Які суспіьно-політичні течії та ідейні рухи переважали в європейському суспільстві ХІХ ст.
Поясніть, чому автор саме так зобразив консерватора й ліберала.
Лібералізм проголошує принципи громадянських, політичних та економічних свобод, тобто вільне суспільство. Саме тому прихильник лібералізму дивиться в майбутнє, сповнений оптимізму.
Консерватизм є ідеологією, що відстоює прихильність до сталих соціальних систем, в основі яких є станова нерівність та відсутність демократичних свобод у суспільстві.
Тому консерватор різко негативно оцінює майбутнє суспільства, в якому ідеологічною основою стануть положення Декларації прав людини і громадянина.
1. Спробуйте співвіднести авторів наведених висловів, афоризмів з тими напрямами ідеології, які вони представляли.
2. З якими з наведених думок Ви погоджуєтесь, а з якими ні й чому?
| Автор афоризму | Ідеологія |
| Амброз Бірс, американський письменник і журналіст: Консерватор — державний діяч, закоханий в існуючий безлад, на відміну від ліберала, який прагне замінити його безладом іншого змісту. | Консерватизм (від лат. conservo — охороняю, зберігаю) — сукупність різноманітних ідейно-політичних і культурних течій, які спиралися на ідею традицій і спадкоємності в соціальному й культурному житті. Для нього характерні: – прихильність до існуючих і сталих соціальних систем, норм і порядків; – неприйняття революцій і радикальних реформ; – відстоювання еволюційного розвитку. |
| Ідея консерватора, як державного діяча, закоханого в існуючий безлад, означає, що консерватор підтримує традиційні цінності, збереження та оберігання існуючих структур і порядку. Водночас, ліберал прагне замінити цей безлад іншим змістом, акцентуючи на індивідуальній свободі, правах людини, соціальних змінах та розвитку. | |
| Леонард Левінсон, американський письменник: Консерватор — це людина, яка з надією дивиться в минуле і жалкує про майбутнє. | Консерватизм (див. вище) |
| За: консерватори часто цінують історичну спадщину та традиції, які мають важливе значення для культурної ідентичності. Вони можуть бути обережними стосовно радикальних змін, оскільки це може порушити стабільність та цінності суспільства. Проти: критики стверджують, що закоханість у минуле та схильність до жалкування про майбутнє може стримувати прогрес. Вони можуть бути неадаптивними до змін та несприйнятливими до різноманіття інших поглядів. | |
| Бенджамін Дізраелі, англійський політичний і державний діяч: Якщо ви не ліберал у 25 років, у вас немає серця. Якщо ви не консерватор у 35 років, у вас немає мозку. | Лібералізм (від лат. liber — «вільний») — ідейна й суспільно-політична течія, що виникла в європейських країнах у XVII—XVІІІ ст. й проголосила принцип громадянських, політичних та економічних свобод. Ідеї лібералізму отримали перше втілення в Конституції США (1787 р.), Декларації прав людини і громадянина (1789 р.) у Франції. У XIX — на початку XX ст. сформувалися основні положення лібералізму — громадянське суспільство, права і свободи особи, правова держава, демократичні політичні інститути, свобода приватного підприємництва та торгівлі. |
| Політичні погляди є складними та багатогранними, а зв’язок між віком і політичними переконаннями не є прямолінійним. Люди можуть змінювати свої погляди та переоцінювати свої цінності протягом життя, і це варто поважати. | |
| Фрідрих Гайєк, австрійський економіст: Лібералізм — це визначення соціального порядку, який спирається на вільні ринки, на уряд, що обмежений владою законів, та на пріоритети особистої свободи. | Лібералізм (див. вище) |
| За: Лібералізм ставить акцент на індивідуальні права і свободи, що може сприяти розвитку особистості і творчого потенціалу людини. Вільні ринки можуть сприяти економічному зростанню, підприємництву та інноваціям, що стимулює розвиток суспільства. Орієнтація на обмеження влади уряду законами може захищати громадян від зловживань і відчуження влади. Проти: Вільні ринки можуть призвести до нерівності, концентрації багатства у руках небагатьох і виникнення соціальної нерівності. Залежність від ринкових механізмів може призвести до втручання уряду для забезпечення соціальної справедливості і захисту незахищених верств населення. Визначення пріоритетів особистої свободи може викликати конфлікти, особливо коли ці свободи суперечать загальному благу або правам інших людей. | |
| Вінстон Черчилль, державний діяч Великої Британії, письменник: Соціалізм прагне викоренити багатство, лібералізм — бідність. Соціалізм знищує особисту зацікавленість, лібералізм її охороняє. Соціалізм губить підприємництво, лібералізм лише звільняє його від гніту привілеїв… Соціалізм критикує капітал, лібералізм — монополії. Вроджена вада капіталізму — нерівний розподіл благ; природжена гідність соціалізму — рівний розподіл злиднів. | Лібералізм (див. вище) Соціалізм — учення і політичний рух, що пропагують ідею побудови суспільства рівності й справедливості. |
