Якою була соціальна структура суспільства та як розвивалося економічне життя на українських землях у ХVI ст?
Чи поділяєте ви думку, що князь В.-К. Острозький був однією з видатних особистостей свого часу? Поясніть свою думку.
Так, князь В.-К. Острозький був однією з видатних особистостей свого часу. Його рід належав до “княжат головних”- найвпливовішої і найбагатшої суспільної верстви Речі Посполитої, яке не підпорядковувалася місцевій владі, мала значні земельні володіння, власне військо і могла виступати за потреби у воєнні походи з власним гербом. За таку автономність їх ще називали королев’ятами.
Князь В.-К. Острозький мав у своєму володінні 25 міст, десятки дрібних містечок і 670 сіл, що давало прибутку 10 млн. злотих на рік. Ця сума була більшою доходів до державної скарбниці Речі Посполитої у два рази. Князя називали «некоронованим королем Русі». 1559 року В.-К. Острозький став на посаду київського воєводи, що сприяло посиленню князівського політичного впливу на життя України. Він був добрим господарником, проводив господарське освоєння (колонізацію) краю – засновував нові міста, замки і слободи. Претендував на королівську корону як в Речі Посполитій (1572 р.), так і Московській державі (1598 р.).
Князь був прихильником православної віри – підтримував православні церкви та монастирі, меценатом, дбав про розвиток освіти і 1576 року став засновником Острозької академії: першого вищого навчального закладу на теренах України.
Порівняйте за ілюстраціями на с. 9—12 вбрання різних верств українського суспільства.
Одяг зображених осіб однозначно вказує на належність до певної соціальної групи. Багатша верства мала статки на придбання чи замовлення якіснішого одягу.
Дайте оцінку моральним засадам життя людських спільнот у сільських громадах.
В сільських громадах діяли певні моральні засади поведінки, завдяки яким відбувалося згуртовування селян у спільноту – варто виділити кругову поруку, взаємодопомогу, дотримання звичаїв та обрядів, колективну відповідальність за порядок у спільноті і за порушення загальноприйнятних правил поведінки.
Робота в парах. Опрацюйте документ, обговоріть і визначте, які обмеження для православного населення існували у Львові.
…забороняють їм купувати будинки, які розташовані поза межами їхньої вулиці, тримати шинки, продавати та пити вино, пиво та інші напої, торгувати сукном, а також займатися ремеслом, записуватися в цехи.
За наведеними ілюстраціями опишіть працю міських ремісників.
В майстерні ремісника панує ручна праця, адже в приміщенні відсутні будь-які механічні засоби праці. Ремісник є чоботарем, він виготовляє взуття. Поруч на настінній полиці знаходяться заготовки (дерев’яні колодки) для пошиття взуття потрібного розміру.
На іншому малюнку бачимо майстерню кравця. Тут шиють чоловічий і жіночий одяг, в роботі задіяні декілька людей – очевидно, це майстер та підмайстри. На передньому плані майстер виготовляє викройку для одягу, трохи поодаль підмайстри займаються шиттям. Біля них на перекладині висять готові викройки, на стіні – вже закінчене і готове для продажу плаття.
У чому полягає історичне значення Литовських статутів?
Історичне значення Литовських статутів полягає в тому, що вони були важливим джерелом права на Руських землях. Збірки законів забезпечували спадкоємність законодавства від часів Київської держави та Галицько-Волинського князівства. Законодавчі акти були досить високого юридичного рівня, включали в себе значну кількість правових термінів. Литовські статути фахівці вважають найбільш досконалими зразками права ХV ст. ІІІ Литовський статут був джерелом права аж до ХІХ ст. Кодекси містили передові ідеї епохи Відродження, зокрема:
– відповідальність суддів перед законом,
– право особи на адвокатський захист,
– особисту відповідальність правопорушника (а не його сім’ї),
– рівні права представників різних станів, віросповідань, національностей,
– захист особистості й майнових прав жінок.
Проте варто зауважити, що статути найкраще захищали права шляхти.
Окрім того, статути є важливим лінгвістичним джерелом для мовознавців, адже написані староруською мовою.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Відгадайте термін або історичне явище». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в команди по 5—7 осіб. Для кожної команди вчитель/вчителька загадує термін або історичне явище, записує на картці та кладе в конверт. Команди по черзі мають за визначений час (3—5 хвилин) поставити вчителю/вчительці 10—12 запитань і відгадати термін або історичне явище. Учитель/учителька може відповідати лише «так», «ні» або «частково».
Поселення, хутір, маєток, товар для продажу, панщина, примусова праця селян, господарство шляхтича (фільварок).
Примусова праця, селянство, господарство шляхти, обмеження особистої свободи селян (панщина).
Центральна Європа, правова система, місто, самоврядування, Середньовіччя (Магдебурзьке право).
