Яким чином відбулося об’єднання Італії? Які були основні передумови цього історичного процесу?
Порівняйте процеси об’єднання Німеччини й Італії — визначте в них спільні й відмінні риси. Спрогнозуйте наслідки об’єднання Італії для її розвитку.
Спільні риси:
– мали потужні національні рухи, що виступали за об’єднання;
– на чолі об’єднавчих процесів стояли сильні політичні лідери (Бісмарк в Німеччині та Кавур в Італії);
– процеси об’єднання включали в себе військові конфлікти (пруссько-данська війна 1864 року, австро-прусська війна 1866 року, франко-прусська війна 1870-1871 років, перша італійська війна за незалежність (австро-італійська) 1848-1849 років, друга війна за незалежність з австро-франко-італійська 1859-1861 років, війна з Папською державою 1860 року);
– в Німеччині була утворена Німецька імперія, в Італії – Королівство Італія (обидві держави були за формою правління конституційними монархіями).
Відмінні риси:
– об’єднання Німеччини включало підкорення Пруссією інших 25 німецьких держав;
– об’єднання Італії (на італійських землях знаходилося 8 держав – рішення Віденського конгресу 1815 року) передбачало звільнення півночі країни областей від австрійського впливу та поглинання територій Папської держави.
Наслідками об’єднання для Італії були:
– політичний розвиток: централізована держава сприяла зміцненню законодавства, системи правосуддя та збереженню внутрішнього порядку;
– економічний розвиток: поширення транспортного сполучення, сприяння буржуазної промисловості та торгівлі, реформи сільського господарства та збільшення іноземного капіталу сприяло росту виробництва і підвищенню рівня життя населення;
– розвиток культури: об’єднання сприяло відродженню інтересу до національної культурної спадщини, підтримці всіх мистецьких напрямів, архітектури та літератури. Італійське Відродження і його вагомі культурні досягнення зайняли важливе місце в світовій історії;
– зростання соціальної напруги та конфліктів: виникали протистояння між різними регіонами країни, що мали різні культурні та економічні інтереси;
– зростання колоніальних амбіцій: Італія стала активним учасником колоніальних змагань в Африці (Ефіопія, Сомалі, Еритрея, Лівія). Політика колоніалізму додавала престижу Італії в Європі та світі, хоча прагнення володіти колоніями вели до військових конфліктів і несвободи для колонізованих народів.
Які чинники допомогли Дж. Гарібальді отримати перемогу в Сицилії?
– Сепаратне перемир’я між Францією та Австрією, що порушувало попередню угоду між французьким імператором Наполеоном ІІІ та прем’єр-міністром Сардинського королівства Климентом Кавуром щодо допомоги Франції Сардинському королівству у війні проти Австрії;
– селянське повстання на о. Сіцілія (Неаполітанське королівство).
Поміркуйте, чому пам’ятники Дж. Гарібальді встановлено в різних країнах світу.
Джузеппе Гарібальді (народний генерал) боровся за національне об’єднання і соціальне визволення італійців, його ім’я стало символом боротьби за свободу.
Запитання та завдання
I. Знаю й систематизую нову інформацію.
1. Які були основні передумови та чинники об’єднання Італії?
Основними передумовами руху за об’єднання Італії були:
– австрійський гніт та пробудження національної самосвідомості італійського народу, який усвідомлював себе єдиною нацією та прагнув до національного визволення;
– відновлення абсолютизму у всіх італійських державах після революції 1848-1849 року (виключенням було Сардинське королівство);
– економічна криза, що характеризувалася загальним занепадом економіки, суттєво поруйнованої війною, феодальні пережитки в сільському господарстві (малоземелля і безземелля селян), слабким розвитком промисловості та торгівлі
– розуміння більшістю італійців проблеми роздробленості Італії, що перешкоджає її соціально-економічному розвитку;
2. Коротко схарактеризуйте помірно-ліберальний і революційний напрями в італійському об’єднувальному русі. У чому полягали принципові відмінності між ними?
Помірно-ліберальний напрям – представляв інтереси ліберального дворянства й буржуазії Північної Італії та орієнтувався на об’єднання країни під верховенством Сардинського королівства. Головна надія при цьому покладалася на П’ємонт. Лідер цієї течії граф К. Кавур, як і всі ліберали, відкидав революційний шлях об’єднання країни «знизу» і прагнув створення Королівства Північної Італії під егідою Савойської династії
Революційний напрям – Представники революційного напряму, які спиралися на інтелігенцію, ремісників, робітників, селян, були прихильниками революційно го шляху об’єднання Італії в єдину демократичну республіку. Лідерами революціонерів-демократів були Дж. Мадзіні та Дж. Гарібальді.
3. Які реформи провів Дж. Гарібальді як правитель (диктатор) о. Сицилія?
– відміна привілеї дворянства та духовенства;
– конфіскація майна монастирів;
– скасування податку на перемелювання зерна;
– визволення політичних в’язнів;
– організація шкіл і притулків,
– роздача частини державної землі селянам.
