прав жінок.
Реформа 1884 року розширила виборче право для переважної частини робітників віком від 21 року. Окрім того, вона збільшила їх представництво в місцевих органах самоврядування.
Наслідками реформ було:
– розширення виборчого права;
– зростання ролі політичних партій;
– демократизація політичної системи;
– зменшення соціальної нерівності.
Ці реформи мали вирішальне значення у становленні парламентської демократії в Великій Британії та стали прикладом для інших країн, які прагнуть розвивати свої політичні системи на основі представництва та демократії.
Розтлумачте задум автора карикатури у висвітленні шляхів вирішення ірландського питання.
Автор карикатури зобразив вирішення ірландського питання англійським урядом у вигляді громіздкого паротяга, який важким управлінським катком руйнує всі вимоги ірландців, що перебували в напівколоніальному становищі в складі Британської імперії з дуже обмеженим самоврядуванням.
Запитання та завдання
I. Знаю й систематизую нову інформацію.
Укладіть запитання до «кросворду навпаки». Намагайтесь укладати питання так, щоб вони відображали особливості розвитку Великої Британії.
По горизонталі:
3. Програма самоврядування Ірландії в рамках Британської імперії, висунута в 70-і роки XIX ст.
4. Складова частина Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, по суті – її напівколонія.
5. Перший масовий політично оформлений пролетарський революційний рух, що виник в Англії у 30-х рр. ХІХ ст.
8. Послідовники лібералізму, члени ліберальної партії.
9. Королева Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії (1837 – 1901 рр.). Правління тривало понад 63 роки. Це був період промислових, політичних, наукових і військових змін у Сполученому Королівстві, який ознаменувався великим розширенням Британської імперії.
10. Послідовники консерватизму, члени консервативної партії.
12. Рух промислової буржуазії за вільну безмитну торгівлю, невтручання держави в приватну підприємницьку діяльність.
По вертикалі:
2. Визначний британський державний та політичний діяч, консерватор, прем’єр-міністр уряду в 1868 та 1874—1880 роках
6. Вищий державний законодавчий виборний орган.
7. Члени однієї з провідних британських політичних партій соціал-демократичної орієнтації, пов’язаної з профспілковим рухом. Заснована 1900 р.
1. Економічна політика держави, спрямована на підтримку та захист національного виробника від іноземної конкуренції на зовнішньому і внутрішньому ринках.
11. Нові профспілкові об’єднання, що виникли у Великій Британії наприкінці 80-х – на початку 90-х років XIX ст. Будувалися не за професійним, а виробничим принципом.
2. У чому полягали особливості економічного розвитку Великої Британії в останній третині XIX ст.?
Велика Британія втратила передові позиції у світовій промисловості й торгівлі. Причиною цього негативного явища була застаріла технічна база її промисловості. Підприємці не поспішали оновлювати виробництво, оскільки обладнання коштувало дорого і, до того ж, вони звикли отримувати прибутки за рахунок економічної експлуатації колоніальних володінь (стабільні ринки збуту, дешева робоча сила та сировина). Спостерігалися високі темпи вивезення капіталу за кордон, що сприяло розвитку господарства країн (чи колоній), куди він потрапляв, а не на розвитку економіки Великої Британії.
Негативні явища у виробництві привели до політики протекціонізму – державного захисту вітчизняного виробника (це прослідковувалося високим митом на ввіз закордонної продукції). Паралельно відбувалося розширення колоніальної експансії – британські господарники продовжували розраховували на прибутки з колоній, без модернізації власного виробництва, яка вимагала чималих капіталовкладень.
Велика Британія залишалася головним гравцем у світовій торгівлі, а Лондон зберігав статус
міжнародного фінансового центру.
В англійській економіці 90-ті роки ХІХ ст. характеризувалися утворенням монопольних об’єднань – це стосувалося, насамперед, колоніальної торгівлі, суднобудування, військового виробництва.
3. Які зміни двопартійній системі Великої Британії відбулися на межі ХІХ–ХХ ст.?
Внутрішня політика Великої Британії визначалася в конкурентній боротьбі лібералів та консерваторів. Партії-переможниці виборів формували уряд. Ліберальну партію підтримувала промислова і торговельна буржуазія, переважно зайнята у легкій промисловості. Ліберали впроваджували соціальні реформи (державна початкова освіта, розширення прав орендарів землі в частині терміну договору оренди земельної ділянки). В кінці ХІХ ст. внаслідок політичних прорахунків лібералів владу в країні отримали консерватори.
