Суспільний і політичний устрій та господарське життя Русі-України. 7 клас

Спираючись на ілюстрацію, опишіть, як відбувалося віче.
Віче було багатолюдним зібранням на міській площі. На помості до міщан звертається боярин чи князь. Аби краще бачити і чути промовця, дехто забирався на дерев’яні бочки чи східці сторожової вежі. На другому плані знаходиться навіс з вічовим дзвоном, яким чернець скликає жителів на вічову раду і сповіщає про прийняті рішення.
Який вигляд мало боярське помістя?
Боярське помістя мало вигляд невеликої фортеці, по периметру обнесене дерев’яними стінами з ровом та земляним насипом перед ними. Помістя складалося з двоповерхового боярського терема, сторожової вежі, господарської будівлі, комори, будинків для слуг та воїнів.

Робота в парах.

Опишіть за ілюстрацією процес будівництва міста в Русі-Україні.
Вся праця будівельників була ручною з використанням найпростіших механізмів, що приводилися в дію за допомогою людської сили чи тяглових коней. Це був важкий та тривалий процес. За роботою слідкують княжі наглядачі. Тому може бути мова й про використання на будівництві підневільної праці.
Обговоріть і з’ясуйте за схемою, із яких частин складалося місто за часів Русі-України.
Місто складалося з дитинця (укріпленої частини міста, де знаходився княжий двір – у Києві дитинець називали Горою), посаду (частини міста, де жили торговці та ремісники – у Києві – Поділ), місто оточували дерев’яними стінами та земляними валами.
Який основний будівельний матеріал використовувався для будівництва осель за часів Русі-України?
Основним матеріалом для будівництва було дерево. Рідше використовувалася глина та камінь.
За малюнками (с. 43—44) визначте характерні риси жіночого і чоловічого одягу східних слов’ян.
Селяни носили личаки (сплетені з лика – коли липи), незаможні городяни – черевики (пошиті з м’якої шкіри черева тварин). Також часто у вжитку були чоботи.
Одяг незаможні міщани шили самостійно із лляних чи вовняних тканин, яке виробляли вдома. Багаті люди замовляли одяг у шевців з дорожчих тканин. Більшість небагатого населення одягалася в полотняні сорочки, неширокі штани, підперезувалася поясами. Зверху вдягали свиту. Взимку і селяни, і міщани носили плащ з грубого полотна або кожух.
Владна верхівка носила каптани, що сягали нижче колін. Одяг на рукавах та подолі прикрашали багатим шитвом та хутром. Каптан надягали поверх сорочки, пошитої з тонкого полотна, підперізували поясом, зверху каптана носили довгий плащ-накидку без рукавів, що кріпився на пряжці на плечі. Городяни полюбляли різнокольорові тканини.
Жінки й дівчата на довгу сорочку вдягали запаску з грубої тканини, а зверху – каптан із широкими
рукавами, що підперізували поясом. Волосся збирали тонкою хусткою, надягали на голову капелюх або прикрасу.

Запитання та завдання

1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Історична абетка». Правила гри. Ведучий(-а) називає букву алфавіту. Окремі учасники(-ці), пари або малі групи за визначений час мають скласти перелік слів, які починаються на цю букву й тісно пов’язані з темою уроку. Перемагають ті, чий список буде найдовшим.
В
– Вотчина – феодальна земельна власність, яку можна було вільно передавати в спадок, продавати, дарувати
тощо.
– Васал – у середньовічній Європі феодал, що отримував земельні володіння та був залежним від більш могутнього сеньйора. У Русі-Україні удільні князі перебували у васальній залежності від великого князя київського й самі мали васалів-дружинників, надаючи їм землі в умовне володіння.
– Віче – загальні збори всього дорослого вільного чоловічого населення міста для розгляду громадських і державних справ в часи Київської держави.
Г
– Гривні – сріблі злитки вагою до 160 грам, що слугували грошима.
Д
– Домен – особисте земельне володіння середньовічного феодала.
– Данина – плата селянами продуктами своєї праці на користь племінної знаті (пізніше – князя і військової дружини).
