Діємо: практичні завдання
1. Які норми римського права зберегли свою актуальність сьогодні? Поясніть ці положення на прикладах із життя.
В сучасному законодавстві в тій чи іншій формі збереглися норми права давніх римлян. Римське право є джерелом права для формування законодавства сучасних держав.
Нікого не виправдовує незнання закону.
В Україні закон починає діяти з моменту його опублікування в засобах масової інформації, аби ознайомитися з новим правовим документом змогли всі охочі без винятку.
Ніхто не може бути покараний двічі за той самий злочин.
Така норма права захищає особу від застосування повторного покарання, аби не трапилося зловживання законом щодо правопорушника.
Ніхто не може бути суддею у власній справі.
Судді мають бути нейтральними під час розгляду судової справи, а не представляти інтереси обвинувачувача чи обвинуваченого.
Треба вислухати і протилежну сторону.
В сучасних судах діє така практика – судді заслуховують обидві сторони в суді, проводячи опитування свідків, потерпілих та обвинувачених.
Договори треба виконувати.
Внаслідок невиконання умов договору між двома або більше сторонами потерпіла сторона може звертатися до суду для відшкодування завданих їй збитків.
2. На вашу думку, чи будуть ці норми актуальними через 1000 років?
Так, ці норми будуть актуальними в майбутньому, бо вони є досконалими, і на сьогодні актуальні вже більше 2000 років.
Поміркуймо!
Цицерон згадував, що коли він був хлопчиком, то школярі «Закони
дванадцяти таблиць» учили напам’ять.
Чи варто, на вашу думку, використовувати цей приклад у сучасних
школах для ознайомлення учнів із правовими нормами? Як ви розумієте висловлювання Цицерона: «Знання законів полягає не в тому, щоб пам’ятати їхні слова, а в тому, щоб осягнути їхній сенс».
З погляду на сучасний доволі низький рівень знання і дотримання законів у суспільстві, подібна пропозиція щодо вивчення школярами напам’ять основних законів країни, була би непоганою ідеєю. Та при цьому слід врахувати слова Ціцерона про важливість розуміння законів, а не лише заучування напам’ять їх текстів.
Пізнавально й цікаво
Чим життя рабів, які перебували в привілейованому становищі, відрізнялося від становища рабів, які працювали в сільському господарстві, каменярнях, на будівництві доріг? Що спільного було в їхньому становищі?
Спільним для всіх рабів було те, що вони були для римлян майном, повною власністю господаря, яке можна було купувати, продавати, використовувати його так, як заманеться власнику, навіть убити. Закони Риму ніяк не захищали рабів. Проте раби, які знали грамоту чи володіли мистецькими талантами, вважалися привілейованими і цінувалися значно дорожче за звичайних робочих рабів, тому рабовласники їх берегли та ставилися з поблажливістю, але раб завжди залишався рабом.
Діємо: практичні завдання
1. Визначте, з яких груп складалося населення Риму.
Групи населення Давнього Риму:
Патриції (ті, що вели родовід від сенаторів Ромула), плебеї (вільне населення незнатного походження, що не мало права на землю і політичних прав), клієнти (неспроможні на самостійне прожиття та політично безправні люди) раби (військовополонені, боржники, домашні раби).
2. Що означало — бути громадянином Риму?
Бути громадянином Риму означало мати всі права, що надаються римським законодавством:
– право голосу на народних зборах (припинило дію в І ст. до н.е);
– право на цивільну і військову службу;
– право на власність і укладання договорів;
– право на одруження;
– непоширення провінційних законів на громадян Риму;
– право на судові позови і на оскарження судових рішень.
3. Що таке право вето, у яких випадках і ким воно застосовувалось?
Право вето – право народного трибуна на заборону закону, який утискував права плебеїв.
4. За якими ознаками населення Риму отримувало права? Чи справедливим був такий розподіл? Які наслідки цього явища?
Населення Риму отримувало права за ознаками свого походження, тому такий розподіл прав був несправедливим і це привело до багаторічної боротьби за політичні і громадянські права між патриціями та плебеями.