Консервативну партію підтримувала земельна аристократія, крупні фермери, англіканська церква.
Консерватори були прихильниками розширення зовнішнього ринку за рахунок продовження нарощування нових колоній. Вони підтримували політику протекціонізму.
4. У чому полягало історичне значення парламентської реформи 1884–1885 рр.?
Повне скасування майнового цензу, збільшення кількості виборців до 4,5 млн. осіб (що охоплювало 60% дорослого чоловічого населення), реорганізація виборчих округів. Позбавленими виборчих прав залишалися всі жінки та чоловіки, молодші 21 року. Округ з числом виборців до 50 тис. чоловік обирав 1 депутата парламенту, з 50-65 тис. виборців – 2, понад 65 тис. виборців – 3.
5. Які були основні причини відставання в 70–80-х роках XIX ст. Великої Британії від США й Німеччини?
– застаріла технічна база виробництва;
– високі ціни нових технологічних засобів;
– колоніальні володіння з гарантованими ринками збуту, дешевою робочою силою та сировиною зменшувала вартість виробленої на старій техніці продукції й отримувати високі прибутки;
– вивезення капіталу до США, Латинської Америки, британських колоній і зменшення капіталовкладень у вітчизняну промисловість;
– британські винаходи спочатку запроваджували в США та Німеччині;
– фритредерська політика уряду;
– безмитне надходження до країни з-за кордону продукції створювало для британських підприємців неконкурентні умови реалізації товарів;
– високе мито на англійські товари за кордоном.
6. Що свідчило про загострення «ірландського питання» в 60–80-х роках XIX ст.?
Падіння цін на вирощене селянами зерно через дешевизну ввезеного привело до їх зубожіння. Це збільшило соціальну напругу і привело до акцій протесту та злочинів у аграрній сфері. У відповідь британський уряд (Гладстон) був змушений провести 1881 р. аграрну реформу. Також тривала боротьба за самоврядування в Ірландії (Гомруль) і 1886 р. уряд лібералів запровадив обмежене самоврядування для ірландців.
7. Покажіть на карті в шкільному атласі Ірландію, а також адміністративно-територіальні одиниці, що входили до Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.
Шотландія, Північна Ірландія, Уельс, Англія.
ІІ. Обговоріть у групі
1. У 1875 р. Б. Дізраелі заявив, що Велика Британія «втомилася від реформ» і «їй треба відпочити». Як ви вважаєте, що мав на увазі британський політик?
Дізраелі був представником Консервативної партії. Для консервативної політики характерне збереження існуючого положення (статус кво). На противагу ліберальним реформам консерватори цінували політичну і економічну стабільність.
Вислів Дізраелі вказує на його консервативний підхід та бажання зупинитися на певному етапі реформ, аби дозволити суспільству адаптуватися до змін і навести порядок в політичному та соціальному житті.
2. Чому, на ваш погляд, британські уряди в ХІХ ст. провадили політику реформізму? Яке це мало значення для стабілізації політичної системи Великої Британії?
Велика Британія протягом ХІХ ст. переживала значні соціальні, економічні та технологічні зміни, що спостерігалися в розвитку промисловості, стрімкого зростання числа міських жителів та розширення виборчих прав. Ці явища приводили до соціальної напруги та необхідності проведення реформ, аби стабілізувати суспільство. Тож реформи сприяли попередженню соціальних конфліктів і політичних криз, легітимності обраної влади.
3. Які факти з британської історії останньої третини XIX ст. свідчили про нові тенденції в розвитку демократії в британському суспільстві?
Виборчі реформи свідчили про тенденцію збільшення кількості виборців – ліквідовано майновий ценз, 1884–1885 рр. виборче право отримали всі чоловіки віком з 21 року (що охоплювало 60% дорослого чоловічого населення).
Ірландія отримала право на самоврядування (Гомруль).
Робітничі спілки створювалися з метою захисту прав найманих робітників, які охопили широке коло робітників, не лише кваліфікованих, як це було попередньо.
1900 р. Лондонський конгрес тред-юніонів утворив Комітет робочого представництва з метою
прямого обрання робочих депутатів до парламенту, де вони мали утворити окрему фракцію. Згодом (1906 р.) Комітет був перетворений у Лейбористську партію (Партію праці), яка насамперед представляла в парламенті (29 депутатських місць) інтереси робітників, а не буржуазії. Хоча це була незначна кількість від загального числа депутатів Палати громад (орієнтовно 670), проте це був вагомий крок вперед в розвитку демократії.