Правові норми, Статути, староруська мова, адвокатський захист, відповідальність судді, рівні права для різних верств населення (Литовські статути).
Похожі, непохожі, чиншовики, тяглі, службові, непривілейовані, наймасовіші (селяни).
Патриціат, купці, лихварі, ремісники цехові майстри, бюргери, плебс (міщани)
2. Якими були характерні особливості становища привілейованих станів українського суспільства XVI ст.?
Найвищою привілейованою верствою були представники шляхти – колишні удільні князі. Належність до цієї групи визначалася виключно за походженням (народженням). Власне, ця соціальна верства поділялася на княжат головних (не підпорядковувалися місцевій владі, входили до великокнязівської ради, мали власне військо, великі спадкові землеволодіння, право самостійного визначення податків та повинностей, розгляду судових справ, надання землі за несення військової служби) та княжат-повітовників (підпорядковувалися місцевій владі, їх військові загони виступали не самостійно, а в складі повітового війська).
Пани займали нижчу сходинку соціальної піраміди в порівнянні з князями, поступаючись їм лише рівнем знатності свого походження.
До привілейованих станів також належали зем’яни та бояри – шляхетський статус та право на володіння землею можна було набути впродовж життя за військову службу в князя.
Духовенство завершує перелік привілейованих верств населення, яке поділялося на біле, до них належали митрополит, єпископи, архієпископи та чорне – парафіяльні священники, ченці. У власності церкви були земельні ділянки.
Всі привілейовані верстви не сплачували податків, мали військовий обов’язок (крім духовенства).
Права шляхти у Великому князівстві Литовському визначалися та закріплювалися Литовськими статутами.
До напівпривілейованих верств належали міщани (патриціат – найбагатші купці, лихварі і ремісники, бюргерство – цехові майстри, купецтво, плебс – міська біднота).
Ці групи мали привілей на міське самоврядування, окремі станові суди, на заняття ремеслом і торгівлею. Вони платили податки, виконували повинності на користь власника міста чи держави.
3. Чим уславився князь В.‑К. Острозький?
– заснував Острозьку академію та за його фінансування видана Острозька Біблія;
– найзаможніша людина Європи;
– військові сили князя становили близько 20 тис. осіб;
– мав у володінні 60 міст і містечок, велику кількістю сіл;
– за власні гроші утримував кілька тисяч воїнів-вершників для захисту від татар, успішно відбивав їх напади;
– займався будівництвом замків на межах Дикого поля (в Білій Церкві, Переяславі, Богуславі);
– відбудовував Київ і Київську землю від наслідків монгольської навали, сприяв колонізації краю;
– відроджував Київ, як культурно-освітній центр, сприяв розвитку Києво-Печерської Лаври.
4. Порівняйте становище напівпривілейованих і непривілейованих станів у XVI ст.
Напівпривілейовані стани (міщани) платили податки і виконували повинності на користь держави чи власника міста, проте вони мали право на міське самоврядування, становий суд, на заняття ремеслом і торгівлею. Селянство було найчисельнішою верствою (80 % населення) і не мало жодних привілеїв. Поділялося на
службових – особисто вільних, які за службу отримували землю та звільнялися від інших повинностей;
чиншових – вільних селян, які платили землевласнику за користування землею ренту (чинш) продуктами або грошима;
тяглих – селян без власної землі, які за оренду земельної ділянки відбували повинності на користь держави або власника землі зі своїм тяглом (робочою худобою);
похожих і непохожих, залежно від їх особистої свободи – права вільного переходу на інші місця проживання.
5. Колективне обговорення. Визначте спільне й відмінне в розвитку українського суспільства й суспільств країн Центральної і Західної Європи в XVI ст.
| Спільні риси | Відмінні риси |
| становий поділ Магдебурське право феодальні повинності ручна праця | розвиток капіталістичних відносин ринкове господарство мануфактура наймані робітники і буржуазія |
6. Які зміни відбувалися в розвитку сільського господарства?
Основою господарства залишалося землеробство з трипільною системою обробітку землі (Галичина, Волинь, Поділля, центральні райони Київщини), менш продуктивна двопільна та перелогова системи переважала на півдні Київщини, Переяславщині, Поліссі. Відбувалося вдосконалення знарядь праці. Почали використовувати плуг з залізним лемешем (перевертає скибу землі), тоді як соха лише розпушувала ґрунт. Також мав місце розвиток скотарства, городництва, садівництва, бджільництва. Господарство здебільшого було натуральним, тобто вироблена продукція не призначалася для продажу.