– Дитинець -центральна укріплена частина міста, де знаходилася княжа резиденція.
Е
– Емаль – на поверхню золота або срібла напаювалися тонкі дротинки, які складали контур майбутнього малюнка. Вони утворювали перегородки, простір, між якими заповнювався емаллю – різнокольоровою
склоподібною масою. Далі річ клали на жаровню, де емаль плавилася, а потім застигала.
Емалями прикрашали князівські корони, медальйони, хрести, оклади церковних книг.
З
– Залежні верстви – нижчі верстви населення, які займалися господарством та сплачували данину (міщани, вільні й залежні селяни, дворова челядь, холопи).
– Закупи – селяни, які через різні обставини втратили своє господарство й змушені були працювати на землевласника за грошову позичку (купу).
І
– Імперія – велика монархічна держава; територіальна державна система, усередині якої цілі народи вважаються панівними або підлеглими
К
– Князь – титул глави феодальної монархії.
– Князівська рада — дорадчий орган при великому князі київському, що походить від східнослов’янських племінних рад старійшин (старців).
– Кожух – верхній чоловічий одяг з овечої шкіри.
Л
– Личаки – плетене взяття з кори липи (лика).
Н
– натуральна повинність – сплата данини селянами племінній знаті продуктами своєї праці (збіжжя, мед, шкіри…)
П
– Панівні верстви – вищі верстви населення, які володіли чи користувалися землею, збирали данину, мали переважно військовий обов’язок (князі, бояри, дружинники, духовенство).
– Помістя — феодальна земельна власність, яку надавали за службу у війську або при дворі. Її не можна було заповідати, продавати тощо.
– Полюддя – ненормований збір данини князем та військовою дружиною.
– Правові норми – суспільні норми поведінки, встановлені державною владою.
– «Повість минулих літ» – літописне зведення, складене в Києві в XI — на початку XII століття ченцем Нестором та іншими літописцями, яке лягло в основу всього наступного руського літописання. Одна з найдавніших літературних пам’яток в історії України, найдавніша велика літописна пам’ятка української мови.
– Підсічна система землеробства – форма обробітку землі, за якої майбутню ділянку звільняли від лісу.
– Парова система система землеробства – форма обробітку землі, за якої щорічно певна частина земельної ділянки для відновлення родючості залишалася під пар, тобто незасіяною (двопільна – через рік, і трипільна – через два роки).
– Промисли – заняття полюванням, рибальством та бджільництвом.
– Посад – ремісничо-торгова частина міста.
Р
– «Руська правда» – писаний збірник законів, виданий в часи правління Ярослава Мудрого.
– Рядовичі -селяни, що уклали із землевласником договір (ряд) про найм і відповідно до нього працювали в його господарстві.
– Ремесло – професійне ручне виробництво предметів побуту, знарядь праці, прикрас.
С
– Соціальна верства – велика група людей, становище якої в суспільстві визначено певним спільним обсягом
прав та обов’язків.
– Сюзерен – за часів феодалізму великий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами.
– Смерди – особисто вільні селяни, що були членами громади, мали власне господарство, земельні наділи й сплачували данину князю.
– Сільське господарство – вид господарства, який включає в себе розведення тварин та вирощування рослин (землеробство).
– Сіни – відкрита тераса на другому поверсі будинку.
Т
– Торгівля – обмін матеріальними цінностями (товаром) за допомогою грошей.
– Торговельні шляхи – маршрути транспортування товарів для продажу. В часи Київської держави діяли Грецький (з варяг у греки), Соляний (до Центральної та Західної Європи), Залозний ( до країн Кавказу та Арабського Сходу).
– Торжища – загальна назва ринків у Києві ХІ ст. (Бабин торжок на Горі й Торговище на Подолі).
– Терем – верхній ярус будинку, де розташовувалися кімнати.
У
– Уділ – у Русі-Україні так називали адміністративно-територіальну одиницю, якою управляв князь, залежний від великого київського князя.
– «Устав земляний» – усна збірка правових норм князя Володимира, звід звичаєвих правил поведінки.
