Робота в парах.
1. Які міста існували в Русі-Україні на початку X ст., за повідомленням Нестора Літописця? Знайдіть їх на карті.
На початку Х ст., згідно Літопису Времяних літ, існували міста Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересічен, Вишгород, Іскоростень. Всього 16 міст.
2. Обговоріть і визначте, яким титулом називає літописець князя Олега.
Літописець називає князя Олега великим князем руським.
3. Про які панівні верстви, що існували в Русі-Україні, крім «великого князя руського», згадується в літописі?
В Русі-Україні існували ще панівна верства бояр.
Опишіть вигляд та озброєння дружинників київського князя.
Дружинники мають гостроверхі шоломи, металеві сорочки-кольчуги, високі чоботи. На озброєнні мають бойову сокиру, спис, овальний щит і меч.
Робота в парах.
Обговоріть і визначте характерні риси, притаманні побуту східних
слов’ян доби Русі-України.
Характерні риси побуту слов’ян:
– основними заняттями було землеробство, присадибне скотарство і промисли – полювання, рибальство, бортництво;
– неукріплені поселення складалися з 30-50 довільно розміщених селянських садиб;
– садиба мала житлові та господарські будівлі;
– кожна сім’я мала окремі знаряддя праці;
– місцем комунікації між поселеннями були погости: на них тоги, влаштовували релігійні свята, шлюбні ігрища, спільні кладовища.
Яку інформацію про житло, заняття та повсякденне життя східних слов’ян можна отримати за ілюстрацією?
Житло являє собою напівземлянку, стіни й покрівля якої збудовані з дерева. Очевидно, що будівельний матеріал був у слов’ян в достатній кількості (в регіонах, бідних лісом, для будівництва житла використовували глину). Задля збереження тепла взимку слов’яни будували напівземлянки, для захисту від опадів будували двосхилий дах, що додатково покривали трав’яною підстилкою. В приміщенні розташована піч, яка топилася по-чорному (не мала димаря, тож дим виходив через вікна). В хаті знаходяться стіл, лави, полиці з посудом. На столі кухоль та миска. Поруч дерев’яні відра й ночви, ликові короби, плетений кошик, жорна та в кутку ступа для зерна. Одна з жінок порається біля печі, інша жінка займається швейною справою. На підлозі граються діти.
Опишіть вигляд садиби заможної київської сім’ї.
В очі впадає те, що садиба має двоповерховий житловий будинок з високими східцями і ґанком, окремі господарчі споруди та високий паркан з воротами.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою
гри «Аукціон». Правила гри. Учні та учениці можуть «придбати»
бали за свої історичні знання, отримані за розглянутим матеріалом.
Для цього вони по черзі наводять правильні твердження за
змістом параграфа. Повторювати твердження не можна.
Патримоніальна (спадкова) монархія – форма одноосібного правління Русі-України IX-X ст., яка передавалася в спадкову власність великого київського князя.
Верв, або мир – селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл, об’єднані в сільську територіальну громаду.
Погости – місце для зустрічі представників громади.
Русь IX-Х ст. варяги називали «країною міст», або «Гардарики»
У IX – першій половині X ст. в Русі-Україні, за повідомленням літописця, уже існувало 16 міст.
У «Повісті минулих літ» Нестор Літописець називає східнослов’янські поселення градами.
У IX-X ст. більшість населених пунктів Русі-України становили села.
Жителі сіл займалися землеробством, присадибним скотарством і промислами (полюванням, рибальством, бортництвом).
2. Охарактеризуйте систему управління та склад населення
Русі-України.
У Русі-Україні IX – Х ст. сформувалася патримоніальна (спадкова) монархія, система одноосібного правління, що передавалася у спадок в переважній більшості від батька до сина. Князь під час свого управління приймав рішення, опираючись на старців – племінну раду старійшин та військо.
До вищих верств належали князі та бояри (місцеві східнослов’янські племінні князі й вожді, підкорені київськими князями).
Переважну частину населення Русі становили особисто вільні люди – селяни й ремісники, форма залежності яких полягала в сплаті данини княжому наміснику. Нижчою суспільною категорією було особисто залежне населення – челядь.
3. Назвіть риси, характерні для життя людей у селах.
Основні риси життя селян:
– заняття землеробством, присадибним скотарством і промислами;
– жили в неукріплених поселеннях по 40-50 осіб;
– окрема садиба мала власне господарство;
– сім’я налічувала 6-7 осіб;
– господарства-сусіди об’єднувалися в територіальну громаду – верв;
– у верві існувала кругова порука (взаємодопомога і взаємовідповідальність);
4. Як відбувався розвиток руських міст у IX-Х ст.?
