II. Робота з історичними джерелами
Робота в парах.
1. На основі наведених цитат із «Повчання дітям» Володимира Мономаха визначте характерні риси характеру князя, його погляди.
1) А тепер повідаю вам, діти мої, про труд мій, що ніс я в роз’їздах і на ловах із 13 років. Спочатку до Ростова (у Суздальську землю. — Авт.) ходив через землю в’ятичів, послав мене туди батько… Ще другого року ходив я до Смоленська.
Володимир Мономах називав свою державну діяльність трудом, який він почав з 13 років. Він відповідально ставився до своєї державницької місії.
2) Ухиляйся від зла, твори добро, шукай миру і проганяй зло.
Був справжнім християнином, в своїй діяльності дотримувався християнських заповідей.
3) Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь, — як батько мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших країнах…
Дбав про наступні покоління, про зв’язок між старшими і молодшими, який вбачав насамперед у передачі знань і життєвого досвіду від старших поколінь до молодших.
4) …Куди б не прийшли і де б не зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною. Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні. Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою. На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє. Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре…
Був людяним, милосердним, закликав шанувати Заповіді Божі та дотримуватися їх.
5) Єпископів, попів та ігуменів шануйте, і з любов’ю приймайте від них благословення, і не віддаляйтеся від них, і по силам любіть і дбайте про них, щоб отримати за їхні молитви від Бога. Найбільше ж гордості не майте в серці та в розумі, але скажімо: смертні ми, сьогодні живі, а зранку в труні; все це, що Ти нам дав, не наше, але Твоє, доручив нам це на кілька днів…
Шанував священників, пам’ятати про скороминучість життя та залишити серед людей добрий слід по собі.
6) Перш за все не забувайте убогих, а яко можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам. І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте і не веліть убивати його; якщо і завинив хто в смерті, не губіть християнської душі. Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то перше спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою. Ніколи не майте гордощів у своєму серці і в розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми. Старих шануйте, як батька, а молодих, яко братів… При старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, із рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.
Був милосердною і скромною людиною, шанував старших і закликав до цього інших.
7) В домі своєму не ледарюйте… Брехні остерігайтесь і пияцтва, і облуди, від того душа гине і тіло.
Був роботящою людиною, зневажав ледарів та пияків.
8) На війну вийшовши, не лінуйтеся, не покладайтеся на воєвод; ні питву, ні їді не попускайте; і сторожів самі споряджайте, і вночі, розставивши скрізь сторожу, біля воїв самі лягайте, а рано вставайте; а оружжя не спішіть із себе знімати, бо через лінощі раптово чоловік гине.
Був відповідальним у справах.
9) От коли я жив у Чернігові, я своїми руками стриножив у лісових пущах десятки три диких коней, та ще й доводилося їздити по степу, то також власноручно ловив їх. Два рази тури піднімали мене разом із конем на роги, олень бив мене рогами, лось ногами топтав, а другий колов, дикий вепр зірвав у мене із стегна меч, ведмідь укусив коліно, а рись один раз, скочивши мені на стегна, звалила разом із конем…
Був сміливим і спритним.
2. Яке ваше ставлення до князя?
Князь Володимир Мономах, як державний діяч, беззаперечно заслуговує на повагу і на пам’ять в усіх прийдешніх поколіннях. Дбаючи про державність Русі-України, він своєю політичною діяльністю закладав якомога надійніші і міцніші наріжні камені майбутнього, і не його вина в тому, що в майбутньому на український державний розвиток чекали великі, складні та болючі випробовування.