Які особливості діяльності Виговського за часів його гетьманства? Які причини розколу Гетьманщини?
Чому значна частина населення негативно сприймала політику І. Виговського?
Гетьман Іван Виговський на протязі свого гетьманування зробив багато політичних кроків, які не сприймалися суспільством:
1) гетьман проводив політику підтримки верхів суспільства, захищаючи насамперед їх інтереси,
2) у внутрішній боротьбі не гребував заручатися військовою допомогою сусідніх держав,
3) найбільшим політичним прорахунком гетьмана в очах населення була спроба знайти порозуміння з Річчю Посполитою щодо входження козацької України на правах широкої автономії до її складу.
Суспільство, досконально не знайоме з тонкощами політичних реалій, розцінювало угоду Івана Виговського з Річчю Посполитою як порушення політичних пріоритетів Богдана Хмельницького.
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Знайдіть, покажіть та розкажіть». Правила гри. Клас об’єднується в чотири команди. Кожна команда представляє одну з подій (укладення Гадяцької угоди, Конотопська битва, Чорна рада поблизу Ніжина, Андрусівське перемир’я). Учасники команди мають знайти інформацію про подію, показати на карті атласу місце, де вона відбувалася, та скласти розповідь про її наслідки для подальшого розвитку Української козацької держави.
Укладення Гадяцької угоди.
Основною тезою Гадяцької угоди 1659 року була спроба порозуміння гетьмана Виговського з Річчю Посполитою на противагу зазіханням Московії на територіальну цілісність і суверенітет Гетьманщини. За словами Виговського, “Москва хоче мати гетьмана, якого можна, взявши за хохол, за собою водити”.
Гадяцький договір передбачав широку автономію України у складі Речі Посполитої. Зокрема, Руське
князівство (Україна) входило до складу Речі Посполитої як рівноправна складова федерації на тих же умовах, що Корона Польська і Велике князівство Литовське. Щоправда, польський сейм не затвердив в остаточному варіанті угоди назву “Руське князівство” та все ж при детальному аналізі змісту угоди можна прослідкувати зверхність Польської Корони з подальшою полонізацією українських земель.
Документ ніколи не діяв в Речі Посполитій. Його зміст, зважаючи на виснажливу боротьбу з Польщею під час Визвольної війни, не міг бути сприйнятий українським суспільством.
Конотопська битва
Наслідком Гадяцької угоди стала агресія Московії проти Гетьманщини. Почалася війна. Московити закликали не підкорятися Виговському, “який прагне повернути Україну в польське ярмо”. Частина лівобережних козацьких полків перейшли на бік московитів. У свою чергу, гетьман звернувся з листом до європейських володарів, у якому пояснював причини розриву з Москвою. 8-9 липня 1659 року під Конотопом між московським і гетьманським військом відбулася вирішальна битва, в якій московити зазнали нищівної поразки. На боці українських сил були польські війська і татарська кіннота. Московитів переслідували три дні і і в Москві тривожного очікували на козацькі полки.
Проте через внутрішні протиріччя результатами вражаючої перемоги українці скористатися не змогли.
Чорна рада
Чорна рада відбулася 27 червня 1665 року близько Ніжина. Нараду було винесено питання виборів Гетьмана Лівобережної України. У раді, окрім козаків, взяли участь запорожці, селяни та міщани – “чернь”, саме тому такі ради називалися чорними. У них чернь мала право голосу.
На час проведення Чорної ради Україна була розділена по Дніпру. Правобережжя знаходилося під впливом Польщі, а на Лівобережжі свій вплив намагалися поновити Московщина. Після короткого гетьманування переяславського полковника Якима Сомка, якого не визнавала Москва, гетьманом обрали кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького, як він казав, “людину просту й неписьменну”, що користувався підтримкою черні.
Андрусівське перемир’я – угода про припинення воєнних дій між Річчю Посполитою і Московією, укладена в селі Андрусові на 13,5 років. Фактично угода означала закінчення війни між Московією та Польщею, що тривала з 1654 року. Польща погодилася на мир у зв’язку з повстанням, що охопило її територію.
Для України ця угода означала поділ по Дніпру без її участі: Правобережжя – Польщі, Лівобережжя – Московщині. Запоріжжя мало перебувати під контролем обох держав. Такий несправедливий поділ українських земель між країнами-агресорами викликав повстання козацтва. Порозуміння між Польщею та Москвою привело до росту у владних колах політичних симпатій щодо Кримського ханства і Османської імперії.
