Чому Москві вдалося підпорядкувати Київську митрополію Московському патріарху? Які це мало наслідки?
Москві вдалося підпорядкувати Київську митрополію тому, що в українських землях другої половини 17 століття панував розбрат, тож московити намагалися підкорити не лише територію України, контролювати всі політичні процеси, а й підпорядкувати собі духовне життя українців.
Підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату мало вкрай негативні наслідки для України. Московська церква вдавалася до деструктивних дій, які мали на меті послаблення позицій Київської митрополії: московити створювали паралельну “свою”церковну ієрархію в Україні, добивалися підпорядкування Московському патріархату Києво-Печерської лаври. Московська церква була підпорядкована деспотичній царській владі і була інструментом московської колонізації.
На с. 142, 143 зображено митрополитів — захисників церковної автономії в Україні, які не схвалювали союз із Москвою. Користуючись відповідною пам’яткою в електронному додатку, складіть історичний портрет одного з них.
Діонісій Балабан – церковний і політичний діяч, письменник, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі (1657–1663).
Походив з української православної шляхти. Здобув освіту в Києво-Могилянському колегіумі, знав багато мов – латинську, церковно-слов’янську, польську, і певно, грецьку.
1657 року обраний митрополитом Київським, Галицькими та всієї Русі. 1657 року обраний митрополитом Київським, Галицькими та всієї Русі, мав благословення на посаду від Константинопольського патріархату.Був рішучим противником поглинання української православної церкви московитами, які прагнули підпорядкувати Київську митрополію під свою владу. Аби уникнути тиску з боку Московії, переніс свою резиденцію з Києва до Чигирина.
Балабан підтримував політику гетьмана Івана Виговського, належав до авторів Гадяцького договору 1658 року з Польщею.
Після підписання Юрієм Хмельницьким Переяславських статей 1659 року, згідно яких Київська митрополія мала перейти під управління Московським патріархатом, Балабан залишився в Чигирині й не визнавав створення московитами паралельної церковної ієрархії в Україні. Він послідовно відстоював власну канонічну територію і добився від константинопольського патріарха анафеми (відлучення від церкви) для представника Московського патріархату в Україні митрополита Мефодія.
Чому для Москви рішення про приєднання української церкви було політичним, а не релігійним?
Для Москви рішення про приєднання української церкви до Московського патріархату було політичним, адже мало на меті контроль українського духовного життя. Московська церква була важливим інструментом колонізації України. Згубні наслідки цього процесу для українських земель досить відчутні й сьогодні.
Робота в парах.
Обговоріть і визначте:
1. Чим автор пояснював панівний український культурний вплив у Росії (Московії) у XVII— XVIII ст.?
Наші співаки-українці занесли на Москву і свою співацьку одіж… Вплив український на московську церкву був таким великим, що на Москві по церквах скрізь запанувала українська вимова.
2. Які напрями українського культурного впливу перелічує автор? Які факти свідчать про величезну роль української культури в розвитку тогочасної Росії (Московії)?
Автор перелічує наступні напрями українського культурного впливу – спів, мова, одяг.
Які події найбільше вплинули на розвиток української культури кінця XVII — початку XVIII ст.?
Культура кінця XVII – початку XVIII ст. включала надбання всіх попередніх етапів свого розвитку та впливи культури бароко з Західної Європи. Великий вплив мала поява нових верств населення, які стали в Україні провідними щодо розвитку культури – козацтво, козацька старшина, міщанство.
Як автор документа описує рівень освіти в тогочасній Україні?
По всій землі руських, тобто козаків…усі вони…більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати й знають порядок церковних служб і церковні співи…священники навчають сиріт…
Запитання та завдання
2. Які чинники впливали на розвиток української культури кінця XVII — першої половини XVIII ст.? Який із них був вирішальним?
На розвиток української культури найбільше вплинули чинники кінця XVII — початку XVIII ст.:
– культурний пласт попередніх століть;
– зміни в соціальній структурі населення (перевага не шляхти й духовенства, а козацтва й міщанства);
– поява світських рис;
– поширення культури бароко в Західній Європі.
3. За яких обставин Українська православна церква втратила свою самостійність? Які це мало наслідки?