| За: Соціалізм, пріоритетом якого є викорінення багатства, може сприяти більш рівному розподілу ресурсів і зменшенню соціальної нерівності. Зацікавленість суспільства і колективна свідомість можуть бути зміцнені в соціалістичній системі, що сприяє забезпеченню загального блага. Критика капіталу та боротьба з монополіями можуть сприяти створенню конкурентного середовища, в якому підприємництво може розквітати. Проти: Вільні ринки можуть призвести до нерівності, концентрації багатства у руках небагатьох і виникнення соціальної нерівності. Залежність від ринкових механізмів може призвести до втручання уряду для забезпечення соціальної справедливості і захисту незахищених верств населення. Визначення пріоритетів особистої свободи може викликати конфлікти, особливо коли ці свободи суперечать загальному благу або правам інших людей. | |
| Фрідріх Енгельс, німецький підприємець, політичний діяч, філософ, один з основоположників марксизму, друг і соратник Карла Маркса: Соціалізм — стрибок людства із царства необхідності в царство свободи. * * * Комунізм є вища, ніж капіталістична, продуктивність праці добровільних, свідомих, об’єднаних робітників, які використовують передову техніку. | Соціалізм (див. вище) |
| За: Соціалізм може сприяти забезпеченню більшої рівності і справедливості у суспільстві, дозволяючи перейти від необхідності до свободи. Комунізм, заснований на вищій продуктивності праці та об’єднанні робітників, може створювати умови для ефективного використання передової технології та розвитку суспільства. Проти: Реалізація соціалізму та комунізму може потребувати значних обмежень особистої свободи та ініціативи, що може пригнічувати індивідуальний розвиток та креативність. Практична реалізація комунізму може стикатися з викликами, пов’язаними з управлінням, ресурсами та забезпеченням рівномірного розподілу благ у складному і багатогранному суспільстві. | |
| Йосип Сталін, державний, політичний і військовий діяч СРСР: Пролетарі працюють день і ніч, проте вони залишаються, як і раніше, бідними. Капіталісти не працюють, проте вони багаті. І це відбувається не тому, що пролетарям, ніби-το, бракує розуму, а капіталісти геніальні, — а тому, що капіталісти забирають плоди праці пролетарів, тому що капіталісти експлуатують пролетарів. | Марксизм — філософське, економічне й політичне вчення, основоположниками якого в середині XIX ст. були К. Маркс і Ф. Енгельс. Марксизм заявляє про себе як про систему революційних поглядів робітничого класу, що відображає об’єктивні закони розвитку людського суспільства та досвід боротьби народних мас проти експлуататорів. У другій половині 19-го – на початку 20-го ст. марксизм стає не тільки філософським вченням, а й впливовою політичною течією внаслідок зростання кількості міського робітничого класу у країнах Європи та його злиденного існування. |
| За: Аргумент, що пролетарі неотримують справедливу частку плодів своєї праці, може вказувати на нерівність в розподілі багатства і несправедливості в суспільстві. Критика експлуатації пролетарів може підкреслювати потребу в захисті трудових прав та покращенні умов праці. Проти: Аргументи, що капіталісти не працюють, але залишаються багатими, можуть загальною характеристикою спрощувати реальну ситуацію, оскільки багатство може бути результатом інвестицій, ризику та підприємницької діяльності. Враховуючи різні форми власності та ринкову економіку, може бути складно узагальнити всі капіталістичні відносини як експлуатацію, оскільки є різні моделі бізнесу та різні ступені контролю над працею. | |
| Джон Стейнбек, американський письменник: Соціалізм ніколи не пустить свого коріння в Америці завдяки тому, що бідні бачать себе тут не експлуатованим пролетаріатом, а тимчасово бідуючими мільйонерами. | Соціалізм (див. вище) |
| За: Аргумент, що бідні в Америці можуть сприймати себе як “тимчасово бідуючих мільйонерів”, може вказувати на розповсюдження мрії про соціальний та економічний успіх, яке характерне для американського суспільства. Це погляд, який висувається в контексті сильного підприємницького середовища та можливостей для особистого зростання, що впливає на сприйняття соціалізму. Проти: Аргумент може ігнорувати існуючі соціальні нерівності та експлуатацію, яка може бути присутня в американському суспільстві. Він може спрощувати складну динаміку та реалії бідності в США, не враховуючи, що деякі бідні шари населення не мають доступу до ресурсів та можливостей для соціального та економічного підйому. |
3. Які перспективи й обмеження, зважаючи на історичний досвід, є в консерватизму, лібералізму, соціалізму, націоналізму в сучасному світі, в сучасній Україні?