4. Чому британці називають «Вікторіанську епоху» (1837–1901 рр.) «золотим століттям» історії своєї країни?
Протягом Вікторіанської епохи Велика Британія переживала свій економічний (індустріальна революція, зростання торгівлі та колоніальна експансія сприяли швидкому розвитку промисловості, залізничного транспорту, фінансового сектору), культурний (романи Чарльза Діккенса, Шарлотти Бронте, Артура Конан Дойла) розквіт. Це був період політичної стабільності і зміцнення парламентаризму.
Вікторіанська епоха була часом соціального реформування, орієнтованого на покращення життєвих умов широких верств населення. Почали діяти закони про дитячу працю, охорону праці, розширено виборче право та політичне представництво. Спостерігалися позитивні зміни в освіті та медицині.
Вікторіанський період був періодом розширення Британської колоніальної імперії, яка досягла свого максимального розмаху.
5. Співставте розвиток Великої Британії і Німеччини в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. Зробіть висновки про можливі перспективи розвитку відносин двох держав.
| Критерії порівняння | Велика Британія | Німеччина |
| Особливості політичної системи | Велика Британія була парламентською монархією. Монарх – глава держави, чия політична влада була обмежена конституцією і парламентом. Парламент Великої Британії мав Палату громад (нижня палата) та Палату лордів (верхня палата). Нижня палата обиралася, в якій кількість депутатів залежала від виборчих округів. Склад Верхньої палати лордів призначався монархом чи передавався спадково. В другій половині ХІХ ст. сформувалися дві політичні партії – Консервативна партія та Ліберальна партія, які конкурували між собою за місця в Палаті громад, аби змінити політичний курс країни. У другій половині ХІХ ст. відбулося розширення виборчого права. Реформа 1867 року і реформа 1884-1885 років розширили право голосу для більшої частини чоловічого населення. | За правління канцлера Бісмарка Німецька імперія мала сильну централізовану владу та автократичне управління. Бісмарк диктував політичні рішення, мав значний вплив на законодавчий процес. Імператор Вільгельм I був символом об’єднання Німеччини. Його правління відзначалося зміцненням авторитаризму. Імператор мав обмежений вплив на законодавчий процес і зазвичай діяв на порадах Бісмарка та військових посадовців. Німецька імперія була федеративною державою, до її складу входила Пруссія, Баварія, Саксонія та ін. Землі мали власні закони, уряд, але центральна влада суттєво впливала на їх політику. В Німеччині діяла двопалатна парламентська система з Бундестагом (нижня палата, що формувалася шляхом виборів) та Бундесратом (верхня палата, формувалася з представництва німецьких земель). Аристократія та крупні промисловці впливали на політику, на відміну від робітників, які не мали великої політичної ваги. Німецька імперія стикалася з суперечностями між промисловими регіонами та аграрними, що приводило до розколу між ними і не сприяло стабільності політичної системи. Відбувалося зростання національний рух, що впливав на політичні взаємовідносини з іншими країнами. Німецька імперія стає сильним імперським суб’єктом в Європі. |
| Економічний розвиток | Велика Британія першою завершила індустріалізацію. Тож залишалася провідним світовим промисловим лідером, зокрема в текстильній промисловості, видобутку вугілля, виплавки сталі, будівництва залізниць та суден. Її велика колоніальна імперія давала доступ до природних ресурсів та ринків у різних частинах світу. Господарство колоній забезпечувало продаж продукції та сировинну базу. Підприємства стали найбільшими індустріальними підприємствами в світі, що дозволило збільшити вивіз товарів та послуг. Лондон перетворився на найбільший світовий фінансовий центр за рахунок банків та бірж. Велика Британія певний час була лідером у розвитку залізниць та технологічних нововведень, що сприяло зростанню обсягів торгівлі та промисловості. Попри успіхи економіки існувала значна соціальна нерівність та важкі умови праці робітників. Ці особливості допомогли Великій Британії стати однією з найбільш промислово розвинутих та впливових країн світу. Проте Велика Британія почала відставати від інших провідних країн за економічним розвитком, насамперед, від Німеччини та США. Це було спричинено темпами розвитку їх промисловості та зростанням конкуренції на світових ринках. Країни впроваджували нові технології в промисловості, тоді як Велика Британія продовжувала опиратися на прибутки з колоній з дешевою робочою силою. Країна стикалася з конкуренцією на своїх власних колоніальних ринках. Ці фактори привели до