Австро-Угорську імперію називали «клаптиковою імперією». Як багатонаціональний характер імперії відображено в її державному гербі?
Відображено за допомогою великої кількості малих гербів підкорених народів.
Чим, на вашу думку, можна пояснити таке становище Австро-Угорської імперії?
Це можна пояснити слабкою внутрішньою і зовнішньою політикою Австро-Угорської імперії. Відень був вочевидь благодушний… – стверджує історик Н. Дейвіс.
Яка держава називається в документі «Блискучою Портою»? Який основний зміст документа?
Так називали Туреччину. Блискуча Порта визнала автономію Болгарії лише у внутрішній політиці, Боснії та Герцеговини в складі Туреччини. Сербія, Чорногорія та Румунія стали повністю незалежними.
Російська імперія знову приєднала Південну Бессарабію, втрачену в Кримській війні, Батум, фортеці Ардаган, Карс і Баязет. Договір в Сан-Стефано суттєво посилив вплив Росії на Балканах та Кавказі.
Запитання та завдання
І. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Зазначте передумови перетворень в Австрійській імперії в середині XIX ст.
Економічні труднощі: Австрійська імперія стала стикатися зі зниженням економічного розвитку через кризу феодальної системи та посилення конкуренції з боку інших країн.
Національні проблеми: у складі Австрійської імперії було багато народів різних національностей, які бажали більшої автономії та незалежності.
Революційні настрої: у цей час в Європі відбувалися революції, які змінювали політичну картину і збуджували національні прагнення в народах.
Політичні кризи: Австрійська імперія була змушена стикатися з політичними кризами, які виникали в результаті незгоди між правителями та народом.
Австрійська інтервенція до Дунайських князівств у період Кримської війни знищила союз із Російською імперією, відмова від активної участі в Східній (Кримській) війні відштовхнула від Австрії Францію. Погіршення відносин з Пруссією через австро-прусське протистояння в процесі об’єднання німецьких держав. У 1859 р. почалася війна і Італією та Францією, що привела до поразки Австрії та утворенням об’єднаної Італії.
2. Схарактеризуйте угорський національний рух у 1849-1863 рр.
Угорський національний рух був неоднорідним: центристи – закликали австрійський уряд до повернення федералізму та автономії регіонів станом на 1848 рік; радикали – виступали проти співпраці з австрійцями, виступали за проголошення незалежності Угорщини (очолював Лайош Коршут).
1859 – 1861 рр. – період найвищого підйому виступів проти правління Австрії з вимогами повернення до конституції 1848 року. Проте австрійці на поступки не йшли і посилили реакційний тиск у 1863 році.
3. Що зумовило австро-угорське зближення в 1860-х роках?
Зближення прагнули насамперед австрійці з метою посилення монархії. Ця політична лінія простежувалася в секретних переговорах між австрійцями та угорцями 1865 року. До пошуку компромісу австрійців з угорцями спонукали і їх зовнішньополітичні невдачі, зокрема, поразка у австрійсько-пруській війні 1866 року та посилення позицій Російської імперії. Зближенню з угорцями сприяли і вимоги інших народів націй Австрійської імперії: чехів, хорватів, румунів, поляків і словаків, які виступали за федеративний устрій Австрійської імперії, яку б населяли рівноправні народи.
4. Назвіть основні причини російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. виникла з-за конфлікту між Російською імперією та Османською імперією щодо впливу на Балканський регіон та захисту прав християнського населення від османського поневолення. Основні причини конфлікту наступні:
1. Російська імперія домагалася впливу на Балканський регіон та приєднання до своїх володінь Південної Бессарабії, втраченої в ході Кримської війни.
2. Піднесення національно-визвольного руху на Балканах і загострення боротьби великих європейських держав за вплив на країни Подунав’я та Балканського півострова.
3. Повстання у Боснії і Герцеговині (1875–78) та Болгарії (1876) проти турецького поневолення викликали широкий резонанс в Європі й зокрема в Росії, яка прагнула перегляду наслідків невдалої для неї Кримської війни.
