1. Проведіть конкурс знавців термінів і понять розділу. Для перемоги в ньому необхідно навести найбільшу кількість правильних визначень термінів і понять.
Орієнтовний перелік термінів і понять до гри:
історія України – наука, що вивчає минулі події в житті українського народу.
історичний факт – дійсні випадки, що відбулися в минулому і мають підтвердження в історичних джерелах;
історична подія – сукупність пов’язаних між собою важливих фактів суспільного життя, які становлять єдине ціле;
історичний процес – сукупність історичних подій, що відбулися в певному місці і в певний час;
історична періодизація – поділ історії на певні періоди, що є історичними етапами суспільного або культурного розвитку країн та народів і характеризуються визначними подіями, явищами або процесами;
історичне джерело – різноманітні історичні пам’ятки, що стали предметом дослідження вчених-істориків. Це речові, усні, писемні, мовні, етнографічні, фото-, фоно- і кінодокументи;
Велике розселення слов’ян – процес переміщення слов’янських племен зі своєї прабатьківщини в басейнах річок Дніпро та Вісла на простори південної і східної Європи в V-VII ст. н.е., що є складовою частиною Великого переселення народів;
літопис – історичний і літературний твір в Русі-Україні, в якому описувалися події в хронологічному порядку;
плем’я – форма об’єднання людей, що мали спільне походження, мову, віру та звичаї;
союз племен – об’єднання кількох племен, які за певних умов давали початок державній організації;
етнічні процеси – самоідентифікація спільноти, набуття нею певних етнічних ознак. Зміни, що відбуваються в культурі, мові, традиціях, нормах поведінки історично сформованих груп людей упродовж їх існування;
державотворчі процеси – процеси, пов’язані з виникненням у певних народів держави;
князь – у східних слов’ян спочатку так називали виборних військових вождів і ватажків родів. Пізніше, коли розвинулася спадкова влада вождів, князі перебрали на себе владу у своїх племінних княжіннях;
печеніги – племена кочівників тюркського походження, що кочували в степах між Уралом та Дунаєм;
племінні княжіння – об’єднання декількох племен, які за певних умов ставали зародками державної організації;
дружина – князівське військо на землях русі-України у VIII—XVI ст., яке формувалося з найближчого оточення князя;
данина – форма стягнення податків із населення в Ранньому Середньовіччі; у Русі-Україні збір податків до князівської скарбниці з підвладних навколишніх земель;
полюддя – збирання данини продуктами, речами, виробами тощо в Русі-Україні з підлеглих земель, яке здійснював щоосені київський
князь за допомогою дружини. Під час полюддя князівські дружинники чинили насильство і грабували населення.
«грецький вогонь» – палаюча суміш, яку під тиском викидали з мідних труб або наливали в мушлі, а потім кидали їх із метальних машин на ворожі кораблі;
внутрішня політика – перетворення, здійснювані представниками влади всередині держави;
зовнішня політика – сукупність відносин держави з іншими державами;
реформи – перетворення, зміни, нововведення в якій-не-будь сфері суспільного життя;
Болгарські походи – військові походи князя Святослава проти Візантії та Болгарського царства протягом 968-971 рр.
2. Об’єднайтеся в команди й проведіть гру «Чотири зупинки» за одним із запропонованих сценаріїв:
1) Караван купців прямує шляхом «із варягів у греки». Розіграйте невеликі інсценізації того, що вони побачили на наступних чотирьох зупинках каравану: слов’янське село; осередок збирання полюддя; слов’янський град; ринок у Константинополі.
Розмова купців.
– Яка велика ріка тече в цих слов’ян! І лісами, і полями…
– Так, вона спокійно тече до самого моря, лише в нижній течії перетягнемо лодії суходолом через скелі-пороги, бо там не пропливти.
– Он, гляди, діти пасуть череду на березі.
– Зразу видно, що всім робота знайдеться – і малому, і старому…
– А ондечки їхнє село, он там, на віддалі, бачиш? Хати розкидані обабіч кривої вулички.