2. Які прорахунки політики І. Виговського призвели до загострення соціально-політичного становища в Гетьманщині восени 1657 — взимку 1658 р.?
Гетьман Виговський відстоював інтереси заможних верств населення, ігноруючи запити соціальних низів, що становили вагому більшість. Наступним недоліком його політики було збройне залучення іноземних держав до вирішення внутрішніх питань.
Ці прорахунки привели до до козацьких заворушень, які жваво підтримав московський уряд, щоб був зацікавлений у дестабілізації внутрішньої обстановки в Україні.
Виговський пішов на деякі поступки, зокрема дозволив призначення московських воєвод у найбільших містах Гетьманщини та перепис населення для збору данини московському цареві. Але ці кроки не виявилися ефективними. Врешті, для придушення повстання Іван Виговський вдався до залучення військової допомоги кримських татар.
3. Колективне обговорення. Охарактеризуйте зміст Гадяцької угоди. У чому полягала відмінність цього документа від Зборівського договору 1649 р. і «Березневих статей» 1654 р.? Умови договорів із якою державою були більш прийнятними для Гетьманщини: із Московією чи Річчю Посполитою? Поясніть свою думку.
Гадяцька угода 1659 року.
– Україна (Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводство) під назвою Руське князівство входила до складу Речі Посполитої як третя складова федерації нарівні з Польщею і Литвою;
– федерація мала спільного короля, якого обирали представники Польщі, Литви, України;
– гетьман, довічно обраний, очолював Руське князівство, затверджувався королем з чотирьох кандидатів, що були представниками козацької старшини;
– гетьман не мав права проводити самостійну зовнішньополітичну діяльність;
– на території Руського князівства могли бути лише власні війська, заборонялося розміщення польського чи литовського війська;
– козацький реєстр – 30 000 козаків;
– скасування церковної унії;
– створення шкіл та друкарень.
Зборівський договір 1649 р.
– визнання польським королем визнавав самоврядність Війська Запорозького в межах Брацлавського,
Київського та Чернігівського воєводств. Українська козацька держава визнавалася як автономне утворення
у складі Речі Посполитої;
– з території виводилися польські війська;
– козацький реєстр мав обмеження в 40 тисяч козаків. Ті козаки, які не потрапили до реєстру, мали повертатися під владу панів, повертатися в статус селян;
– підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького;
– На територіях Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств Польща зобов’язувався призначати на управлінські посади лише представників православної шляхти;
Березневі статті 1654 р:
– московський цар давав обіцянку не порушувати прав та привілеїв Війська Запорозького, надані польськими королями й великими князями литовськими;
– козацький реєстр – 60 тис. осіб;
– податки збирати українські урядники й передавати їх до царської скарбниці;
– гетьману міг підтримувати зовнішньополітичні відносини лише з дозволу московського царя;
– будь-які стосунки гетьмана з польським королем і турецьким султаном заборонялися;
– зберігався поділ населення на стани зі своїми правами й привілеями, діяли місцеві закони;
– адміністративні посади дозволялося займати місцевим урядникам;
– за православними священиками визнавалися права на майно, яке вони мали у володінні;
– гетьман давав згоду на право царя тримати в Києві московську військову залогу й тримати війська на кордоні з Річчю Посполитою;
– у разі нападів татар на українські землі була передбачена організація спільних українсько-московських походів;
– Московське царство зобов’язувалося розпочати воєнні дії з Річчю Посполитою навесні 1654 р.
Таким чином, порівнявши перелічені угоди, можна сказати, що спільною рисою всіх угод було обмеження суверенітету Української козацької держави та певною мірою втрата суб’єктності в міжнародних відносинах. Проте Гадяцький договір по багатьом ключовим позиціям був значно вигідніший для України, аніж договори з Московією.
4. Чому перемога під Конотопом не додала авторитету гетьману І. Виговському?
Скористатися перемогою над московським військом Іван Виговський не зміг через внутрішню політичну ситуацію, що склалася в Україні. Проти влади гетьмана виступало Лівобережжя та частково Правобережжя. Антигетьманський рух став причиною нової активації московського війська. Політична позиція Запоріжжя на чолі з отаманом Сірком теж була не на користь гетьмана – запорожці здійснили військовий похід на Аккерман і це стало наслідком розриву відносин між Іваном Виговським та кримським ханом.
