1. Із якою метою розпалювалася незгода між полковниками й гетьманом?
Задля нашої (московитів) безпеки треба насамперед посіяти незгоду між полковниками й гетьманом.
Посіявши розбрат серед української провладної верхівки, московити прагнули таким чином послабити владу гетьмана, заохочуючи старшину до написання доносів на гетьмана московському цареві.
2. Як можна назвати таку політику?
Таку політику застосовували римляни – розділяй і владарюй.
У чому полягала особливість правління гетьмана Д. Апостола?
Період правління Данила Апостола відзначився деяким послабленням колонізаторської політики Московії щодо Гетьманщини та скасуванням Малоросійської колегії. Це пов’язано з початком нової війни з Османською імперією, адже московити потребували додаткової військової сили, якою було козацтво; внутрішні чвари між московитами.
Чому «Правління гетьманського уряду» не змогло знищити автономні права Гетьманщини та козацьке самоврядування на Слобожанщині?
Правління гетьманського уряду не могло знищити автономні права Гетьманщини і козацьке самоврядування на Слобожанщині тому, що в Україні українська козацька еліта продовжувала чинити опір руйнації своїх давніх прав, хоча й даремно не опиралася в тому на народні маси.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Шість запитань». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в команди. Кожна з них має за визначений час скласти шість запитань за опрацьованим матеріалом. Виграє та команда, більшість запитань якої не повторюють запитання інших команд.
1) Чому Івану Скоропадському було відмовлено московським царем в підписанні нових гетьманських статей?
2) Які основні положення Рішительного указу?
3) Перелічіть заходи асиміляторської політики московського царату щодо України.
4) В чому проявлялося лицемірство московського царя Петра І у створенні Малоросійської колегії?
5) Які заходи проводив гетьман Данило Апостол для відновлення автономного устрою України?
6) Перечисліть основні пункти Рішительних статей.
1) Чим принципово відрізнявся Рішительний указ від гетьманських статей?
2) Які заходи економічного тиску на українські землі чинила московська влада?
3) Розкажіть про колоніальний тиск московитів на культурну сферу України.
4) Розкажіть про причини Коломацького чолобитного звернення гетьмана Полуботка.
5) Які причини царського дозволу на відновлення гетьманства в Україні?
6) які пукти Рішительних статей були таємними?
2. Як Петро I використовував ресурси України для досягнення своєї мети?
Петро І проводив яскраво виражену колонізаторську політику щодо України:
– відмовив у затвердженні гетьманських статей гетьману Скоропадському;
– видання Рішительного указу без погодження з гетьманом;
– вимога про звітування доходів Військового скарбу;
– московські воєводи отримали право втручання у внутрішні справи Гетьманщини;
– розміщення двох московських полків у Глухові;
– нагляд за діяльністю гетьмана двома царськими міністрами-резидентами;
– включення Гетьманщини та Слобожанщини до Київської губернії;
– призначення іноземців на посади козацької старшини;
– надання московським можновладцям великих земельних латифундій;
– обмеження діяльності Генерального військового суду;
– українські товари дозволялося вивозити за кордон виключно балтійськими портами Московії і не українськими купцями;
– заборона ввезення товарів в Гетьманщину із Західної Європи (голки, сукна, полотна, панчохи,
цукор, тютюн), ці та інші товари для потреб Гетьманщини треба було купувати в Московії;
– запровадження в Гетьманщині царського мита;
– будівництво козаками каналів і фортець для потреб імперії за межами Гетьманщини;
– введення в обіг митних грошей;
– утримання українським населенням царського війська;
– виключення з Києво-Могилянської академії студентів з Правобережжя;
– заборона друку всіх книг, окрім церковних та друк виключно московською мовою.
3. Чим характерне правління гетьмана І. Скоропадського? Чому Петро I не дозволив проводити вибори нового гетьмана після смерті І. Скоропадського?
Іван Скоропадський під час свого гетьманування намагався довести свою прихильність московському цареві, аби зберегти автономний устрій Гетьманщини. Був прихильником формування старшинської еліти, роздаючи їм значні земельні ділянки. Скоропадський і сам був крупним землевласником, маючи приблизно 100 тис. підданих.