Ф
– Феодал – власник феоду (земельної ділянки), за який потрібно було служити у війську.
– Феодальна драбина – феодальне підпорядкування васалів (бідніших феодалів) сеньйорам (багатшим феодалам). Феодал міг бути сеньйором і васалом одночасно, але різним феодалам. Верхній щабель феодальної драбини займав київський князь, і лише він міг надавати землю феодалам.
Х
– Холопи – переважно військовополонені, їхнє становище нагадувало становище рабів, яких господар міг навіть безкарно вбити.
Ц
– Централізована монархія – форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї
особи – монарха, що управляє країною з одного центру.
Ч
– Челядь – особи, які втратили своє господарство й працювали на феодала.
– Чернь – чорні та темно-сірі зображення, нанесені на метал за допомогою гравірування й наступного заповнення штрихів особливим сплавом. У техніці черні виготовляли срібні колти (підвіски), медальйони, персні,
хрести, браслети тощо.
– Черевики – взуття, виготовлене з м’якої шкіри черева тварин.
– Чоботи – взуття зі шкіри з високими холявами.
ŽŽ2. Робота в парах. Обговоріть і визначте, чим централізована монархія відрізняється від патримоніальної монархії як форми державного правління.
Монархічні форми правління доповнюють одна одну. В централізованій монархії влада зосереджена в руках однієї особи, а в патримоніальній – держава як спадкова власність монарха (князя) передавалася у спадок його наступнику.
3. Укажіть факти, які дозволяють зробити висновок, що великий князь київський наприкінці X – у першій половині XI ст. був головною фігурою системи державної влади.
Князі для посилення свого авторитету заручатися підтримкою ради старійшин (старців), але старійшини не могли приймати жодних рішень, а лише могли давати поради князеві. Київські князі зосередили в своїх руках всю повноту влади, ліквідувавши місцеві княжіння та посадовивши там своїх синів (починаючи зі Святослава). Вся влада на землях Русі належала роду Рюриковичів, найстарший князь перебував у Києві і лише він міг займатися розподілом земель. В усіх інших містах, підлеглих Києву, правили від імені великого князя київського.
Лише київський князь міг представляти Київську державу на міжнародній арені, а посли могли говорити лише від імені князя.
Прийняття християнства підпорядкувало церковну владу світській, що просилило владу князя.
Київський князь мав спадкову владу – він одноосібно вирішував, котрому з його синів дістанеться київський стіл після його смерті. Як правило, мова йшла про старшого сина.Такий порядок започаткував Ярослав Мудрий.
Князі видавали закони (“Руська правда” Ярослава Мудрого) і чинили суд.
Віче, як збори громадян з метою вирішення важливих питань суспільного життя, в умовах централізованої спадкової монархії втрачає своє значення.
4. Як відбувалося становлення феодальних відносин у Русі-Україні?
Встановлення феодальних відносин відбувається за умови розшарування суспільства на соціальні групи – частини суспільства з різними правами та обов’язками та певною кількістю майна. Цей процес не оминув і східних слов’ян. Феодальні відносини у слов’янській спільноті формувалися з розпадом родоплемінних відносин – від данини селянами на користь родоплемінної знаті до збору полюддя в ІХ ст. київським князем.
А вже в Х ст. земля Київської держави стала власністю київського князя. Внаслідок адміністративної реформи князя Володимира (розподілу земель між синами) на кінець Х ст. відбувається формування доменів – особистих земельних володінь удільних князів. Проте київський князь залишався головним володарем землі, і за ним залишалося право її перерозподілу.
В ХІ ст . київський князь міг надавати земельні ділянки для кормління (тобто залишати всі податки собі) для служилої верхівки (бояр, воєвод) та церкві.
На кінець ХІ ст. виникають боярські вотчини – спадкові земельні володіння, які передавалися в спадок.
Помісна форма землеволодіння, коли князь надавав помістя (землю) на період військової служби, виникає
в ХІІ ст. Власник помістя не мав права продавати, дарувати, передавати землю у спадок без дозволу князя.