Перспективи та обмеження консерватизму, лібералізму, соціалізму та націоналізму в сучасному світі та Україні можуть бути такі:
Консерватизм:
– Перспективи: збереження традицій, стабільності та ідентичності, захист цінностей спільності, збереження культурного та соціального спадку.
– Обмеження: може сповільнювати прогрес та суспільні зміни, може спричиняти соціальну консервативність, нездатність адаптуватися до нових викликів та потреб сучасного суспільства.
Лібералізм:
– Перспективи: захист особистих свобод та прав, просування індивідуальної автономії, економічний розвиток через вільні ринки та підприємництво.
– Обмеження: може спричиняти соціальну нерівність, втручання держави в економіку, відсутність регулюючого впливу на економічні нерівності.
Соціалізм:
– Перспективи: створення більш справедливого та рівноправного суспільства, розподіл багатства, забезпечення соціального захисту та доступу до основних послуг.
– Обмеження: може обмежувати індивідуальну свободу та підприємницьку ініціативу, впливати на ефективність економіки та інновацій.
Націоналізм:
– Перспективи: захист національних інтересів, зміцнення національної ідентичності та культури, підтримка економічної незалежності.
– Обмеження: може веде до виникнення конфліктів та націоналістичних напружень, може пригнічувати інші етнічні групи
Запитання та завдання
I. Знаю й систематизую нову інформацію.
1. Утворіть логічні пари із назв ідеологій і пояснення їхніх головних ідей.
1 Консерватизм – В Ідейна течія, що базується на ідеї традицій і спадкоємності в соціальному й культурному житті
2 Лібералізм – Г Ідейна течія, що проголосила верховенство громадянських, політичних та економічних свобод
3 Соціалізм – Д Учення, що пропагує ідею побудови суспільства на засадах рівності і справедливості
4 Марксизм – Б Ідеологія, яка ґрунтується на ідеї революційної боротьби народних мас проти експлуататорів
2. Назвіть форми лібералізму та визначте основні його принципи.
| Назва | Визначення |
| 1. Політичний лібералізм | Рух за демократію та проти абсолютизму або авторитаризму. |
| 2. Економічний лібералізм | Рух за приватну власність і проти державного регулювання економіки. |
| 3. Культурний лібералізм | Рух за особисту свободу людини та проти різних її обмежень. |
| 4. Соціальний лібералізм | Рух за рівність можливостей людини та проти її економічної експлуатації. |
Основні принципи лібералізму:
– рівні права людини і громадянина та їх рівність перед законом;
– індивідуальні права (на життя, особисту свободу і власність);
– вільна ринкова економіка;
– загальне виборче право;
– законодавча (парламент) і виконавча (уряд) влада, що обирається на загальних прямих таємних виборах;
– здійснення політичних і соціальних реформ;
– справедливий розподіл податків серед членів суспільства;
– самостійність місцевого самоврядування.
3. Схарактеризуйте суспільний лад, за який виступали соціалісти-утопісти. Які засоби для досягнення своїх цілей вони пропонували?
Соціалісти-утопісти виступали за ідею створення ідеального суспільного ладу, основаного на принципах рівності, справедливості та колективізму. Вони вірили, що шлях до цього ідеального суспільства можна прокласти шляхом розумного організаційного планування та перетворень.
Політична ідеологія соціалістів-утопістів пропонувала різні засоби для досягнення своїх цілей. Одним із найпоширеніших було створення утопічних спільнот, де усі члени жили разом, ділилися власністю та працювали на благо спільного добра. Вони вірили, що спільноти будуть прикладом іншим суспільствам та спонукатимуть до перетворень.