В ІХ-Х ст. на землях Русі було 16 міст. Це Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересічен, Вишгород, Іскоростень.
Міста виникали переважно як фортеці-замки (опорні пункти) для князя та його війська. Міста ставали місцем зберігання і торгівлі даниною, та для контролювання торгових шляхів. З часом міста ставали ремісничо-торговими і культурними осередками. Варяги називали Русь країною міст – Гардарики.
5. Робота в малих групах. Визначте спільне й відмінне в розвитку міст і сіл Русі-України.
Села і міста різнилися кількістю жителів та основними заняттями населення. Міське населення було більш неоднорідним за своїм складом в порівнянні з селом. Селяни займалися сільськогосподарським виробництвом, проте й міщани поєднували ремісниче виробництво з сільським господарством. Міста мали оборонну функцію, ставали освітніми і релігійними центрами, в них зосереджувалися органи державної влади.
Міста і села відрізнялася також забудовою – місто мало більш скупчену забудову, обмежену міськими стінами, тоді як сільські будинки розташувалися з огляду на зручність для проживання.
6. Покажіть на карті 16 міст Русі-України, про які повідомляв Нестор Літописець.
Міста, названі Нестором Літописцем: Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересічен, Вишгород, Іскоростень.
7. Колективне обговорення. Якою мірою людина в Русі-Україні
могла впливати на життя своєї громади й держави? Чи відчувала
вона себе захищеною? Поясніть свою думку.
В умовах монархічної форми правління пересічна людина в Русі-Україні не мала можливості впливати на життя своєї держави. Лише наближене оточення князя – бояри і рада старійшин (старців) – могло якоюсь мірою впливати на його рішення, хоча останнє слово завжди було за князем.
Що стосується місцевого самоуправління (самоврядності), то на рівні сільської територіальної громади (верві) населення могло доволі обмежено впливати на прийняття тих чи інших рішень, адже селяни були пов’язані круговою порукою – спільно відповідали за сплату данини чи скоєння злочинів на території громади.
Не можна сказати, що жителі Русі вважали себе надійно захищеними. Вони були більш незахищеними, ніж захищеними, в тому числі від сваволі князя, і особливо в часи полюддя, яке реформувала княгиня Ольга. Якщо говорити про загрозу зовнішньої небезпеки, то її рівень залежав від зовнішньополітичної діяльності князя – як дипломатичної, так і військової. В різних князів це вдавалося по різному. Так, княгиня Ольга надавала перевагу дипломатичній діяльності у відносинах з сусідніми державами, ав же Святослав надавав перевагу військовим здобуткам.
8. Робота в парах.
Підготуйте розповідь про уявну мандрівку купців землями Русі- України IX-X ст. із відвідинами декількох міст і сіл.
Ми пливли до Царгорода, довгим шляхом із варяг у греки. Досягши Дніпра, великої слов’янської ріки, було цікаво побачити на свої очі землі Русі. Місцеві жителі полюбляють ставити свої городи’ побіля великих річок. Вода їм служить і захистом, і транспортом, і торговим шляхом. Міста оточені дерев’яними стінами, за якими височать двоповерхові тереми, де живуть знатні люди – князі чи бояри. Он, на високих кручах Дніпрових виріс Київ, княгиня Ольга повеліла збудувати кам’яний терем, критий червоним шифером. Терем Ольга наказала оздобити мармуром і керамікою. У Києві можна побачити людей різної віри – поруч з християнською церквою стоять язичницькі капища.
А до самого берега, під кручами, чимало невеликих будинків стоїть. Там проживає ремісничий люд, що багато чого виробляє, та й на торги несе. І ми пристанемо біля пристані, теж краму свого продамо, їхнього прикупимо, та й попливемо далі в Константинополь.
В Києві торгують купці зі Сходу – з Хіви, Самарканду, Шаші. Вони продають намисто, золото, срібло, зброю, прянощі, шовк, породистий коней. Із західних країн до Києва руські купці везуть франкські мечі, латинські шоломи. З Карпат привозять сіль. Ми купимо шкір, хутра, меду, воску, солі, хліба, ремісничих виробів, та й рушимо до столиці Візантії.
Видно, що слов’яни худобу в невеликих селах тримають – траплялися нам пасовиська та сіножаті, хоча більше пливи ми лісами.
В кожнім такім селі будинків небагато, невеликі вони, закопані в землю – тут зими холодні, то ж вони від морозу ховаються в землю. В кожній хаті є пічка – коло неї і гріються, і їсти варять, а дим від печі виходить вікнами. Кожна сім’я має собі окрему хату й будує, де господарю заманеться. Правда, села рідко обнесені захисними стінами, тож ці люди потерпають від набігів кочівників та чекають захисту від місцевого князя, який за те берез них данину.