Чому політика самоізоляції держави справляє негативний вплив на розвиток держави?
Політика самоізоляції держави може мати низку негативних наслідків для розвитку країни. Деякі з них:
– Економічні наслідки. Самоізоляція може призвести до обмеження зовнішньої торгівлі та інвестицій, що може призвести до зменшення економічного зростання та розвитку країни.
– Обмеження доступу до нових ідей та технологій. Самоізоляція може призвести до обмеження доступу до нових ідей, технологій та знань, що може уповільнити розвиток науки, технологій та інновацій.
– Зменшення культурного обміну. Самоізоляція може призвести до зменшення культурного обміну та розвитку культурної спадщини країни, що може вплинути на розвиток національної свідомості.
– Посилення внутрішньої цензури та репресій. Політика самоізоляції може сприяти посиленню цензури та репресій відносно внутрішніх опозиціонерів та критиків, що може призвести до зменшення свободи слова та демократичних цінностей.
– Зниження міжнародного впливу. Самоізоляція може призвести до зменшення міжнародного впливу та авторитету країни в глобальному співтоваристві, що може призвести до обмеження міжнародної співпраці та підтримки.
Отже, політика самоізоляції може мати негативний вплив на розвиток держави, обмежувати її можливості для економічного, культурного та соціального розвитку, а також сприяти зміцненню режимів з цензурою та репресіями.
Запитання та завдання
І. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Запропонуйте варіанти заповнення схеми, які відображатимуть логіку історичного розвитку Японії в ХІХ – на початку ХХ ст.
| Режим самоізоляції Японії | Ліквідація сьогунату | Реформи Мейдзі | Модернізація Японії |
2. Що зумовило занепад режиму сьогунату?
Занепад режиму сьогунату спричинила криза феодального господарювання (збіднення самураїв, обезземелення залежного від них селянства) та розвиток товарно-грошових відносин. Середній клас і самураї стали незадоволеними політикою режиму сьогунату, який давав перевагу феодальній аристократії.
3. Як сталося «відкриття Японії»? Які воно мало наслідки?
“Відкриття Японії” – це закінчення самоізоляції та процес відкриття країни для зовнішнього світу у другій половині 19 століття, коли Японію контролював режим сьогунату. Цей процес став можливим завдяки зовнішньому тиску, зокрема з боку США, Росії, та низки західних держав, які бажали розширити свою торгівлю з Японією.
1853 році США відправили військову ескадру з чотирьох кораблів в Японію з метою відкриття портів для американських суден. Внаслідок цього японський уряд підписав угоду з США про відкриття портів для американських суден в 1854 році. Пізніше Японія уклала подібні угоди з іншими країнами, що забезпечило її зовнішньоекономічний розвиток.
“Відкриття Японії” мало значний вплив на Японію того часу. Внаслідок відкриття було дозволено здійснювати зовнішню торгівлю, що в цілому сприяло розвитку економіки Японії, адже Японія стала частиною світового ринку. Після надання американцям і європейцям дозволу на вільну торгівлю з Японії почалося масове вивезення міді, чаю, бавовни, рису, фарфору, шовку-сирцю й виробів з нього, що стимулювало розвиток ряду галузей господарства. Натомість до Японії хлинув потік дешевих товарів із США і країн Європи, що призвело до подальшого розорення японських купців і ремісників.
Відкриття Японії призвело до втрати контролю над зовнішньою політикою та збільшенню зовнішнього впливу на країну, що стало одним із факторів занепаду режиму Сьогунату.
4. Назвіть основні події революції Мейдзі та громадянської війни в Японії.
1. Невдоволені розоренням країни, 1866 р. князі південно-західних князівств уклали між собою військовий союз, спрямований проти сьогуна. Це означало початок громадянської війни. 1867 р. вони добилися від сьогуна негайної передачі верховної влади імператорові й оголосили збір війська, що підтримувало імператора.15-й сьогун з роду Токугава Йосінобу передав свої повноваження імператору.
2. На початку 1868 р. 15-річний імператор Муцухіто (Мейдзі – його девіз, що означає освічене правління) видав маніфест про відновлення власної влади, оголосивши столицею місто Едо, яке перейменували в Токіо.