Починаючи з 1654 року Московська держава постійно чинила тиск на православну митрополію в Україні з метою підпорядкування її її Московському патріархату. Під час укладення Переяславського договору 1654 року московити прагнули підкорення української митрополії, проте завдяки опору українського духовенства (митрополит Сільвестр Косів) та козацької старшини цього не сталось.
Проте Москва постійно шукала способів підпорядкування української церкви під свою владу, примусивши присягати Сильвестра Косова за допомогою загону стрільців.
1658 року новообраний митрополит Діонісій Балабан теж не пристав на пропозиції московитів та був затверджений на Київську митрополію Константинопольським патріархом. Аби відмежуватися від натиску московитів, Балабан покинув Київ та переніс свою резиденцію до Чигирина.
Наступним актом агресії московської влади було включення до Переяславських статей 1659 року пункту про підпорядкування української митрополії Московському патріархату, підписаних Юрієм Хмельницьким. Тож Москва вирішує створити ще одну посаду Київського митрополита, який би займав промосковські позиції. Ним стає Лазар Баранович. Але, на невдоволення московитів, він займає нейтральну позицію щодо Балабана в Чигирині.
Тож Москва вирішує створити ще одну (свою) посаду Київського митрополита, який би займав промосковські позиції. Ним стає в Києві Лазар Баранович. Але, на незадоволення московитів, Київський митрополит займає нейтральну позицію щодо Балабана в Чигирині.
Тому Московія змінює 1661 року Лазаря Барановича на Мефодія. У відповідь Діонісій домагається від константинопольського патріарха анафему (відлучення від церкви) для Московського ставленика, який посягає на його канонічні землі.
По смерті Діонісія Москва знову прагне встановити в Україні свою церковну владу, проте Константинополь визнає 1668 року Київським митрополитом Йосипа Нелюбовича-Тукальського, який відкидав будь-які об’єднавчі пропозиції московитів.
1675 року, після смерті Київського митрополита, Московія продовжує добиватися підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату. Внаслідок політичного розколу України на Лівобережжі московити закріплюють свого ставленика Лазаря Барановича, на Правобережжі – ставленики польського короля Антоній Вінницький та пізніше (з 1679 року) Йосиф Шумлянський, а на землях, які контролювалися Османською імперією, ставлеником був грек Панкратій.
Наступною ціллю Московського Патріархату стала Києво-Печерська лавра. Після смерті настоятеля Лаври Інокентія Гізеля, всупереч церковним правилам, московити добиваються виборів нового настоятеля. Проте обраний Варлаам Ясинський не погоджується на поїздку до Москви, а отримує благословення від Лазаря Барановича. Але ставленика Польщі Йосипа Шумлянського польська влада оголошує власником всіх володіння Києво-Печерської лаври. Саме тому Варлаам Ясинський 1685 року підписує підтверджувальну грамоту московитів, цим самим забезпечуючи перехід лаври під Московський патріархат.
Москва прагне дозволу від Константинополя щодо самостійного висвячення Київських митрополитів, та отримує відказ. Не отримавши дозволу, з наказу царя гетьман Іван Самойлович проводить вибори Київського митрополита (ним став Гедеон) та відправляє є його на висвячення до Московського патріарха. Власне вибори Гедеона були не канонічними – тобто такими, що порушують церковні правила.
Власне вибори Гедеона не були канонічними. Гедеон став «митрополитом Київським, Галицьким і Малої Русі», уже без титулу «всієї Русі». До 1686 року Київська митрополія була підвладна Константинопольському патріарху, після того перейшла до Московського патріархату внаслідок отримання на те згоди Вселенського патріарха.
Така вкрай невтішна для України ситуація була катастрофою для української церкви і тривала до 11 жовтня 2018 року, поки Синод Константинопольського патріархату не скасував свого рішення щодо влади Московського патріархату над українськими землями.
4. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, яка мистецька школа переважала на українських землях наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.? У яких видах мистецтва і як вона проявлялася?