4. Незгода Блискучої Порти з вимогами надання автономії Болгарії, Боснії та Герцеговині (за підтримки останніх Англією) 1876 р. Англія мала свої власні інтереси на Балканському півострові і прагнула зменшити впливи Росії в цьому регіоні.
5. Користуючись картою, схарактеризуйте основні події російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
Болгарія: В кінці червня російські війська форсували Дунай поблизу Зимниці, захопивши стратегічні міста Систов, Тирново, гірські перевали Стара-Планини.
Невдала спроба росіян визволити від турків Південну Болгарію.
Підтримка російських військ болгарськими добровольцями і спільна оборона Шипкинського перевалу від переважаючої 20-тисячної армії турків. Оборона Шипки не дала можливості турецькій армії закріпитися в північній Болгарії.
Чотиримісячна облога Плевни і капітуляція турецького гарнізону.
У січні 1878 р. визволення російською армією від турків міста Софії і розгром турків під Пловдивом.
Наприкінці 1877 р. росіяни ввійшли до Південної Болгарії, в січні 1878 р. зайняли місто Андріанополь.
Кавказький регіон: в травні 1877 р. був захоплений Ардаган, у серпні взято Батумі, далі захопленя Аджарії, пізньої осені підкорена закавказька фортеця Карс.
6. Порівняйте основні положення Сан-Стефанського мирного договору та рішення Берлінського конгресу. Які рішення Берлінського конгресу свідчили про ослаблення позицій Росії на міжнародній арені?
Сан-Стефанський договір був підписаний 3 березня 1878 року між Російською імперією та Османською імперією, після закінчення Російсько-турецької війни 1877-1878 років. Сан- Стефанський мирний договір значно посилював вплив Росії на Балканах та Кавказі. Договір був підписаний у місті Сан-Стефано і встановив новий порядок в Балканському регіоні після закінчення війни:
– утворення автономного князівства Болгарії, що залишалось васалом Османської імперії у зовнішній політиці і незалежним у внутрішній;
– Боснії та Герцеговині надавалася автономія у складі Османської імперії;
– Сербія, Чорногорія та Румунія стали повністю незалежними державами й розширили свої території;
– Південна Бессарабія (втрачена Росією після поразки в Кримській війні), Батум, фортеці Ардаган, Карс і Баязет відходили до Росії.
Велика Британія й Австро-Угорщина не бажали посилення Росії на Балканах і оголосили протест проти Сан-Стефанського договору, тому 13 березня 1878 р. в Берліні розпочався міжнародний конгрес щодо ревізії Сан-Стефанського договору між Османською та Російською імперіями.
Рішення Конгресу в Берліні:
– Чорногорія, Сербія й Румунія залишалися незалежними;
– Чорногорія зменшувалася територіально, як і території Сербії й Румунії.
– Боснію та Герцеговину окуповувала Австро-Угорщина;
– Болгарія по Балканському хребту ділилася на Південну й Північну, Південна поверталася до складу Османської імперії як Східна Румелія, Північна зберігала автономний устрій;
– Македонія поверталася до складу Османської імперії;
– фортецю Баязет Росія віддавала Туреччині.
Дипломатичні успіхи Сан-Стефанського договору для Росії були значно погіршені.
7. Які з держав за Сан-Стефанським мирним договором стали незалежними?
Чорногорія, Сербія та Румунія.
8. Поясніть значення термінів і понять: унітарна держава, дуалістична монархія.
Унітарна держава — форма державного устрою, за якого територія держави не має у своєму складі федеральних одиниць, вділиться на адміністративно-територіальні одиниці, управляється безпосередньо із центру.
Дуалістична монархія — один із двох видів конституційної монархії, поряд з парламентською; є історично перехідною формою від абсолютної монархії до парламентарної. За дуалістичної монархії влада монарха обмежена конституцією, але монарх зберігає широкі владні повноваження, що ставить його в центр усієї політичної системи даної держави.
ІІ. Обговоріть у групі
1. Схарактеризуйте особливості Австро-Угорської дуалістичної монархії за угодою 1867 р. У чому полягали її політичні переваги та недоліки?