4. Зіставте об’єднувальний процес в Італії та Німеччині. У чому Ви вбачаєте схожість? У чому відмінність?
Схожі риси:
– Італія та Німеччина є європейськими країнами, що пройшли складний і тривалий процес об’єднання. І обох країнах головним мотивом цього процесу виступало формування національної держави, яка могла б забезпечити стабільний політичний, економічний та соціальний розвиток;
– Німеччина та Італія відомі своїм культурним спадком, тому мають велике значення серед європейських країн та світу як центри мистецтва, науки, літератури та політики;
– об’єднання стало поштовхом до поширення ринкових відносин у господарстві, розвитку економіки;
– втручання в об’єднавчі процеси сусідніх держав (Австрії та Франції).
Відмінні риси:
– Італія об’єдналася в 1861 році під проводом Сардинського королівства, а Німеччина на десятиліття пізніше, в 1871 році, під проводом Пруссії. Італійський процес об’єднання був більш складним, в порівнянні з Німеччиною, адже включав у себе як військові конфлікти так політичні перемовини між різними італійськими державами та представниками різних політичних сил (в Італії було два напрями об’єднання країни), тоді як німецький процес об’єднання був за переваги Пруссії і включав в себе виключно військові методи.
5. Покажіть на карті території, що належали до італійських держав.
Королівство Сардинія (включаючи Сардинію та П’ємонт),
Королівство Двох Сицилій (включаючи Неаполь та Сицилію)
Герцогство Парма
– Модена
– Тоскана
Князівство Лукка
Князівство Маса-Каррара
Папські володіння (Римська провінція та Ватикан)
Князівство Монако (Монако було включено до Італійського королівства в 1861 році, але пізніше стало незалежною державою)
Венеціанська республіка
ІІ. Обговоріть у групі
1. К. Кавур був видатним політичним діячем Італії XIX ст. Водночас перед походом Дж. Гарібальді на південь Італії в 1860 р. К. Кавур писав своєму другові: «Я докладу всіх зусиль, аби перешкодити італійському руху стати революційним. .. Я готовий заради цього на все».
Як пояснити позицію К. Кавура, якщо ми знаємо, що він був палким прихильником об’єднання Італії? Висловте свою думку.
Кавур намагався уникнути революційних рухів у справі об’єднання Італії, аби уникнути кровопролиття.
2. В Італії було багато прихильників республіканської форми державного правління. Як Ви думаєте, чому після об’єднання країни в Італії все-таки встановилася монархія?
Фактори, що стали вирішальними у питанні встановлення монархічної форми правління після об’єднання Італії:
– монархія як глибоко вкорінена традиція італійської спільноти;
– противага політичній нестабільності та можливість швидше організувати роботу державного механізму;
– Савойська династія, король Віктор Еммануель II, відіграла важливу роль у процесі об’єднання Італії. Віктор Еммануель II мав широку народну підтримку і став символом об’єднання. Обрання монархічної форми певною мірою стало визнанням внеску короля в утворення об’єднаної Італії.
3. Коли в 1861 р. утворилось єдине Італійське королівство, Дж. Гарібальді сказав: «Це зовсім не та Італія, за яку я боровся все своє життя». Як Ви думаєте, який сенс він вкладав у ці слова?
Метою Гарібальді будо утворення Італійської республіки з демократичними засадами – свободою, рівністю, справедливістю для всіх її громадян. Політичні компроміси, які були досягнуті, не відповідали ідеалам народного лідера італійського Ризоргіменто, адже наслідком об’єднання було утворення конституційної монархії з Віктором Еммануелем II.
4. Обговоріть у групах позицію щодо об’єднання Італії:
а) Наполеона III – підхід Наполеона ІІІ щодо об’єднання Італії визначався геополітичними чинниками та зовнішньополітичними інтересами Франції насамперед. Так, французький імператор був прихильником об’єднання, бо очікував послаблення від цього процесу послаблення впливу Австрії на італійських землях. З іншого боку, Наполеону ІІІ зовсім не хотілося мати в сусідах сильну Італійську державу, якою б вона неминуче стала після об’єднання, тому він цього й не прагнув.
б) Папи Римського – Деякі папи висловлювали опір щодо об’єднання Італії, оскільки це призвело до втрати політичної влади Папи Римського над Папською областю – територіальними володіннями папства з Римом та околицями включно. Навіть якщо деякі папи спочатку були не проти об’єднання, займаючи ліберальну позицію (як Пій ІХ), то з часом ставали противниками італійського Ризоргіменто з причини, зазначеної вище.
Чим пояснюється їхнє ставлення до об’єднавчих подій в Італії?
Втратою політичного впливу. Вони виступали за збереження папської територіальної влади та боролися проти італійського уряду, який вони сприймали як загрозу своїм правам і автономії.
Пригадайте, які події у Франції змусили Наполеона III відкликати військо з Папської області.
Поразки у франко-прусській війні Наполеон III мусив відкликати з Папської області французькі війська. легіон.