3. Імператор прийняв послів іноземних країн, що остаточно зробило країну відкритою для світу.
4. Продовження громадянської війни 1869 р. і повна ліквідація сьогуната.
5. Схарактеризуйте реформи, які були проведені в Японії в 70–80-і роки XIX ст.
Адміністративна – ліквідація влади князів та утворення в 1871 р. нового адміністративно-територіального поділу країни на 72 кен (префектур) і три фу (столичних округів). Префектів (керівників префектур) призначали імператор й уряд, які були віддані імператору.
Станова – скасування станів часів сьогунату, натомість запроваджувався поділ на три стани: вища
знать (аристократія), рядове дворянство (середні й нижчі самураї) і простий народ (решта населення). Прийняття законів про громадянську рівність, запровадження прізвищ, скасування станових обмежень для шлюбів.
Військова – 1872 р. запровадження закону про загальну військову повинність. Перебудова армії за передовим європейським зразком. Залучення офіцерів європейських армій до викладання у військових академіях. Армія стала боєздатною, але в основі її ідеології залишився самурайський кодекс честі, твердження про «божественне походження» імператора й «особливу місію» японців.
Аграрна – скасовувалася феодальна власність князів на землю. Земля стала товаром. Селяни отримали у володіння землю, яку обробляли, сплачуючи земельний податок – 3 % її вартості. Проте стверджувати, що реформа знищила всі феодальні пережитки в аграрному секторі, складно: існували кабальні умови для селян-орендарів, лихварство.
Фінансова – запроваджено нову грошову одиницю – ієну. 1872 р. створено Державний банк. Ліквідовувалися будь-які обмеження для вільного підприємництва.
Податкова – ліквідація старої системи оподаткування. Податки стягувалися лише у грошовій формі, натуральна оплата заборонялася.
Релігійна – державною релігією замість буддизму оголошено синтоїзм (суто японська релігія, базується на твердження, що японська земля є божественною і унікальною, Японія є країною богів, а відповідно, її народ – божественними нащадками. Це породжувало надумане усвідомлення вищості японців в порівнянні з іншими народами).
Судова – судові засідання проводилися за європейським зразком: суди ставали гласними, запроваджувалася змагальність сторін, заборона застосування тортур під час слідства.
Конституційна – прийняття конституції 1889 року.
Освітня – запровадження загальної початкової освіти за європейським стандартом, утворення середніх шкіл та університетів. Можливість для молодих японців здобувати вищу освіту за кордоном.
6. Дайте загальну характеристику епосі Мейдзі.
Епоха Мейдзі (1868-1912 роки) в Японії була часом швидких соціально-політичних і культурних змін. Назва “Мейдзі” перекладається як “просвітницьке управління” і відображає зусилля уряду внести реформи та модернізувати Японію відповідно до західних стандартів.
1. Модернізація: уряд активно впроваджував західні зразки в державні та виробничі сектори, щоб допомогти країні стати більш сучасною та конкурентоспроможною.
2. Культурні зміни: епоха Мейдзі була часом переходу від традиційної до сучасної японської культури. Це означало, що багато з традиційних звичаїв і практик були змінені або відмінені.
3. Соціальні реформи: уряд проводив соціальні реформи, як скасування феодальної системи та встановлення загальної освіти.
4. Розквіт мистецтва: художній напрямок “європеїзації” став популярним у Японії, що привело до розвитку таких стилів, як Японський імпресіонізм та Модерн.
4. Експансія: епоха Мейдзі була часом експансії Японії на світовій арені. Країна стала більш активним гравцем у міжнародних відносинах і здійснювала колоніальну експансію в Азії.
7. Які головні проблеми повстали перед Японією на початку ХХ ст.?
– На межі XIX–XX ст. Японія стала однією з могутніх держав світу. У XX столітті Японія почала активно проводити політику розширення своїх територій, займаючи інші країни. Це призвело до напруження в міжнародних відносинах – багаті на природні та людські ресурсами сусідні держави Японія бачила як бажану здобич. Російська імперія стає одним з головних противників Японії на міжнародній арені.
– Концентрація всієї повноти влади в руках імператора та його радників, що негативно впливало на становище народу, який не брав участі в прийнятті політичних рішень.
