Обговоріть у групах.
1. На якій суперечності процесу дроблення Русі-України наголошує історик?
Удільне дроблення сприяло розвиткові продуктивних сил (господарству) в окремих князівствах. які ставали самостійними економічними утвореннями. В той же час удільне дроблення приводило до постійних міжусобних війн, які руйнували господарство і приводили до загибелі людей, руками яких це господарство створювалося. На цій суперечності створення і руйнації в удільних князівствах наголошує історик.
2. Якою є роль князівських міжусобиць у процесі роздробленості?
Князівські міжусобиці приводили до занепаду господарства, послабленні економічних зв’язків, активізації зовнішнього ворога (половців) і загибелі людей.
1. Із якою метою був здійснений погром міста?
Київ був розгромлений Андрієм Боголюбським (онуком Володимира Мономаха) 1169 року, аби місто назавжди втратило роль державного центру Русі-України на противагу північно-східним землям Русі (Володимиро-Суздальському князівству).
2. Чому із церков забрали святині?
Святині забирали з міста, щоб Київ перестав бути релігійним і духовним центром християнства в Русі-Україні.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Правда — неправда». Правила гри. Учні та учениці визначають, які з наведених тверджень є правдивими, а які — ні, та пояснюють свій вибір. Потім вони самостійно складають декілька правильних і неправильних тверджень.
1) Головна причина децентралізації Русі-України та дроблення її на окремі князівства була пов’язана з утвердженням і розвитком приватного землеволодіння.
Правда. Зі збільшенням кількості князівських нащадків батькова земля переходила в спадок дітям (вотчина). Наявність у власника вотчинної землі зменшувала його залежність від київського князя.
2) Першим князівством, яке утвердило свою самостійність, було Галицьке.
Правда. 1099 року у битві на Рожному полі галицьке військо Володаря та Василька Романовичів перемогли київського князя Святополка Ізяславича (онука Ярослава Мудрого) і здобули незалежність від Києва.
3) У 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський влаштував погром Києва.
Правда. Андрій Боголюбський виступив на чолі коаліції 11 північних князів – противників Києва. Всі вони мали родинні зв’язки з половцями.
4) У Чернігівському князівстві правили нащадки Володимира Мономаха.
Не правда. Певний час у Чернігові княжив сам Володимир Мономах (1076—1077, 1078—1094), але нащадки князя в місті не князювали. За рішенням Любецького з’їзду 1097 року Чернігів належав синам Святослава Ярославича – Олегові й Данилові та їх нащадкам Ольговичам.
5) Найбільше потерпало від набігів половців Волинське князівство.
Не правда. Волинське князівство географічно віддалене від половецьких степів. Від набігів половців найбільше потерпало Переяславське князівство.
2. Якими були найважливіші події життя Київського князівства у XІІ—XIII ст.?
– Київським князівством проходили «грецький», «соляний» і «залозний» торгові шляхи.
– Київ із його храмами й монастирями залишався релігійним центром Русі-України.
– Боротьба за Київ мала загальнодержавний характер.
– Боротьба за владу в Києві між родами Мономаховичів та Ольговичів, а потім між різними відгалуженнями роду Мономаховичів.
– Через міжкнязівську боротьбу влада в Києві фактично належала боярам, які свою діяльність підтверджували рішенням віча. Бояри 1157 р. отруїли Юрія Долгорукого (сина Володимира Мономаха).
– Жорстокий погром і розграбування Києва в 1169 р. об’єднанням 11 північних князів (пов’язаних родинами з половцями), очолюваних сином Юрія Долгорукого Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським.
– Співправління у Києві двох або більше князів із різних княжих родів (Ольговичі і Ростиславичі. Ольговичі – нащадки Олега Святославича, онука Ярослава Мудрого, Ростиславичі – нащадки Ростислава, сина Мстислава Великого)
– На межі ХII—ХIII ст. Київ став осередком суперництва між трьома князівськими гілками: смоленськими Ростиславичами (нащадки Мстислава Великого), чернігівськими Ольговичами (нащадками Олега Святославича, онука Ярослава Мудрого) та волинськими Мстиславичами (нащадки Мстислава Великого).
– 1203 р. об’єднані сили смоленських і чернігівських князів на чолі з Рюриком Ростиславичем (онуком Мстислава Великого) розорили і спустошили Київ.