Шляхта з метою збільшення прибутку створювала власні господарства – фільварки, внаслідок чого селяни
втрачали землю, зате мали відробляти обов’язкові примусові роботи – панщину. Фільваркову систему господарювання і розподіл земель було закріплено в Уставою на волоки, згідно якого орні землі були поділені на великі ділянки – волоки, кращі землі відводилися під фільварки, селяни отримували гірші ділянки площею до 21 га. За користування волокою вони відробляли панщину два дні на тиждень. Селяни втратили право на користування лісом, для них зменшено площу спільних пасовищ та лук.
7. Назвіть характерні риси розвитку міст, ремесла й торгівлі в XVI ст.
ХVI століття характеризувалося зростанням міст – з більшою щільністю на заході і поступовим її зменшенням на схід та південь з огляду на набіги татар і турків. Великі й середні міста мали орієнтовно 200-700 будівель. Міста були приватновласницькі або державні з Магдебурським правом (право на самоврядування), як надавала містам королівська влада. В таких містах управляв виборний магістрат, що складався з ради (управлінського органу та суду в цивільних справах) на чолі з бурмистром та лави на чолі з війтом (кримінальний суд).
Виборче право мали лише чоловіки, що належали до патриціату та бюргерів.
Місто жило і розвивалося за рахунок ремесла (130 видів спеціальностей) і торгівлі (сезонні ярмарки, часті торги, щоденна в міських крамницях). Проте в кожному місті були люди, що займалися землеробством і тваринництвом (в передмісті). Ремісники одної професії об’єднувалися в цехи, що контролювали виробництво, боролися з конкурентами і, в цілому, були негативним явищем в житті міста (окрім нічної варти для захисту). Стати ремісником чи, тим паче, цеховим ремісником було вкрай складно. Тому чимала частина ремісників у місті були позацеховими (партачами).
8. Визначте за картою атласу або інтернет-джерелами та запишіть у зошит назви українських міст, які отримали магдебурзьке право до кінця XVI ст.
Міста, що отримали магдебурзьке право до кінця XVI ст.:
Дубно (1507 р.), Острог (1528 р.), Любомиль (1541 р.), Тернопіль (1548 р.), Корсунь (1584 р.), Переяслав (1585 р.), Біла Церква (1588 р.), Чигирин (1592 р.), Мозир (1595 р.), Канів (1600 р.).
9. Складіть таблицю «Становий поділ українського суспільства в XVI ст.».
| Стан | Статус | Права, привілеї, обов’язки |
| Удільні князі (княжата головні) | привілейований | не підпорядковувалися місцевій владі, входили до великокнязівської ради, мали власне військо, великі спадкові землеволодіння, право самостійного визначення податків та повинностей, розгляду судових справ, надання землі за несення військової служби |
| Удільні князі (княжата-повітовники) | привілейований | підпорядковувалися місцевій владі, їх військові загони виступали не самостійно, а в складі повітового війська |
| Пани радні | привілейований | мали спадкове членство у великокнязівській раді |
| Пани хоруговні | привілейований | виїжджали у військовий похід не в складі повітового ополчення, а під своїми хоругвами (прапорами) із власними загонами |
| Зем’яни, бояри | привілейований | умовне чи безумовне володіння земельним наділом, військова служба |
| Духовенство | привілейований | володіло землями, проводило церковну службу, не платили податків, не служили у війську, не мало трудових повинностей |
| Міщани (патриціат) | напівпривілейований | найбагатші купці, лихварі і ремісники, займали головні позиції в міській економіці та в міському самоврядуванні, платили податки |
| Міщани (бюргерство) | напівпривілейований | заняття торгівлею та ремеслом, платили податки |
| Міщани (плебс) | напівпривілейований | наймана робоча сила |
| Селянство (службове) | непривілейований | особисто вільні, за службу отримували землю та звільнялися від інших повинностей |
| Селянство (чиншове) | непривілейований | вільні селяни, які платили землевласнику за користування землею ренту (чинш) продуктами або грошима |
| Селянство (тягле) | непривілейований | не мали власної землі, за оренду земельної ділянки відбували повинності на користь держави або власника землі зі своїм тяглом (робочою худобою). |
10. Робота в малих групах.
Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. У XVI ст. вважали, що поділ на стани є боговстановленим і походить від біблійного Ноя, що розподілив обов’язки між своїми синами Симом, Хамом і Яфетом. Ця точка зору відображена в тогочасному латинському прислів’ї: «Ти, Симе, молися, Хаме, — працюй, Яфете, — управляй і захищай». Якою, на вашу думку, була роль станового поділу для розвитку українського суспільства XVI ст.?
Становий поділ сприяв структурованій організації суспільства, в якому кожна верства усвідомлювала своє суспільне призначення, яке було незмінним протягом життя (усвідомлення цінності людської особистості, необхідність гарантування державою умов для її вільного розвитку з’явилося в суспільній свідомості значно пізніше), передачі майбутнім поколінням професійних знань, умінь та досвіду, сплаті податків до державної казни, централізації влади і, водночас, організації самоврядування у містах.