8. Чим можна пояснити зростання агресивності зовнішньої політики Японії в останній третині XIX ст.?
В останній третині XIX ст. Японія розпочала активну зовнішньополітичну діяльність, що супроводжувалася зростанням її агресивності. Це було пов’язано з декількома факторами:
1. Економічний розвиток: Японія активно розвивалася в економічному плані та шукала нові ринки збуту для своїх товарів. Це стимулювало її до розширення впливу в регіоні.
2. Модернізація армії та флоту: Японія розпочала процес модернізації своєї армії та флоту, що дозволило їй стати потужнішою військовою державою. Це відкрило для неї можливість розширення своїх територій та збільшення впливу в регіоні.
3. Наслідки імперської політики Європи та США: Японія спостерігала, як європейські держави та США активно втручалися у справи регіону та підкорювали нові території. Це стимулювало її до активного розширення своїх кордонів та збільшення впливу в Азії.
9. Які були наслідки японо-китайської війни?
Поразка Китаю. 17 квітня 1895 р. відбулося підписання Сімоносекського мирного договору між Японією
і Китаєм. Згідно ним Японія отримала свої перші колонії — Тайвань і острови Пенхуледао, а також велику контрибуцію (примусові післявоєнні платежі, які сплачує держава, що зазнала поразки у війні, державам-переможницям). Корея, яку контролював Китай, за результатами війни стала незалежною державою, хоча відчувалося посилення японського економічного і політичного впливу.
10. Покажіть на карті країни, щодо яких відбувалася зовнішня експансія Японії.
Китай, Корея, Тайвань.
11. Поясніть значення термінів і понять:
сьогунат – склався у XII—XIX ст. в Японії. Форма управління країною великими феодалами, за якої імператор був позбавлений реальної влади в державі;
самурай – представник стану воїнів (лицарів) у Японії, що виник ймовірно в IX ст., а також — військово-феодальна верства дрібних японських дворян;
епоха Мейдзі – (у перекладі з японської — «освічене правління») — офіційна назва періоду правління імператора Муцухіто (1868-1912 рр.), який прийшов до влади в результаті революції 1867-1868 рр., що ліквідувала владу сьогунів з роду Токугава.
ІІ. Обговоріть у групі
1. Яка з країн Європи (Франція, Велика Британія чи Німеччина) була найближчою до Японії за формою державного правління, політичною системою в цілому?
Німеччина. Там були сильні князі – курфюрсти при слабкому імператорі, якого вони обирали.
2. Як ви думаєте, чому самураї протидіяли здійсненню реформ 1870–1880-х років?
Реформи відбирали в самураїв їх феодально-привілейований спосіб життя.
3. Сьогодні Японія — одна з високорозвинених країн світу. Як ви вважаєте, яку роль зіграли в цьому події останньої третини ХIX ст.?
Події останньої третини ХIX ст. відіграли ключову роль, адже завдяки реформам епохи Мейдзі в Японії припинено режим самоізоляції, країна стала успішною частиною світового господарства, заявила про себе, як про нового агресивного учасника міжнародних відносин.
4. Попрацюйте в дискусійних групах: визначте позитивні наслідки і ризики «відкриття Японії» провідними державами.
“Відкриття Японії” – це процес, що відбувся в 1853-1854 роках і був ініційований провідними державами за підтримки США, які вимагали відкриття Японії для торгівлі з ними. Процес “відкриття Японії” мав значний вплив на Японію та провідні держави. Нижче подано позитивні наслідки і ризики для обох сторін:
Позитивні наслідки для провідних держав:
1. Доступ до нових ринків: “Відкриття Японії” дало провідним державам доступ до одного з найбільших ринків у світі, що забезпечило нові можливості для торгівлі та збільшення прибутків.
2. Розвиток торгівлі: Відкриття Японії призвело до розвитку торгівлі між Японією та провідними державами, зокрема з США, Великобританією, Францією та Росією. Це сприяло збільшенню обсягів торгівлі та збільшенню доходів від неї.
3. Розширення впливу: Провідні держави змогли розширити свій вплив на Японію, зміцнити свої політичні та економічні позиції у регіоні та забезпечити військову присутність в цій частині світу.