– 1240 р. захоплення і знищення Києва монголами.
3. Якою була роль князівських міжусобиць в історії Русі-України X—XIII ст.? Чим відрізнялися міжусобиці в різні періоди розвитку Русі-України?
Князівські міжусобиці були негативним явищем в історії становлення державності Русі-України. Вони приводили до занепаду державності, роздроблення території на окремі удільні князівства. Міжусобиці раннього періоду (Х-ХІ ст.) були викликані насамперед бажанням дітей померлого київського князя зайняти батькове місце в Києві. Міжусобиці ХІІ-ХІІІ ст. були глибшими і важчими в порівнянні з Х-ХІ ст. Збільшилася кількість князів – претендентів на княжіння як в столиці, так і в інших князівствах. Боротьба йшла як за володіння Києвом, так і для ліквідації противаги іншим регіональним центрам – за знищення столиці, як державного, релігійного, культурного і економічного центру Русі-України.
4. Назвіть імена наймогутніших князів другої половини ХII — першої половини ХIII ст. Чим вони уславилися?
Київський князь Святослав Всеволодович (1177-1194 рр.), уславився походами проти половців 1183, 1185, 1187 рр., змусивши їх відступити в нижню течію Сіверського Дінця.
Чернігівський князь Михайло Всеволодович (1224-1239 рр.) Відмовився поклонитися язичницьким ідолам, за що страчений монголами. Церква проголосила князя святим.
Переяславський князь Володимир Глібович (1169—1187 рр.). Боровся з половецькими ханами Кобяком і Кончаком. В розповіді про смерть Володимира Глібовича в Київському літописі вперше вжито письмово назва «Україна» щодо Південної Русі.
Галицький князь Володимир Володаревич (Володимирко) (1124—1152 рр.) об’єднав галицькі землі в одне князівство із центром у Галичі. Відстояв незалежність від Києва у війні 1149—1152 рр.
Галицький князь Ярослав Осмомисл (1152-1187 рр.) до середини 80-х рр. ХII ст. мав найбільший вплив поміж інших князів Русі-України. Вів війни проти половців, будував укріплення по кордонах Галицького князівства.
Волинський князь Роман Мстиславич (1170—1205 рр.), об’єднав Галицьке і Волинське князівства, під своєю владою зібрав більшу частину земель Русі-України, включаючи Київ.
5. Визначте характерні риси розвитку Чернігівського і Переяславського князівств у період дроблення Русі-України.
Чернігівське князівство було розвинене економічно, це стосувалося земель, наближених до центру. значна частина території вкрита лісом. Чернігів був другим містом в Русі-Україні за значенням після Києва. Князівство налічувало 16 уділів. Розвиток Чернігівського князівства обірвала навала моголів.
Переяславське князівство було залежним від Чернігова. Межувало на півдні зі степом, мало фортеці для захисту від кочовиків. Князівство мало розвинене господарство і одне велике місто Переяслав. Зазнавало спустошень від половців.
6. Якими були основні причини децентралізації Русі-України?
1) Великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління.
2) Етнічна неоднорідність населення.
3) Зростання великого землеволодіння.
4) Відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади.
5) Зміна ситуації в торгівлі.
6) Напади кочовиків і втручання сусідніх держав у внутрішні справи Русі-України.
7. Покажіть на карті:
1) території князівств, які утворилися на землях Русі-України;
Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське князівства.
2) князівство, яке найбільше потерпало від набігів половців;
Переяславське князівство
3) місто, яке в 1169 та 1203 рр. було розорене й пограбоване під час князівських міжусобиць;
Місто Київ
4) князівства, де правили Ростиславичі, Ольговичі, Мономаховичі.
Ростиславичі правили в Галицькому князівстві (початок роду Ростиславичів з Ростислава Володимировича, онука Ярослава Мудрого).
Ольговичі – нащадки Олега Святославича, онука Ярослава Мудрого, правили в Чернігівському князівстві.
Мономаховичі – нащадки Володимира Мономаха, онука Ярослава Мудрого, правили в Київському, Переяславському князівстві.
8. Робота в парах. Обговоріть роль Києва в період роздробленості Русі-України.