Гетьман надіявся на офіційне затвердження статусу Гетьманщини від Петра І, але наразився лише на брутальну відмову. Більше того, московський цар видав указ про створення Малоросійської колегії – органу управління Гетьманщиною з шести військових-московитів. Приголомшений негативним станом справ, що означали повне знищення автономії Гетьманщини, Іван Скоропадський невдовзі помер.
Петро І заборонив вибори нового гетьмана, бо не бажав жодним чином підтверджувати автономний устрій українських земель, маючи їх за частину Московської імперії. Наказному гетьману Полуботку наказав виконувати доручення Малоросійської колегії.
4. Які основні політичні ідеї було закладено в Коломацьких чолобитних?
Суть Коломацьких чолобитних полягала у вимогах до московського царя щодо зменшення податків, накладених Малоросійською колегією та дозволу виборів гетьмана. У відповідь Петро І наказав ув’язнити Павла Полуботка в Петропавлівській фортеці разом з 15 старшинами, де Полуботок невдовзі помер (18 грудня 1724 року).
5. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, як діяльність Малоросійської колегії руйнувала традиційну систему управління в Україні.
Малоросійська колегія – орган колоніального управління Московської імперії, метою якого було повне знищення автономного устрою Гетьманщини. Малоросійська колегія, очолювана московитом Вельяміновим, претендувала на політичну владу в Гетьманщині, а не лише на контроль за діяльністю наказного гетьмана Полуботка. Московити виправдовували створення Малоросійської колегії захистом населення від начебто несправедливих судів та надмірних податків, тобто створення колегії планувалося з самого початку для втручання у внутрішні справи Гетьманщини: “токмо для того, дабы малоросийский народ ни от кого, как неправедными судами, так и от Старшины налогами утесняем не был“.
Повноваження Малоросійської колегії були викладені в «Інструкції президенту Малоросійської колегії бригадру Степану Вельямінову»:
– колегія розглядала скарги на генеральний суд та ратушні суди, військову Канцелярію, полкові та всі інші Канцелярії, тобто була по суті своєрідним апеляційним органом московитів від начебто несправедливих рішень українських органів влади (судів);
– колегія приймала скарги на генеральну старшину;
– упорядковувала податки;
– упорядковувала козацький реєстр;
– всі розпорядження наказного гетьмана полуботка не дійсні без підпису колегії;
– всі свої дії та нововведення на території Малоросії Малоросійська колегія пояснювала піклуванням про «малоросійський народ», козаків, яких начебто кривдили українські суди, але насправді єдиним, про що дбала колегія, було благо імперської влади.
Головним завданням Першої Малоросійської колегії був постійний контроль за діяльністю генеральної старшини і наказного гетьмана та забезпечення найбільш прийнятного для московської влади упорядкування і використання української землі.
6. Якими були наслідки діяльності «Правління гетьманського уряду» для Української козацької держави?
“Правління гетьманського уряду” було створено московською імператрицею Анною Іванівною 1734 року. До складу правління входили три представники козацької старшини i три російські урядовці. Під час своєї діяльності урядовці опиралися на Рішительні пункти 1728 року. Вони являли собою форму указу московського уряду гетьманові, який мав управляти внутрішнім життям Гетьманщини як складової Московської держави:
– гетьман не мав права проводити переговори з представниками інших держав;
– гетьман мав дозвіл на вирішення прикордонних питань з Польщею та Кримом під контролем Москви;
– вищу старшину затверджував московський цар, нижчу затверджувати дозволялося гетьману;
– вищим судом був Генеральний суд, до складу якого входило троє росіян і троє українців. На чолі суду був гетьман, але головним на суді було рішення московського царя;
– росіяни отримали дозвіл на купівлю землі в Україні.
Крім того, московити “Правлінням гетьманського уряду” всіляко:
– применшували значення гетьманської влади;
– нехтували правами всіх верств населення;
– втручалися в питання внутрішніх суспільних відносин;
– сприяли зближенню козацької старшини і московських військових;
– сприяли змішаним шлюбам між українцями та росіянами;
– займалися русифікацією українців,
– спонукали до написання доносів,
– скорочували козацький реєстр.