Верховним сеньйором, що міг надавати землю, був київський князь. Удільні князі, бояри й дружинники
були його васалами. Роздавати землю вони права не мали. Тоді як у Центральній і Східній Європі право на розпорядження землею мали всі сеньйори по відношенню до своїх васалів.
5. Охарактеризуйте становище основних верств населення Русі-України.
Верстви населення поділялися на дві групи – панівну і залежну.
Великий князь київський – (панівна верства) – голова феодальної монархії.
Удільні князі – (панівна верства) – родичі (діти) київського князя, котрих наділяв землями для управління. Удільні князі підпорядковувалися київському князю.
Бояри – (панівна верства) – знатні представники слов’янських племен, позбавлені влади київським князем.
Духовенство – (панівна верства) – мало власну ієрархію: поділялося на вище та нижче. Біле духовенство перебувало серед людей, чорне – жило в монастирях відсторонено від інших. Князь київський наділяв церкву землею.
Князівські дружинники – (панівна верства) – воїни, що отримували землю за службу у війську, про розпоряджатися земельним наділом не могли.
Вільні селяни (смерди) – (залежна верства) – особисто вільні селяни, що були членами громади, мали власне господарство, земельні наділи й сплачували данину князю.
Міщани – (залежна верства) – вільні ремісники й торговці, які сплачували податки та виконували повинності
на користь міст.
Залежні селяни (закупи) – через різні життєві обставини втратили своє господарство й змушені були працювати на землевласника за грошову позичку (купу).
Залежні селяни (рядовичі) – укладали із землевласником договір (ряд) про найм і відповідно до нього працювали в його господарстві.
Дворова челядь – (залежна верства) – особи, що втратили своє господарство й працювали на феодала. Їх могли продати, подарувати або передати в спадок.
Холопи – (залежна верства) – більшість військовополонені, становище яких було дуже близьким до рабів. За певних обставин господар міг не лише покарати, а й убити холопа.
6. Порівняйте особливості повсякденного життя представників різних верств населення Русі-України
та сучасного українства.
Сучасний український світ знаходиться на значно вищому рівні цивілізаційного розвитку, ніж тисячу років тому, в часи Русі-України. Діяльність сучасних людей всіх без виключення верств населення значно більше регламентована і упорядкована різними соціальними нормами, ніж це було в ранньому середньовіччі. Окрім того, суттєво змінилися моральні норми суспільної поведінки, початок цьому процесу дало християнство, яке заклало основи сучасної суспільної моралі. Сьогоднішня спільнота має значно більше встановлених державною владою правових норм поведінки, ніж це було в часи Русі.
Для прикладу, можна порівняти повсякденне життя сучасного робітника і середньовічного ремісника. Так, якщо відкинути за рамки все технічне оснащення, яке є в робітників, і якого, зрозуміло, не існувало в середньовіччі, то ми побачимо, що умови праці сучасних робітників відрізняються від ремісничої праці наявністю великої кількості різних правил, починаючи з тривалості робочого дня і закінчуючи щорічною відпусткою.
7. Колективне обговорення.
1) Оцініть можливості особи в тогочасній Русі-Україні для того, щоб захистити свої людські цінності
(життя, честь, гідність, недоторканність, безпека) та впливати на суспільне життя.
Сучасне суспільство пройшло великий цивілізаційний шлях розвитку і тому рівень захисту людських цінностей, таких як життя, честь, гідність, недоторканість, безпека – є незрівнянно вищим, але і сьогодні він ще далекий від досконалості.
В сучасній Україні діють Конституція, Закони України, правоохоронні органи, які стоять на сторожі людських цінностей, які називають невід’ємними правами людини. Але, на жаль, прийняті законодавчі акти є часто декларативними, і не виконуються на практиці в повному обсязі, а правоохоронні органи не завжди можуть надати дієву допомогу громадянам. Держава Україна зобов’язалася дотримуватися міжнародних правових норм щодо забезпечення прав людини – це Загальна декларація прав людини (1949 р.) чи Конвенція про права дитини (1989 р.) та багатьох інших важливих міжнародно-правових документів.