Боротьба за Київ в часи роздробленості означала боротьбу за державний, релігійний, господарчий і культурний центр. Заволодіти Києвом означало заявити про себе як про головного князя поміж інших. Боротьба за місто Київ мала ознаки загальнодержавного характеру. Тому на межі ХII—ХIII ст. Київ став осередком суперечок між трьома князівськими лініями: смоленських Ростиславичів, чернігівських Ольговичів та волинських Мстиславичів.
В часи політичної децентралізації й економічного піднесення удільних князівств Київ поступово втрачав роль столиці (матері міст руських), його двічі (в 1169 і 1203 роках) намагалися знищити, аби Київ не міг в майбутньому претендувати на роль державного центру.
9. Порівняйте розвиток Галицького й Волинського князівств доби роздробленості.
Галичина географічно була недосяжною для кочівників. Це був густозаселений регіон з високим рівнем розвитку господарства. Через галицькі землі проходили торгові шляхи з Києва на Галич, Прагу, Регенсбург. Лише Галичина з -поміж усіх інших князівств мала поклади солі, якою забезпечувала всю Русь-Україну і сусідні землі. в Галичині закріпилися Ростиславичі – нащадки онука Ярослава Мудрого Ростислава Володимировича: Рюрик, Володар і Василько в 1084 р., проголосили себе князями в цих землях і заснували три удільні князівства, незалежні від Києва. Любецький з’їзд закріпив за ними право на ці володіння, адже київський князь не зміг їх приборкати. У Перемишльському князівстві правив старший брат Рюрик, у Теребовлянському – Василько, а в Звенигородському князівстві – Володар. Після смерті усіх трьох братів 1124 р. спалахнула міжусобна війна за їх спадщину. Перемогу у війні здобув Володимирко (син Володаря). Розквіту і могутності Галицьке князівство досягло за Ярослава Осмомисла (1152-1187 рр.), сина Володимирка. Великою проблемою для галицьких князів було боротьба з місцевим боярством, яке мало тут міцні позиції.
Волинь, як і Галичина, також була густонаселеною і господарсько-розвиненою землею. До середини XII ст. Волинь не мала власних князів, а була під управлінням Києва. Тут не було міцного вкоріненого боярства, як на Галичині.
Нову князівську гілку на волинських землях започаткував Ізяслав Мстиславич (син київського князя Мстислава Великого). Його онук Роман Мстиславич (1170—1205 рр.) об’єднав Галич і Волинь в одне князівство.
10. Колективне обговорення. Якими були позитивні та негативні прояви децентралізації для розвитку Русі-України?
Позитивне значення децентралізації Київської держави – розвивалися політично і економічно регіональні землі (окремі князівства) Русі-України.
Негативне значення децентралізації Київської держави – втрачалася провідна роль столиці Києва, як центру Русі-України, тривали виснажливі міжусобні війни, внаслідок яких занепадало господарство, територія держави ставала більш вразливою до зовнішньої агресії.
11. Складіть таблицю «Розвиток руських князівств у часи дроблення Русі-України».
| Назва князівства | Територія розташування | Господарський розвиток | Політичне життя |
| Київське | Центр і північ Русі-України – землі полян, деревлян, дреговичів та уличів. | Орне землеробство та ремесло «грецький», «соляний» і «залозний» торгові шляхи. | Боротьба за Київ мала загальнодержавний характер. Протистояння між Мономаховичами та Ольговичами, а потім між різними гілками Мономаховичів, Ними залучалися зовнішні сили – торки, половців, поляки, литовці, угорці. Господарями міста стали фактично бояри. Руйнація Києва як центру держави в 1169 і 1203 роках. |
| Чернігівське | На півночі і сході від Києва, землі сіверян. | Було розвинене господарство. Князівство мало 40 міст. Слабкі економічні зв’язки між окремими частинами князівства | Князівство мало 16 уділів. В середині ХII ст. князівство мало великий вплив на сусідні землі та претендувало на роль об’єднувача земель Русі-України. Певний час Ольговичі володіли Києвом. |
| Переяславське | На сході і півдні від Києва | Було розвинене господарство: орне землеробство, присадибне тваринництво, ремесло. | Залежало від Києва, не мало політичної самостійності. Було вразливим до набігів кочівників. |
| Галицьке | На заході і південному заході від Києва, на східних передгір’ях Карпат, у верхів’ях річок Дністер і Прут, на землі білих хорватів, тиверців, уличів. | Значна густота населення, високий рівень розвитку господарства, міста на важливих торгових шляхах. Важливий ресурс – сіль. | Засновник місцевої династії Ростислав Володимирович – онук Ярослава Мудрого. за його синами на Любецькому з’їзді 1097 року закріплене право на ці землі як на вотчину. Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часів правління Ярослава Осмомисла Недосяжне нападам кочовиків зі степу. |
| Волинське | На захід від Києва, землі дулібів | Густонаселені економічно розвинені землі | Волинське князівство мало міцні зв’язки з Києвом. київські князі вважали Волинь своєю вотчиною. Волинь не мала власної династії князів. Окрему князівську династію започаткував онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич. Його онук Роман Мстиславич (1170—1205 рр.) об’єднав Галич і Волинь в одне князівство. |
12. Робота в малих групах. Підготуйте повідомлення з презентацією за однією з тем:
1) Чернігівське князівство;
2) Князь Ярослав Осмомисл.
