Чи припинилося національне гноблення українців після ліквідації Речі Посполитої?
Ні, адже одне ярмо змінилося на інше. Один колонізатор змінився іншим. Внаслідок ліквідації Речі Посполитої українські землі перейшли під володіння Австрійської (20% населення) та Російської (80% населення) імперій.
На яких особливостях поділів Речі Посполитої наголошує історик?
– Поділи Речі Посполитої здійснені поетапно – у 1772, 1793 та 1795 рр.;
– поділи відбувалися під постійною загрозою насильства з боку загарбників;
– жертви поділу були часто задоволені тим, що агресія відбулася без війни;
– поділи супроводжувалися поширенням ворожої пропаганди про великодушні мирні наміри загарбників.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Знайдіть, покажіть та розкажіть». Правила гри. Клас об’єднується в три команди. Кожна команда представляє одну з держав (Австрія, Пруссія, Росія). Учасники команди мають показати на карті атласу свою державу, а також землі, які вона загарбала внаслідок поділів
Речі Посполитої, і скласти коротку розповідь про ці події.
Участь Пруссії в поділах Речі Посполитої:
Пруссія внаслідок поділів Польщі не заволоділа власне українськими землями. Вона загарбала прилеглі до Балтійського моря воєводства (І поділ Польщі), області Торуні, Познані і Ґданська перешли до Пруссії внаслідок ІІ поділу. За ІІІ поділом Речі Посполитої Пруссія отримала землі на захід від Вісли (включно з Варшавою), Західного Бугу та Німану та Західну Литву.
Участь Австрії в поділах Речі Посполитої:
До володінь Австрії були включені Руське (крім Хомщини) та Белзьке воєводства, південний захід Кременецького повіту Волинського воєводства, захід Подільського воєводства (з кордоном по Збручі). Ці землі назвали Королівством Галичини і Лодомерії із адміністративним центром у Львові, який підпорядковувався Відню. 1785 р. королівство поділи на 18 округів, на чолі кожного округу був староста. Вищу владу на цих землях мав імператорський намісник. Представницьким органом був сейм, що мав становий поділ.
1775 р. до Австрії перейшла Буковина (внаслідок поразки турків у війні), яка стала 19 округом Королівства Галичини і Лодомерії.
Участь Росії в поділах Речі Посполитої:
27 березня 1793 р. Катерина II підписала маніфест, згідно якого Правобережна Україна (Подільське, Волинське, Брацлавське та Київське воєводства) входила до Російської імперії (ІІ поділ Польщі). 1795 р. Російська імперія загарбала західну Волинь (ІІІ поділ Польщі).
2. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, якими були наслідки поділів Речі Посполитої для України.
Внаслідок поділів Польщі Російська імперія окупувала її більшу частину (460 тис. км2 з населенням біля 6 млн.), включаючи українські землі. В межах Російської імперії перебувало 80% українців. Московити на українських землях ліквідували воєводства і створили три губернії – Київську, Подільську та Волинську.
Задля зменшення спротиву приєднанню росіяни запроваджували адміністративні зміни поступово: вони залишили дію ІІІ Литовського статуту, зберегли судочинство польською мовою (до якого додавалася російська мова). Української мови, зрозуміло, в діловодстві не було.
Землі католицької і греко-католицької церков та опозиційної до московитів шляхти були відібрані й частково роздані як винагорода за заслуги перед Російською імперією російським генералам і вищому чиновництву.
З 1875 року діяла «Жалувана грамота містам», що передбачала спрямування торговельних прибутків на потреби міста. Почали працювати російські митна і поштова служби, в школах запроваджувалася навчання російською мовою. В підсумку населення Правобережжя зазнало жорсткої російської асиміляції.
1791 р. вийшов указ, який визначав смугу осілості для єврейського населення по Дніпро: євреям було заборонено оселятися на Лівобережжі, дозволялося жити лише у визначених містечках. При цьому євреї не могли володіти землею, а також займатися певними професіями. Лише на окремі незначні категорії єврейського населення не поширювалася дія цього указу – найбільших купців, цехових ремісників, осіб, що пройшли військову службу за рекрутським набором. Така політика Російської імперії привела до надмірного скупчення євреїв на межі осілості.
Австрія внаслідок поділів Речі Посполитої отримала 132 тис. км2 території і 3,9 млн. населення. Австрійці відразу намагалися уніфікувати всі сторони місцевого життя на нових землях відповідно до загальноімперських порядків. Важливе значення на розвиток краю мали імперські реформи Марії-Терезії та Йосифа II.
Так, згідно реформи, 1766 року селяни на Закарпатті отримали в особисте користування від панів земельні наділи. За отриману землю вони мали виконати повинності й певну кількість днів панщини. 1783 року селяни отримали право на заняття ремеслами і на розпорядження майном, а панам було заборонено забирати в селян земельні наділи й садиби, а також втручатися в сімейне життя. Згідно закону 1785 р. селян звільнено від кріпацтва, що дало можливість вільного пересування країною, передавання майно в спадок, вибору професії та здобуття освіти.