III. Мислю творчо й самостійно
1. Використовуючи підручник, інші матеріали та джерела, складіть у довільній формі діалог між К. Кавуром і Дж. Гарібальді, у якому були б відображені процес об’єднання Італії, майбутній державний лад і проблеми розвитку країни в недалекому майбутньому.
Карлос Кавур (КК):
– Джузеппе, я маю велике задоволення побачити вас сьогодні. Вітаю одного з основних героїв італійського Ризоргіменто! Ваші зусилля заслуговують високої оцінки.
Джузеппе Гарібальді (ДГ):
– Дякую, Карлосе. Це була складна, але водночас захоплива боротьба за наше об’єднання, за майбутнє Італії. Це був довгий і важкий шлях, проте нам вдалося досягти нашої мети. Але маю думку, що це трохи не та Італія, за яку я боровся все своє життя.
КК:
– Що саме ви маєте на увазі, Джузеппе?
ДГ:
– Я бачу, що в Італії після об’єднання встановилася монархія. Так, це крок уперед, але завжди був республіканцем, і вважаю, що майбутнє Італії – за республіканською формою державного правління. Я палко вірю в народовладдя, в справедливість, у свободу, у все те, що ми всі називаємо демократією.. Але натомість у нас король і парламент з куцими повноваженнями. Чи зможемо ми всебічно розвинутися і прогресувати, як справжня нація за таких умов?
КК:
– Ви говорите про важливі речі, Джузеппе. Італійське об’єднання створило нові виклики та завдання для всіх нас, для нашої країни. Тож нам потрібно досягти компромісу, відшукати баланс, аби урівноважити політичні запити різних політичних сил і в той же час утворити сильну центральну владу для всієї оновленої Італії. Так, ми маємо обов’язково забезпечити участь народу в прийнятті рішень.
ДГ:
– Я погоджуюся з вами, Карлосе. Нам потрібно сильна центральна владу, але не на шкоду народовладдю. Без інакше нас чекає авторитаризм і диктатура.
2. Підготуйте історико-мистецтвознавчий проєкт «Гарібальді і Айвазовський». Дізнайтесь, що поєднувало видатного художника-марініста з Італією і Дж. Гарібальді.
Зв’язки між художником-маріністом Іваном Айвазовським і Джузеппе Гарібальді, італійським політичним та військовим лідером, поєднували зацікавлення морським живописом і любов’ю до Італії та бажання підтримати боротьбу за її об’єднання.
Айвазовський, як визнаний художник маріністичного жанру, створив численні полотна, на яких зображував морські пейзажі, битви та кораблі. Його роботи здобули широку популярність, включаючи ті, які мають італійську тематику. Вони передавали велич і красу італійського узбережжя, демонстрували роль моря в історії та культурі країни.
Гарібальді, у свою чергу, відомий своєю активною боротьбою за об’єднання Італії та бажанням створити єдину італійську націю. Він був символом італійського патріотизму і отримав широку підтримку від народу. Гарібальді привертав увагу іноземних військових, політиків і культурних діячів, серед яких був і Айвазовський.
Поєднання інтересів Айвазовського та Гарібальді полягало в їхньому спільному захопленні Італією. Обидва вони ділили бажання показати красу і значення країни через свою творчість і діяльність. Їхні зусилля сприяли популяризації італійської культури, історії та патріотичних ідеалів. Айвазовський своїми морськими пейзажами зображав прекрасні узбережжя Італії, що спонукало глядачів відчувати прив’язаність до цієї країни. Гарібальді ж прагнув захопити і звільнити італійські території, щоб створити єдину і незалежну Італію, і своїми діями викликав підтримку та захоплення багатьох художників та інтелектуалів того часу, включаючи і Айвазовського.
Цей проєкт дозволить розкрити вплив італійського контексту на творчість Айвазовського, його захоплення красою Італії та підтримку ідеї її об’єднання. Вивчення взаємозв’язку між Айвазовським і Гарібальді допоможе розкрити значення їхньої спільної пристрасті до Італії та її вплив на мистецтво та політику свого часу. Крім того, цей проєкт збагатить наше розуміння взаємозв’язку між мистецтвом та історією, політикою та культурою, показуючи, як художники можуть впливати на суспільство та національну свідомість через свої твори.
3. Прочитайте таке висловлювання:
«Причини успішного завершення об’єднання Італії криються в дуже простому факті — кожен італієць цього щиро хотів. Простий народ й аристократія, згадуючи часи Римської імперії, марили про новий початок. Італійці змогли створити свою державу й перемогти Австрію лише тому, що в кожного в голові вже було це саме Королівство Італія».
Чи погоджуєтесь ви з цією думкою? Напишіть есе «Воля народу та доля країни: з історичного досвіду Італії та України».
Так, адже однією з найважливіших передумов об’єднання Італії стало пробудження національної самосвідомості італійського народу, який усвідомлював себе єдиною нацією та прагнув до національного самовизначення і визволення.