15 березня 1867 р. відбулося підписання договору про утворення дуалістичної монархії – Австрійська імперія перетворювалася на дуалістичну монархію Австро-Угорщину: австрійська й угорська частини імперії отримали повний суверенітет у внутрішній політиці. Загальноімперський уряд зберігав повноваження лише щодо зовнішньої, військово-морської і фінансової політики. Для вирішення важливих питань могла збиратися спільна Коронна рада при імператору, куди запрошувалися представники урядів Австрії та Угорщини. Зовнішні витрати визначалися як 70% і 30 % між Австрією і Угорщиною відповідно (залежно від частки їх економіки). В обох частинах імперії були проголошені демократичні свободи, рівність усіх громадян перед законом, недоторканність приватної власності.
Австро-угорський договір був чи не єдиним можливим способом збереження статусу великої держави. Завдяки угоді розвиток Австро-Угорщини був відносно спокійним і стабільним. Імперія увійшла в період бурхливого економічного розвитку й модернізації всіх аспектів суспільного життя.
Проте такий державний устрій мав певні недоліки, зокрема збереження сильної влади монарха (імператора), що применшувала значення парламентів, незадоволення інтересів пригноблених націй імперії. Саме ці чинники за умов поразки у Першій світовій війні відіграли ключове значення у подальшій долі країни, викликавши крах і розпад імперії в 1918 р.
2. За умовами Берлінського конгресу (березень 1878 р.) територія Чорногорії була суттєво скорочена, були зменшені території Сербії й Румунії. Австро-Угорщина отримала право окупувати територію Боснії та Герцеговини на невизначений час. Як ви думаєте, чому провідні європейські країни (насамперед, Велика Британія, Австро-Угорщина, Німеччина, Франція) стали ініціаторами таких рішень?
Такі заходи були вигідні європейським країнам, аби мінімізувати вплив Російської імперії на Балканах, адже за умови отримання суверенітету новими державами там би посилився вплив Росії аж до васальної залежності від неї. Це становило більшу небезпеку для Європи, ніж окупація територій Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною.
ІІІ. Мислю творчо й самостійно
1. У чому полягає значення історичного досвіду утворення Австро-Угорської дуалістичної монархії? Використовуючи додатковий матеріал, підготуйте повідомлення про вплив австро-угорської культури на українські землі.
Утворення Австро-Угорської дуалістичної монархії дало можливість стабілізувати роботу державних інституцій, забезпечити сталий економічний розвиток та модернізацію господарства для її найбільших регіонів – Австрії та Угорщини. Хоча політичні та економічні інтереси переважної більшості народів, що населяли імперію, враховані імперською владою не були.
Українські землі – Галичина, Буковина, Закарпаття були найвідсталішими австрійськими аграрними провінціями. В промисловому ж виробництві відбувався інтенсивний розвиток капіталістичних відносин. Розгортався кооперативний рух. На 1914 рік на західноукраїнських землях діяло 1500 різних кооперативів.
Австро-Угорщина прагнула закріпити за Західною Україною статус аграрно-сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.
Австро-Угорщина докладала зусиль до втрати самобутності українського народу, не намагалася розв’язувати міжнаціональні протиріччя між підкореними народами – поляками та українцями в Галичині, угорцями і українцями на Закарпатті, румунами і українцями на Буковині.
Відбувалися процеси полонізації та мадяризації, покатоличення населення на Галичині і Закарпатті, перетворення уніатської церкви на провідника мадярського впливу внаслідок призначення на церковні посади в Закарпатті угорців. Мадяризація або полонізація шкіл (навчання велося польською або угорською мовами), церкви, культури загалом привели закарпатський край до значного духовного занепаду. Вища школа (Львівський та Чернівецький університети) мали польську та німецьку мови викладання відповідно.
2. Історія й сьогодення свідчать про особливий інтерес Росії до балканських країн. Як ви вважаєте, які воєнно-стратегічні, політичні та економічні чинники визначають цей інтерес?
Росії вигідно бути присутньою на Балканському півострові, як засобом контролю за Середземноморським регіоном та посилення зовнішньополітичних позицій.