– Будуються, де зручніше. Он, бачиш, під кручею кілька хат притулилися, аби не дуло на них холодними вітрами. Дерев’яні все. Ліс поруч, є з чого будувати.
– А чого хати такі низенькі? По вікна закопані в землю? Слов’яни низького росту?
– Ба ні… Вони високі й дужі. Це така їхня хитрість, так слов’янам тепліше перезимувати.
– А чого в селі нікого не видно? Де поділися люди?
– Тепер така пора, що всі в полі. Вони сіють зерно, потім збирають урожай, роблять борошно, та на вогні печуть хліб. Смачний він у них!
– Вони, певно, живуть багато?
– Було б так, але взимку велику частину їхнього добра збирає князь разом зі своїм військом. Бере, скільки заманеться, й нема тому кінця краю, і плач стоїть тоді по слов’янських селах.
– То хіба не можуть вони прогнати такого здирника?
– Прогнати? Нема в них на те сили, та й що вони вдіють проти княжих мечів? Збираючи полюддя, князь сюди інших зайд не пускає, ще гірших та жорстокіших, які чоловіків повбивають, жінок в полон заберуть, а село спалять дотла. І такі є. Кочівники вони. Дуже лихі.
– То князь села ще й боронить?
– То ж так.
– А де він живе?
– Зараз побачиш! Ми будемо пливти біля слов’янського граду. Русь – країна городів. Он, видніється на високих кручах по праву руку.
– Як зветься це місто.
– город Кия, Київ. Багате місто. Тут купці приїздять з усіх усюд – зі сходу й заходу, з півночі, як оце ми, й півдня. І краму тут заморського вдосталь. Ми пристанемо біля пристані, поторгуємо.
– Он бачу, на банях підносяться хрести. Тут моляться новому богу?
– Аскольд був першим київським князем, що прийняв Христову віру, далі його справу продовжила Ольга, далі того не пішло. Місцевий люд вірить своїм богам, так, як і ми.
– А під кручами багато невеликих будиночків. Хто тут живе?
– Біля річки, на Подолі, поселився ремісничий люд, серед можна знайти кілька десятків ремісничих професій, якщо не сотню. Зверху, на кручах, живе князь в розкішному теремі, що має два поверхи. Все хочуть робити на царгородський манер.
– Царгородський?
– Так русичі називають Константинополь, столицю Візантії. Вони вважають, що жодне місто не може зрівнятися з його красою. Дійсно, царське місто.
– То справді так?
– Певно що. Хіба Рим міг колись, в давнину, сперечатися з його величчю. Але коли то було…. Рим занепав. Пограбований, поруйнований… А Константинополь міцно стоїть. Незрівнянне місто!
На його площі найбільший у світі ринок.
– Хто дав місту таку назву? Хто такий Константин?
– То Римський імператор, який зробив його столицею Римської імперії. Завдяки Константину місто розквітло – одних лише палаців та храмів звели десятків зо три, лазні, пекарні, два театри, а скільки вже великих житлових будинків, то й не злічити… Одним словом, місто гідне своєї імператорської назви!
– Що ж туди везуть продавати русичі?
– О!.. Я вже казав, Русь багата, хоч те багатство чиїмись сльозами повне. На ринку в Константинополі завжди є руські купці, які ще й не платять господарям за торгівлю, бо ті бояться, певно, руського війська. Тут тобі і руські хутра, мед, віск, смола, бурштин, ба, навіть рабів привозили, а купують шовк, вироби з металу, вина, всілякі прикраси та інші предмети розкоші.
3. Робота в парах. Підготуйте уявні діалоги, які могли відбутися між:
1) полянським князем і ватажком хозар, які обклали полян даниною;
– Ми з діда-прадіда живемо на цій землі, ми її господарі-землероби, а ви, непрохані, прийшли до нас війною!