Позитивні наслідки для Японії:
1. Розвиток торгівлі: Японія отримала можливість розвивати зовнішню торгівлю та забезпечити доступ до нових товарів та технологій.
2. Модернізація економіки: Відкриття Японії призвело до зміни економічного устрою країни, забезпечивши розиток машинобудування, транспорту, електротехніки та інших промислових секторів, що стало основою подальшого економічного розвитку Японії.
3. Культурний обмін: Відкриття Японії дало змогу японській культурі бути відомою за межами Японії та забезпечило можливість культурного обміну між Японією та іншими країнами.
Ризики для провідних держав:
1. Збільшення конкуренції: Відкриття Японії призвело до збільшення конкуренції на ринку та зменшення прибутків провідних держав.
2. Втрата контролю: Провідні держави ризикували втратити контроль над Японією, особливо з урахуванням швидкого розвитку Японії, що забезпечило їй незалежність та сильну позицію на ринку.
3. Політичні ризики: Відкриття Японії стало причиною нестабільності в політичному житті Японії, що могло вплинути на провідні держави та їх інтереси в регіоні.
Ризики для Японії:
1. Економічна залежність: Відкриття Японії стало причиною залежності від іноземного капіталу та технологій, що зробило Японію вразливою до світових економічних криз та коливань.
2. Втрата національної ідентичності: Відкриття Японії принесло багато нових технологій та культурних впливів, що може бути причиною втрати національної ідентичності та культурної спадщини.
3. Політична нестабільність: Відкриття Японії стали причиною політичної нестабільності в країні, що може вплинути на економічний та соціальний розвиток країни.
Загалом, «відкриття Японії» мало як позитивні, так і негативні наслідки для провідних держав та Японії. Проте, відкриття Японії стало ключовим етапом в історії країни та принесло багато нових можливостей для її економічного та культурного розвитку.
ІІІ. Мислю творчо
Підготуйте короткі історичні есе:
а) «Модернізація Японії в останній третині ХIX ст.: досягнення і проблеми».
В останній третині XIX століття Японія почала перетворюватися з феодальної держави в модерну індустріальну силу. Цей період в історії Японії, відомий як Реставрація Мейдзі, став ключовим для модернізації країни та її розвитку в майбутньому.
Одним з ключових досягнень Реставрації Мейдзі була скасування феодальної системи та впровадження моделі централізованої держави. Японія прийняла багато нових законів та реформ, що зміцнили державу та забезпечили її стабільність. Зокрема, введення нової конституції, системи освіти та судової реформи дали змогу створити модерну державу, що сприяло розвитку науки, культури та економіки.
Ще одним ключовим досягненням було відкриття Японії для світу та створення нових зв’язків зі світовими державами. Це привело до введення нових технологій та ідей в країну, що стало важливою складовою модернізації Японії. Японія успішно прийняла західну технологію та змогла збільшити свій потенціал у промисловості та транспорті. Це дало змогу країні розвиватися та створювати нові робочі місця для населення.
Однак, в модернізації Японії були також проблеми. Серед них були економічна залежність від іноземного капіталу та відсутність власної сировинної бази. Крім того, була проблема збільшення націоналізму та мілітаризму в країні. Це призвело до війни з Китаєм та Росією.
б) «Роль самураїв у житті японського суспільства до революції Мейдзі та після неї».
Самураї були важливим елементом японського суспільства до революції Мейдзі та після неї. До Мейдзі, самураї були феодальними воїнами, які служили своїм господарям – даймьо. Вони були найвпливовішим класом в суспільстві та мали значний політичний вплив на рівні провінцій.
Після революції Мейдзі, яка призвела до кінця феодальної системи, самураї втратили свої політичні та соціальні привілеї, але їх військові навички все ще були потрібні в новій державній машині. Багато з них стали працювати в поліції, армії та уряді, тоді як інші зберігали свої традиції та займалися мистецтвами та ремеслами.
Самураї продовжують бути важливим символом японської культури й сьогодні. Їх військові навички та моральні цінності, такі як відданість, честь та дисципліна, продовжують впливати на японське суспільство. Багато людей також зацікавлені у вивченні самурайської культури та їх традицій, що додає до популярності цього класу в сучасній Японії та за її межами.