5. У чому полягала недалекоглядність політики Ю. Хмельницького?
Недалекоглядність політики Юрія Хмельницького полягала в тому, що він не зміг досконало проаналізувати й зробити відповідні висновки щодо політичних планів Московського царства щодо українських земель. Оцінюючи умови Гадяцької угоди та Березневих статей, не надто складно побачити прагнення Московії загарбати Україну, позбавити її суб’єктності у відносинах з іншими державами.
7. Складіть у зошиті порівняльну таблицю «Договори, укладені Гетьманщиною із сусідніми державами». Питання для порівняння визначте самостійно.
| Назва договору | Зборівський договір 1649 р. | Березневі статті 1654 р. | Гадяцький договір 1659 р. |
| Держава-підписант | Корона Польська | Московське царство | Корона Польська |
| Територія української держави | Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства | Територія Української козацької держави: Наддніпрянщина, Сіверщина, Полісся та Східне Поділля | Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства |
| Козацький реєстр | 40 тис. осіб | 60 тис. осіб | 30 тис. осіб |
| Присутність іноземного війська на території Української держави | відсутні | присутні | відсутні |
| Зовнішньополітична діяльність | гетьман здійснював зовнішньополітичну діяльність | гетьману заборонялася самостійна зовнішньополітична діяльність | гетьману заборонялася самостійна зовнішньополітична діяльність |
8. Робота в парах. Обговоріть і визначте етапи обмеження прав Української козацької держави в 1654—1667 рр. Які методи використовувала Московія в обмеженні прав козацької України?
– Переяславська рада 8 січня 1654 року – ухвалила про перехід у підданство православного московського царя.
– Березневі статті 1654 року («Просительні статті про права всього малоросійського народу») – визначення кількості українського війська, податки в царську казну, обмеження зовнішньополітичної діяльності гетьмана (лише з дозволу царя), повна заборона відносин з турками та поляками, московська військова залога в Києві.
– Московсько-українська війна 1658-1659 рр. – як наслідок Гадяцької угоди гетьмана Івана Виговського з Річчю Посполитою – спроба Московії не допустити входження Гетьманщини до складу Речі Посполитої.
– Переяславські статті 1659 р. – змінені московитами Березневі статті з додатковими обмеженням суверенітету Української держави. Впродовж історії видавалися московитами за дійсні Березневі статті і мають назву Переяславського фальсифікату. Підписані Юрієм Хмельницьким.
– Батуринські статті 1663 року – окрім попередніх умов, що обмежували права України, додавалися нові: забезпечення продовольством московського війська на українській території, повернення московських утікачів, заборона українським купцям продажу в Московії вина й тютюну, заборона продажу хліба з Гетьманщини на Правобережжя та кримським татарам, ревізія майна і населення Гетьманщини. Підписано Іваном Брюховецьким.
– Московські статті 1665 року – українські землі проголошувалися володіннями московського царя, з яких на його користь малися збиратися податки; вибори гетьмана проводилася за присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував з рук царя; повністю заборонена зовнішньополітична діяльність гетьмана, Київську митрополію мав очолити московський ставленик; заборона гетьману надавати містам самоврядування, таке право залишалося виключно за московським царем; збільшення кількості Московського війська; збір податків безпосередньо московськими воєводами.
– Андрусівський мир 1667 року – поділ українських земель між Річчю Посполитою і Московською державою по Дніпру без участі української сторони.
У питанні захоплення українських земель Московська держава не гребувала жодними методами – від ведення відкритих воєнних дій до використання поточної політичної ситуації з максимальною вигодою для себе, при цьому застосовуючи шантаж, підкуп, залякування та брутальне застосування військової сили щодо населення.
9. Який рік слід вважати датою розколу Української козацької держави на Лівобережну і Правобережну Гетьманщину: 1660, 1663 чи 1667? Поясніть свою думку.
1660 рік, Слободищенський трактат – підписання документу Юрієм Хмельницьким призвело до політичного розколу українського суспільства: на Правобережжі і Лівобережжі було встановлено окремі гетьманати.