Вони також пропагували ідеї взаємної допомоги, колективної власності, рівномірний розподіл багатств та знищення приватної власності, прагнули до створення нової економічної системи, яка би забезпечувала справедливість та рівномірний розподіл ресурсів.
Проте варто зазначити, що соціалісти-утопісти не завжди мали чіткий план дій для досягнення своїх цілей. Їх ідеї були часто утопічними та важкими у реалізації. Вони покладали надію на моральні переконання людей та віру в ідею соціальної справедливості як ключовий чинник для досягнення змін у суспільстві.
4. Коли з’явилося поняття «нація»? Як змінювалося значення цього поняття в ході історії?
Витоки цього поняття мають ще середньовічні корені та відоме з 1220 року і означало належність до певного регіону, а вже у 18 столітті це слово означало народ. У 19 столітті поняття нації в Європі ототожнювати з поняттям держави.
В тих народів, які не мали власної держави, під нацією розуміли насамперед мовно-культурно-спільноту, а далі – спільну ідентичність та цінності.
Сьогодні під поняттям нації розуміють політичну спільноту громадян певної держави, джерело державної влади та носій державного суверенітету, а також спільноту із усталеною самосвідомістю своєї ідентичності – спільності історичної долі, психології і характеру, прихильності національним цінностям, а також культурно-мовною та економічною єдністю.
II. Обговоріть у групі
1. Існує думка, що любов до свого народу, бажання добра своїй нації без завдання шкоди іншим — це патріотизм. Натомість бажання добра своїй нації за рахунок інших — це руйнівний націоналізм. Чи згодні ви з цим? Обґрунтуйте відповідь, спираючись на історичні факти.
Дійсно, існує розрізнення між патріотизмом та руйнівним націоналізмом, що базується на бажанні добра своїй нації. Патріотизм відноситься до позитивних почуттів любові та прив’язаності до свого народу, культури та історії. Він виражається через прагнення розвивати та зміцнювати свою націю, не завдаючи шкоди іншим народам.
З історичної перспективи можна побачити, що патріотичні почуття спонукали людей до боротьби за свободу, незалежність та добробут своєї нації. Це виявлялося у визвольних рухах, оборонних війнах та розвитку культури та науки. Прикладом позитивного патріотизму може бути боротьба за незалежність країн під час колоніального періоду або визвольні рухи у Європі під час національно-визвольних війн 20-х років XIX ст. в Західній Європі й на Балканах. Це революції в Неаполі (1820-1821 рр.), Іспанії (1820–1823 рр.), П’ємонті (1821 р.), грецьке повстання 1821–1829 рр.
З іншого боку, руйнівний націоналізм характеризується екстремізмом та агресивністю. Це бажання домінувати над іншими народами, підкорювати їх або переслідувати людей інших національностей. Історичні факти свідчать про негативні наслідки руйнівного націоналізму, такі як етнічні конфлікти, геноциди та насильство.
Отже, можна зробити висновок, що патріотизм та руйнівний націоналізм відрізняються за своїми наслідками та спрямованістю. Патріотизм позитивно сприяє розвитку та злагоді між народами, тоді як руйнівний націоналізм може призвести до конфліктів та руйнації відносин міжнаціональної спільноти. Історичний досвід свідчить, що руйнівний націоналізм часто супроводжується ворожими акціями, дискримінацією та насильством. Натомість, патріотизм, який базується на повазі до інших культур та націй, може сприяти співробітництву, міжкультурному обміну та мирному співіснуванню. Забезпечення гармонії між патріотизмом та повагою до інших націй є важливим завданням для будь-якого суспільства, що прагне до миру, рівності та прогресу.
2. У провідних країнах Європи XIX ст. минуло під знаком втрати позицій аристократії й переходу економічного й політичного лідерства в суспільстві до рук буржуазії. Чим можна пояснити цей процес?
Втрату позицій аристократії і переходу економічного і політичного лідерства до буржуазії можна пояснити тим, що з індустріальною революцією і зростанням капіталістичного виробництва, буржуазія здобула значну економічну перевагу. Вона володіла капіталом і виробництвом, що дало їй можливість стати новими суспільними лідерами. Аристократія, яка базувалася на традиціях і феодальних структурах, втратила свою економічну привілейованість і перевагу. Процес зміни лідерства від аристократії до буржуазії є одним із головних елементів перехідного періоду від феодалізму до капіталізму в історичному часі.