1775 року на Галичині виданий закон, який обмежував обсяг повинностей для селян.
1782 році селяни були звільнені від кріпацтва, вони отримали дозвіл на одруження за особистим вибором, отримали можливість навчатися ремеслу та вільного пересування країною. 1786 р. були законодавчо визначені соціальні групи (категорії) селян і обсяги панщини залежно від кількості землі в господарстві (від 12 до 156 днів панщини на рік). Заборонялися дворові повинності при панському маєтку й звичаєві господарчі роботи. 1787 року землі, якими користувалися селяни, переходили в їх особисту власність. Проте закон 1789 року про скасування панщини діяв лише до 1790 року.
На Буковині діяла «Золота грамота» від 1766 р., запроваджена молдавським господарем Григорієм ІІІ Гікою. Золота грамота скорочувала панщину до 12 днів/рік. Також набули чинності закони 1782 і 1786 років (про скасування кріпацтва і визначення розмірів панщини).
В сільському господарстві почали вирощувати картоплю та кукурудзу. В горах розвивалося вівчарство й свинарство. В містах з’являється мануфактурне виробництво, хоча перевага залишалась за майстернями ремісників. Варто зауважити, що в цілому імперський Відень мало переймався економічним розвитком своїх віддалених провінцій, якими були українські землі.
3. Чому українські землі були розділені між сусідніми державами?
Українські землі опинилися під владою іноземних держав внаслідок тривалого періоду Руїни та агресивної політики держав-сусідів, які привласнювали чужі території, користуючись складним політичним становищем у сусіднього народу.
Як змінилося становище Правобережної України після приєднання її до Росії?
Ліквідація воєводств і створення трьох губерній – Київської, Подільської та Волинської.
– В діловодстві до польської мови додалася російська.
– Конфіскація земель католицької і греко-католицької церков на користь російського дворянства.
– Звільнення польських панів, які перейшли на службу до Російської імперії, від сплати державних податків, постоїв війська та зобов’язання безкоштовного перевезення військового вантажу строком на три роки.
– Жалувана грамота містам 1785 року, згідно якої прибутки міста використовувалися для міських потреб.
– Створення російських митниць.
– Створення постійної поштової служби.
– Зросійщення освіти.
– Смуга осілості по Дніпро для євреїв.
4. Як реформи Марії-Терезії та Йосифа II вплинули на розвиток західноукраїнських земель?
Основні реформи, запроваджені Марією-Терезією та Йосифом II на землях західної України:
– Обмеження обсягу повинностей для селян.
– Обмеження застосування тілесних покарань для селян.
– Скасування кріпацтва.
– громадянські права для селян (самостійно одружуватися, навчати дітей у школах, ліквідовано право панського суду над селянами).
– Визначені обсяги панщини (три дні на тиждень) залежно від кількості землі в селянському господарстві.
– Поява нових культур – картоплі та кукурудзи. Розвиток тваринництва – вівчарства й свинарства.
– Поява перших мануфактур з виробництва тканини.
– Право навчати дітей у початковій школі рідною мовою.
– Поновлення освітнього процесу у Львівському університеті.
– Однаково рівні права отримали прихожани католицької, греко-католицької та православної церков, також єврейське населення.
Реформи Марії-Терезії та Йосифа II, проведені на землях Західної України, загалом позитивно вплинули на її розвиток, стали причиною поширення серед українського населення прихильності до австрійських імператорів Габсбургів.
5. Охарактеризуйте розвиток західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст. Які зміни відбулися у становищі населення?
Західноукраїнські землі у другій половині XVIII ст. потрапили під владу Австрійської імперії. Імперська влада намагалися уніфікувати місцеве життя приєднаних земель відповідно до порядків в імперії. Велике значення на становище населення мали імперські реформи Марії-Терезії та її сина Йосифа ІІ.
Закарпаття:
1766 року селяни отримали в користування землю, за яку мали відбувати панщину.
1783 року селяни отримали можливість займатися ремеслами, розпоряджатися власним майном (заповідати в спадок), пани не мали права втручатися в їх приватне життя, а також не могли відібрати в селян садибу.
1785 року – скасовано кріпацтво, селяни змогли вільно пересуватися територією країни, здобувати освіту.
Галичина:
1775 року обмеження кількості обов’язкових повинностей.
1782 року скасовано кріпацтво, дозвіл селянам на вільне одруження, вільне пересування країною,
1786 року відбувся розподіл селян за категоріями залежно від кількості землі, і відповідно від категорій – обсяги панщини.
1789 року скасовано панщину (закон діяв лише рік).
Буковина:
1766 рік – дія “Золотої грамоти”, що визначала панщину від шести до дванадцяти днів на рік.
1782 року скасовано кріпацтво, дозвіл селянам на вільне одруження, вільне пересування країною.