В ХІ ст. до нас дійшов правовий документ “Руська правда”, укладений Ярославом Мудрим.Серед різних статей документу є статті, що стосуються захисту людського життя – від кровної помсти за вбитого до грошового штрафу за причинену людині смерть – варто зауважити, що розмір грошового стягнення з винного визначався згідно соціального положення вбитої особи – чим вищий статус, тим більший розмір штрафу. Цікаво, що найбільше документ містить статей, що стосуються охорони життя, здоров’я і майна людей.
Сучасна Україна – демократична держава з республіканською формою управління, найбільш суттєвою ознакою республіки є виборність державної влади. Люди на виборах на певний строк вибирають владу, таким чином саме народ є джерелом державної влади. В Київській державі існувало віче – збори чоловічого населення, на яких приймалися важливі рішення суспільного життя. Проте з часом значення віче підупало, і його місце займає централізована монархія з київським князем на чолі, який зосереджує всю повноту влади. Населення Русі-України практично було усунуте від участі в управлінні державними справами.
Варто пам’ятати, що обидві форми правління (республіка та монархія) – не є досконалими.
2) Як людина впливала на навколишнє середовище за часів Русі-України? Оцініть її ставлення
до природи.
Суттєвий негативний вплив людини на довкілля розпочався порівняно недавно – від середини ХІХ ст., з початком науково-технічного прогресу, коли фізичну силу робітника змінює двигун. Негативний вплив господарської діяльності триває й сьогодні – і з кожним роком в усе більш загрозливих масштабах: відбувається забруднення вод, повітря, надр, руйнація ґрунтів, винищення лісів, скорочується видовий склад тварин і рослин. Потепління клімату, спричинене парниковим ефектом, взагалі приведе до безповоротних і катастрофічних змін довкілля, що загрожує здоров’ю і життю людства. Єдиний позитив у збереженні природи – укладення міжнародних природоохоронних документів, діяльність природоохоронних організацій.
В часи Русі вплив на природу був мізерним внаслідок невисокого рівня розвитку господарства. Проте варто зауважити, що людина й тоді абсолютно не дбала про природу – спалювала ліси, займалася полюванням без жодних обмежень.
8. Робота в парах. Обговоріть відповідний матеріал з історії України і всесвітньої історії та складіть порівняльну таблицю «Становлення феодальних відносин у країнах Західної Європи та Русі-Україні».

9. Робота в малих групах. Підготуйте розповідь про відвідини мандрівником ярмарку в Києві, де продавали вироби руських ремісників. Проведіть конкурс робіт.
Ярмарка в Києві проходила на Торжищі на Подолі, торгову площу називали ще Житнім торгом, Торговицею, Красною Площею (нині там розташована Контрактова площа). Торгували й на Бабиному Торжку на Горі. Ярмарка була велелюдною, бо ж через Київ по Дніпру проходив знаменитий шлях із варяг у греки. На ринку була велика кількість товарів, дзвеніли монети різних держав. Київ відкривав ворота всьому світу. Кораблі іноземних купців приставали у гирлі річки Почайної, де був облаштований причал. Тут же розташовувалися складські будівлі для товарів. На торгових рядах можна було придбати вироби багатьох київських майстрів – кожум’як, зброярів, гончарів, кравців, дьогтярів, ювелірів, ковалів, . Люди купували те, чого не могли виробити власними зусиллями.
Торгові ряди виготовлялися з дерева, іноземним купцям облаштовували навіси на випадок негоди. Там можна було побачити заморський крам – прянощі, шовкові тканини, міцні вина і пахощі. Навіс прикрашали дерев’яною головою коня, яка б мала захистити заморських гостей від лиха, грабунку й псування товарів.
На території торгу стояла митна хата, де продавці, як місцеві, так і іноземні, обов’язково мали сплатити за торгівлю.
Територія всього базару була покрита дерев’яним настилом, закріпленим на вбитих в землю дубових палях, аби зберегти настил від гниття. В центрі Торжища знаходилася паперть, складена з кам’яних плит та соснових стовбурів. На паперті стояло било – підвішений на палях великий шкіряний барабан, ударами в якого скликали людей на віче чи для оголошення наказів князя.

Всі завдання