того, що Велика Британія почала втрачати свою позицію провідної промислової держави світу. Проте варто зауважити, що країна все ще зберігала свою економічну силу, вплив у фінансовому секторі, світовій торгівлі та колоніалізмі. | Німецька імперія пройшла швидкий процес індустріалізації, особливо в промисловій розвиненій Пруссії. Зростання промисловості сприяло розвитку залізниць, металургії, хімічної та текстильної промисловості. Розвиток капіталізму та ринку сприяли поширення приватного підприємництва та зростанню конкуренції між підприємствами. Німеччина стала одним з провідних світових експортерів товарів. Велика кількість німецьких продуктів, зокрема машин та важких металевих виробів, були експортовані на світові ринки. Пруссія, яка була провідною в Німецькій імперії, виробила власну господарську модель, що поєднувала промисловість з сільським господарством. Держава займала активну позицію в питанні розвитку економіки. Отто фон Бісмарк впроваджував соціальні та економічні реформи, зокрема, систему соціального страхування, що сприяло стабілізації суспільства та робочої сили. Др. половина ХІХ ст. стала часом утворення монопольних форм виробництва, зокрема промислових картелей, що привело до зменшення конкуренції і стабілізації цін та виробництва. Ці особливості сприяли економічному розвитку Німеччини, зростанню її впливу на світових ринках і конкурентоспроможності з іншими великими державами. Хоча також вони стали джерелом соціальної та політичної напруги, що впливали на майбутню історію Німеччини. |
| Напрями зовнішньої політики | Велика Британія ставила основну увагу на збереження та розширення своєї колоніальної імперії. Велика Британія прагнула зберігати свою позицію провідної морської держави світу. Військовий флот був найбільшою морською силою світу, що дозволяло Великій Британії забезпечувати контроль над світовими морськими торговельними шляхами. Велика Британія уникала прямої участі у конфліктах в Європі. Вона прагнула зберігати баланс сил на континенті та уникати втягування у війни, зокрема у конфліктах між Німецькою імперією та іншими державами. Велика Британія прагнула зберігати світову стабільність та сприяти збереженню міжнародного порядку. Вона виступала за мирні дипломатичні рішення та міжнародні договори. Велика Британія підтримувала взаємовідносини з іншими великими державами, такими як США, Росія, Франція та Японія. Вона активно взаємодіяла з цими країнами в економічних, політичних та дипломатичних питаннях. | Німецька імперія була порівняно молодою державою, яка об’єднала різні німецькомовні держави за провідної ролі Пруссії. Головною метою було збереження та зміцнення держави як єдиної національної сили. Після об’єднання Німеччина стала однією з провідних європейських держав, вона прагнула забезпечити свою безпеку та інтереси у регіоні. Для цього Німецька імперія дотримувалася активної зовнішньополітичної позиції та прагнула підтримувати баланс сил у Європі. В другій половині ХІХ ст. Німеччина зосередила зусилля на загарбанні колоній, створюючи власну колоніальну імперію з метою забезпечення природними ресурсами та ринками збуту для німецької промисловості. Німеччина із середини 1880-х років вела боротьбу за переділ колоніального світу. Ініціатива Бісмарка щодо військово-політичного зближення з Австро-Угорщиною та Італією на противагу Росії, Англії та Франції поклала початок розколу Європи на ворогуючі військово-політичні угруповання (Троїстий союз, 1879 р., 1882 р.; Антанта, 1904-1907 р.) Німецька імперія збільшувала свою військову потужність з метою підтримки своїх зовнішньополітичних амбіцій. |
III. Мислю творчо й самостійно
Виконайте дослідницький проєкт «Королева Вікторія – жінка, політик». Доберіть інформацію, яка свідчить про вплив Вікторії на суспільну свідомість і політику.
1. Вивчення основних фактів про життя Королеви Вікторії, включаючи дати, події та ключові моменти її життя.
2. Аналіз ролі Королеви Вікторії в політичному процесі Великої Британії. Вивчення її стосунків з урядом, кабінетом міністрів, політичними діячами та роль у прийнятті рішень.
3. Дослідження впливу Королеви Вікторії на зовнішню політику Великої Британії, включаючи стосунки з іншими державами, колоніальні відносини та глобальний вплив.
4. Опис Вікторіанської епохи, її особливості, соціальні, економічні та політичні виклики, які стали перед Королевою Вікторією.
5. Аналіз ролі Королеви Вікторії як жінки-правительниці, вивчення ставлення до жіночого правління в її часи, її вплив на статус жінок у суспільстві.
6.Оцінка спадку Королеви Вікторії та її сприйняття в історіографії та сучасному суспільстві.