– Земля ваша, а зброя наша. В кого зброя, в того правда! Ха-ха-ха! Повеліваю вам, поляни, силою своїх хозарських шабель поклонитися мені і сплатити данину. За те я вам обіцяю житла не руйнувати, жінок не займати, чоловіків не вбивати. А коли насмілитеся йти проти нас, то смертю покарані будете!
– Дамо ми вам данину мечами.
– Погана це данина, бо меч з двох сторін гострий, а наша шабля лише з однієї. Тому вони з нас данину братимуть, і наші землі стануть їхніми… Й на інші землі вони підуть.
___________
– Платіть нам данину!
– Ось знайшли ми данину нову (мечі).
– Звідки?
– У лісі на горах, над рікою Дніпровською.
– Що вам дали?
– Недобра се данина, княже. Ми здобули її однобічною зброєю, себто шаблями, а сих зброя обоюдогостра, себто мечі. Сі будуть брати данину і з нас, і з інших земель.
2) деревлянським старійшиною і старшим дружинником князя Ігоря
– Лихо ви вчиняєте зі своїм князем. Забираєте в нас все добро. Як нам прожити? З кожного диму вигребли все, ледве з горнят кашу не забрали… Стогне наша земля, сльозами вкривається.
– Щоб знали, як князеві служити. Скільки князеві треба, стільки й візьме. На те й він і князь! Не вашого розуму то справа. Не віддасте данини – село спалимо, руйновище буде. Хто піде проти княжої волі буде скараний на смерть.
– Чим навесні ниву засіяти?
– Можеш і не сіяти! То не мій клопіт. На ведмедя підете, виживете. А ні – то й риби зловите. Грибів насушите. Тільки ж не забудь, і людям своїм передай – хутро хай справно несуть. А то ми самі по хатах підемо. Найдемо приховане – мій меч, а твоя голова з пліч.
3) представником руського посольства княгині Ольги, яке відвідало Константинополь, і придворним візантійського імператора.
– Ми прибули до вас із Києва, матері міст руських, від княгині Ольги, з миром.
– Вітаємо північних гостей від імені імператора Візантійської імперії. Що привело вас у нашу країну?
– Княгиня Ольга повеліла поновити всі торгові угоди, укладені в минулому між Константинополем та Києвом.
– Що ж, імператор обдумає над вашою пропозицію, але якби ви в минулому не чинили розбою, та не йшли війною…
– Нам вигідно торгувати в Царгороді, де на ринку товарів з усього світу, і ми теж добра’ маємо… І хутро, і мед, віск, шкіри… Хіба ви проти?
– Ми лиш хочемо впевненості, що завтра чи далі в майбутньому ви не рушите своїми військами руйнувати і грабувати нашу столицю.
– Слово даємо!
– Лише тоді, як ви приймете християнство, та присягнете нам на хресті, тоді повіримо…
4. Робота в малих групах. Обговоріть наведені проблеми і презентуйте висновки класу:
1) вплив природно-кліматичних умов навколишнього середовища на господарство та спосіб життя східних слов’ян;
Природно-кліматичні умови навколишнього середовища є надзвичайно вагомим чинником для розвитку сільського господарства. Основним заняттям слов’ян було землеробство, що визначило осілий спосіб життя племен, а кліматичні умови – вирощування певних сільськогосподарських культур.
2) роль Києва у слов’янському державотворенні;
Географічно вигідне розташування Києва на торговому шляху з варяг у греки сприяло виділенню міста, як центру східнослов’янських земель – зібрана данина стікалась до Києва з метою подальшого продажу в Константинополі.
3) роль відносин із Візантійською імперією в розвитку Русі – України;
Візантійська імперія в підсумку стала для Русі державницьким орієнтиром, в якого Київська держава переймала політичний досвід, особливості культури і релігії.
4) оцінка внеску в розбудову Русі-України її перших правителів.
Оцінка діяльності перших правителів Русі не може бути однозначною, бо їх правління було різним. Але важливою спільною рисою політики перших князів можна назвати діяльність, спрямовану на становлення Київської держави, як важливого суб’єкта міжнародних стосунків і нової політичної сили в Східній Європі.