На українських землях наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. переважала мистецька школа західноєвропейського бароко, що набула в Україні нових рис і таким чином трансформувалася в українське бароко. Вона проявлялася в:
– монументальному живописі (оздоблення церкви Святого Юра в Дрогобичі, розписи дерев’яних храмів на Закарпатті, сюжети про боротьбу з татарами та поляками в Софії Київській, картини Страшного суду, образ козака-бандуриста – захисника Батьківщини);
– іконописі (поруч біблійних персонажів зображали й реальних людей – гетьманів, старшин, рядових козаків, міщан на тлі інтер’єрів цього часу «Воздвиження Хреста Господнього», «Покрова Богородиці»);
– портретному живописі (монументальні портрети Б. Хмельницького й козацьких старшин);
– графіці (ілюстрації до «Києво-Печерського патерика» та Нового Заповіту Леонтія Тарасевича).
5. Охарактеризуйте жанрове різноманіття української літератури другої половини XVII — першої половини XVIII ст. Відповідь подайте у вигляді схеми.
Розквіт української літератури в стилі бароко:
– поезія (суспільно-політична, лірична, релігійно-філософська, панегірики, епіграми, сатиричні вірші);
– проза (богословська полемічна література, езопівська байка, історична література, козацькі літописи).
6. Використовуючи додаткові джерела, складіть опис однієї з археологічних пам’яток цієї доби.
Археологічні досліди встановили, що княже місто Батурин постало в XI ст. як невелика фортеця на високому березі Сейму. Впродовж своєї історії місто неодноразово нищилося і відбудовувалося знов, починаючи від навали монголів у ХІІІ столітті.
Внаслідок розкопок археологами Цитаделі Батуринської фортеці було надано беззаперечні докази злочинів московського війська – останки жертв зі слідами насильницької смерті та товстий шар попелу від згарища. За різними підрахунками істориків число жертв могло бути від 15 до 21 тисячі. Символом трагедії стала “Батуринська Богоматір” – знайдена археологами металева іконка на кістяку вбитої жінки. Розкопки проводилися з 1995 року.
Розміри цитаделі 100 на 130 метрів, фортеця має дещо більші розміри – 600 на 440 метрів. За висновками археологів, цитадель захищали з поля два рови шириною і глибиною орієнтовно по 7 метрів.
За відсутності письмових джерел, зображень чи планів Батурина часів Гетьманщини отримати інформацію щодо зародження і розвитку міста, оборонних споруд, планування, архітектуру, побутову сферу можна за допомогою археологічних досліджень. Завдяки розкопкам археологів Батурин є значно краще вивченим, ніж інші гетьманські міста.
Проведено розкопки і ретельні дослідження 1,5 тисячі квадратних метрів на місці гетьманського собору Живоначальної Трійці. Та найвагомішою роботою, що стала можливою завдяки розкопкам, є відновлення Батуринського замку – Цитаделі Батуринської фортеці.
7. Колективне обговорення. Чому Московський патріарх прагнув отримати у своє підпорядкування Київську митрополію?
Московський патріарх прагнув отримати у своє підпорядкування Київську митрополію, аби поставити під контроль духовне життя українців з метою подальшого перетворення України на московську колонію.
8. Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання.
Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. територія Лівобережної Гетьманщини характеризувалася високим рівнем освіченості, більша частина дорослого населення була письменною. Чим це зумовлювалося? Із яких закладів складалася система освіти на українських землях?
Високий рівень освіченості Лівобережної Гетьманщини наприкінці XVII – на початку XVIII ст. можна пояснити як наявністю освітніх закладів, так і формуванням старшинської еліти й потреби козацької держави в освічених кадрах.
Діяли початкові школи, де навчали читати, писати, лічити. Існувала й домашня освіта. При полкових канцеляріях навчали юнаків діловодству (укладання ділових паперів). Ремісничі цехи мали учнів для професійного навчання.
Засновувалися колегіуми, що давали середню освіту: Чернігівський (1700 р.), Харківський (1726 р.), Переяславський (1738 р.).
На землях Правобережжя та західноукраїнських землях давали освіту здебільшого єзуїтські колегіуми – в Луцьку, Кам’янці, Львові, Перемишлі.
Вищу освіту в Україні можна було здобути в Києво-Могилянській колегії (1632 р.) та Львівському університеті (1661 р.).