1786 року відбувся розподіл селян за категоріями залежно від кількості землі, і відповідно від категорій – обсяги панщини.
В сільському господарстві почали вирощувати картоплю та кукурудзу, а також спостерігався стабільний розвиток вівчарства й свинарства. В містах з’явилися перші мануфактури з виробництва тканини. Дітей дозволялося навчати в початковій школі рідною мовою. Поновлено освітній процес у Львівському університеті.
Однаково рівні права в державі отримали прихожани католицької, греко-католицької та православної церков, також єврейське населення.
6. За додатковими джерелами складіть порівняльну таблицю розвитку Правобережжя і західноукраїнських земель після поділів Речі Посполитої.
| Правобережжя | Землі Західної України |
| Внаслідок поділів Польщі Російська імперія окупувала її більшу частину (460 тис. км2 з населенням біля 6 млн.), включаючи українські землі. В межах Російської імперії перебувало 80% українців. Московити на українських землях ліквідували воєводства і створили три губернії – Київську, Подільську та Волинську. Задля зменшення спротиву приєднанню росіяни запроваджували адміністративні зміни поступово: вони залишили дію ІІІ Литовського статуту, зберегли судочинство польською мовою (до якого додавалася російська мова). Української мови, зрозуміло, в діловодстві не було. Землі католицької і греко-католицької церков та опозиційної до московитів шляхти були відібрані й частково роздані як винагорода за заслуги перед Російською імперією російським генералам і вищому чиновництву. Землі католицької і греко-католицької церков та опозиційної до московитів шляхти були відібрані й частково роздані як винагорода за заслуги перед Російською імперією російським генералам і вищому чиновництву. З 1875 року діяла «Жалувана грамота містам», що передбачала спрямування торговельних прибутків на потреби міста. Почали працювати російські митна і поштова служби, в школах запроваджувалася навчання російською мовою. В підсумку населення Правобережжя зазнало жорсткої російської асиміляції. | Австрія внаслідок поділів Речі Посполитої отримала 132 тис. км2 території і 3,9 млн. населення. Австрійці відразу намагалися уніфікувати всі сторони місцевого життя на нових землях відповідно до загальноімперських порядків. Важливе значення на розвиток краю мали імперські реформи Марії-Терезії та Йосифа II. Так, згідно реформи, 1766 року селяни на Закарпатті отримали в особисте користування від панів земельні наділи. За отриману землю вони мали виконати повинності й певну кількість днів панщини. 1783 року селяни отримали право на заняття ремеслами і на розпорядження майном, а панам було заборонено забирати в селян земельні наділи й садиби, а також втручатися в сімейне життя. Згідно закону 1785 р. селян звільнено від кріпацтва, що дало можливість вільного пересування країною, передавання майно в спадок, вибору професії та здобуття освіти. 1775 року на Галичині виданий закон, який обмежував обсяг повинностей для селян. 1782 році селяни були звільнені від кріпацтва, вони отримали дозвіл на одруження за особистим вибором, отримали можливість навчатися ремеслу та вільного пересування країною. 1786 р. були законодавчо визначені соціальні групи (категорії) селян і обсяги панщини залежно від кількості землі в господарстві (від 12 до 156 днів панщини на рік). Заборонялися дворові повинності при панському маєтку й звичаєві господарчі роботи. 1787 року землі, якими користувалися селяни, переходили в їх особисту власність. Проте закон 1789 року про скасування панщини діяв лише до 1790 року. На Буковині діяла «Золота грамота» від 1766 р., запроваджена молдавським господарем Григорієм ІІІ Гікою. Золота грамота скорочувала панщину до 12 днів/рік. Також набули чинності закони 1782 і 1786 років (про скасування кріпацтва і визначення розмірів панщини). В сільському господарстві почали вирощувати картоплю та кукурудзу. В горах розвивалося вівчарство й свинарство. В містах з’являється мануфактурне виробництво, хоча перевага залишалась за майстернями ремісників. Варто зауважити, що в цілому імперський Відень мало переймався економічним розвитком своїх віддалених провінцій, якими були українські землі. |
7. Колективне обговорення. Чому українське населення виявилося байдужим до того, що Польща втрачала незалежність?
Це можна пояснити тим, що українці в часи Речі Посполитої були підневільним населенням, і відчували на собі соціальний, національний і релігійний тиск з боку поляків.
8. Сучасний український історик В. Верига писав: «Австрія застала [у ХVІІІ ст.] Галичину в руїні, без шкіл, доріг, великих міст, промислу, торгівлі, із бідним і повністю поневоленим польською шляхтою сільським населенням…». Чи згодні ви з таким висновком? Доведіть свою думку фактами.
Так, згодні. Адже внаслідок проведених реформ (перелічені у відповідях завдань 4 та 5) імператорами Марією-Терезією та Йосипом ІІ населення Галичини отримало більше соціально-економічних прав і можливостей. Хоча частина нововведень була скасована їх наступниками, проте однак вони залишили помітний слід в розвитку господарства і становища населення краю.