– Ярослав Осмомисл – син Володимирка Володаревича, галицького князя. Міг виразити “мислі” (думки) на восьми мовах.
– Землі Ярослава Осмомисла простягалися на південь вздовж Дністра – головної торгової артерії краю. Торгівля сприяла розвиткові міст.
– Осмомисл мав позитивні дипломатичні стосунки з суздальським князем Юрієм Долгоруким. Спільно з ним виступав проти половецької загрози.
– Осмомисл примножував землі свого князівства між Дністром і до Карпатами. Мав велику військову дружину.
– За правління Ярослава Осмомисла збудовано в Галичі величний Успенський собор (1157 р.).
– Одружений з дочкою Юрія Долгорукою Ольгою, але розлучився з нею, взявши за жінку боярську дочку Анастасію Чагрову.
– Бояри виступили проти одруження з Анастасією, спалили її на вогнищі, і Ярослав не зміг її врятувати.
– Князівський спадок Ярослав планував передати Олегу, синові Анастасії Чагрової. Проте бояри знову стали на заваді, і Галич по смерті Осмомисла переходить до Володимира, сина Ольги – законної дружини.
– По смерті Ярослава князівство почало занепадати. Осмомислу вдалося за 35 років свого правління створити міцну державу, з якою рахувалися сусіди.
13. Чи була роздробленість закономірним явищем у розвитку Русі-України? Якими були її особливості порівняно з країнами Західної Європи?
Так, роздробленість була закономірним явищем для Русі-України, бо середньовічні правителі розглядали державу не як суспільне надбання, створене для його регулювання, а виключно як свою спадкову приватну власність. З покоління в покоління кількість спадкоємців збільшувалася, і це неминуче приводило до конфліктів між ними за спадок. Відсутність сталих міцних економічних зв’язків між різними регіонами лише підсилювала розбрат в державі.
Процес роздроблення Русі-України нагадує подібні процеси в Західній Європі. Проте в Русі не існувало підпорядкування одних феодалів іншим у вигляді феодальної драбини – поділу на сеньйорів і васалів, як це було в Європі. Якщо в Русі-Україні численні спадкоємці переважно змагалися за владу великого князя київського, то в Європі владу короля феодали могли суттєво обмежити неможливістю спадкування влади, аж до його виборів знатними феодалами.
14. В історії Русі-України існувала така соціальна група, як князі-ізгої. Із чим це було пов’язано?
Ізгоями називали князів, які належали до роду Рюриковичів, але були обділені землею старшими князями (братами чи дядьками). Боротьба ізгоїв за вотчину (батьківську землю) була однією з причин міжусобних війн і роздроблення Русі-України.
15. Історик Б. Рибаков зазначав: «У 1132 р. Русь неначе раптово розпалася на півтора десятка князівств… Однак ця раптовість лише уявна, — насправді цей процес готувався вже давно всім перебігом історичного розвитку: зростали продуктивні сили, виникали й поширювались нові міські центри, міцніла політична сила і городян, і місцевого боярства…». На яких причинах роздробленості Русі-України наголошує історик?
Історик наголошує на таких причинах роздроблення Русі-України:
– зростання економічного розвитку удільних князівств;
– зростання кількості міст і формування у них політичних сил, що привело до децентралізації управління.