Правління гетьманського уряду було ідентичним Малоросійській колегії як за складом, так і завданнями щодо подальшого позбавлення Гетьманщини ознак державності та асиміляції українства.
7. Складіть у зошиті порівняльну таблицю «Гетьманство І. Скоропадського та Д. Апостола». Укажіть спільні та відмінні риси.
| Спільні риси | Відмінні риси |
| Опір колоніальній політиці Московської імперії. Полуботок згуртував старшинську опозицію, почав судову реформу. боровся з хабарництвом. Апостол реформував суди, започаткував роботу Генерального слідства про маєтності для боротьби з хабарництвом. Обидва гетьмани були яскравими прихильниками автономного устрою Гетьманщини. | П. Полуботок – наказний гетьман, боровся з Малоросійською колегією, звертався в сенат з приводу порушення Малоросійською колегією законів Гетьманшини. Д. Апостол – обраний гетьман, в зв’язку з можливою московсько-турецькою війною почалася лібералізація відносин Гетьманщини з Московією. Намагався відновити втрачену автономію – призначав на посади своїх прихильників, впорядковував землеволодіння старшини, формував бюджет Гетьманщини, налагодив торгівлю, підпорядкував мвоїй владі Київ, реформував суди, отримав дозвіл на повернення запорожців і заснування ними в 1734 р. Нової (Підпільненської) Січі, створення збірника законів «Права, за якими судиться малоросійський народ». Влада гетьмана була суттєво обмежена Рішительними пунктами. |
8. Складіть історичний портрет наказного гетьмана П. Полуботка. Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.
Павло Полуботок, чернігівський полковник, наказний гетьман Лівобережної України з 1722 по 1724 рік. Народився 1660 року в Переяславі в сім’ї полковника Леонтія Артем’євича. Батько мав приязні стосунки з гетьманом Самойловичем, тож Павло оженився на племінниці гетьмана. Проте після позбавлення гетьмана Самойловича булави родина Полуботків потрапила в опалу.
1705 року Павлу Полуботку вдалося налагодити відносини з гетьманом Іваном Мазепою, проте він не підтримав переходу Мазепи на бік Карла ХІІ і став одним з претендентів на гетьманську булаву після поразки Мазепи. Як компенсацію за незайняту посаду гетьмана Петро І наділив Полуботка значними маєтностями.
Скоропадський 3 червня 1722 року, будучи при смерті, передає владу Павлу Полуботку. Проте московський цар Петро І не планував надавати автономії Гетьманщині, а натомість прагнув поглинання Лівобережної України імперською Московією. Саме тому була створена Малоросійська колегія, управлінський орган з шести осіб, який мав завідувати українськими справами – прибутками, наглядом за гетьманом, прийняття скарг на українські суди та адміністративні установи. Колегія мала дискредитувати гетьманське управління, послабити козацьку старшину і місцеве самоврядування.
Саме протистоянням наказного гетьмана і Малоросійської колегії визначався дворічний період української історії 20-х років ХVІІІ століття. Наказний гетьман прийняв рішення боротися з очільником Малоросійської Колегії Степаном Вельяміновим легальним шляхом, проте ті дії Полуботка були приречені на невдачу.
Тоді гетьман вирішив добиватися справедливості від московського царя. Відчайдушна спроба відновлення козацьких привілеїв та вольностей, автономного устрою Гетьманщини закінчилася для Полуботка ув’язненням в Петропавлівській фортеці, катуваннями і смертю.
Невідомий автор “Історії Русів” приписав Павлу Полуботку слова, начебто сказані царю Петрові: “Виступаючи за Батьківщину, я не лякаюся ні кайданів, ні в’язниці й для мене краще найгіркішою смертю вмерти, аніж дивитися на загальну загибель моїх співвітчизників… Замість милості та подяки українському народові за вчинені відданість та заслуги укинув ти його у ганебне рабство”.
9. Колективне обговорення. Які чинники впливали на часті зміни політики царської влади щодо України?
Визначальним чинником змін політики царської влади щодо України були зовнішньополітичні обставини, пов’язані з виникненням потреби Московії в козацькому війську та охороні південних кордонів у разі турецької загрози. Московія використовувала козацьке військо для своїх потреб.