За додатковими джерелами визначте, у міфологіях яких народів також існують міфи про всесвітній потоп та створення людини із глини.
Міфи про потоп існували народів давньої Індії, Південної Америки, Мексики, Китаю.
1) Прочитайте уривок з епосу про Гільгамеша. Якою є його головна думка?
Головна думка уривку полягає в тому, що людина не є вічною, як і все, що оточує людину в природі, і над усім є божа воля.
2) Яку долю визначила богиня Мамет для всього живого?
Доля всьому живому, за визначенням богині Мамет, колись померти.
3) Чому, на вашу думку, Гільгамешу не вдалося досягти безсмертя? Причиною цього є те, що він не зміг пройти випробування, чи щось інше?
Причина неможливості досягти безсмертя полягає в тому, що така доля визначена Гільгамешу богами – він живий, а отже, смертний.
Запитання та завдання
1) Що таке політеїзм?
Політеїзмом називають вірування в багатьох богів.
2) Чому в Месопотамії вірили, що перші люди були створені із глини?
Про створення людей з глини в Месопотамії вірили тому, що глина є найпоширенішим природним матеріалом Дворіччя.
3) Підготуйте короткі повідомлення з міфології Месопотамії про:
1) створення світу
Як переповідає шумерська легенда про створення світу, земля схожа будовою до неба. Знаки Зодіаку є земним царством, але на небі, в тому небесному царстві живуть боги і показують себе земним людям в образі сімох великих світів. Всесвіт розділений на три царства: бог Ану владарює над небесним царством, бог Енлиль — над земним, Еа — водним. Ану, Енлиль та Еа утворюють над усім світом панівну тріаду, з їх дозволу управляють Зодіаком три головні світила: Сину, Шамашу та Іштар – відповідно Сонце, Місяць та Венера.
2) підземний світ
Світ померлих – це четверта частина Всесвіту, поруч з небесним, земним та водним царством. Зі світу померлин нема вороття, там володарюють богиня Ерешкигаль і бог Нергал. Цей бог міг послати на землю нещастя чи подарувати життя, він був вершителем людських доль, проте вважався справедливим суддею. Пізніше Нергала вважали прирівнювали до бога Сонця.
У релігії Дворіччя важливе місце відводиться питанню долі, життя і смерті людини, питання її безсмертя. Потойбічного життя боялися жителі Месопотамії. Вавилонянин насамперед молився про блага, які є на землі, він з жахався думки про смерть. Дух померлого потрапляв у підземний світ, де темне і жахливе царство Нергаля та Ерешкигаль. Царство померлих завжди повне смутку, там не буває сонячного світла, а лише блукають жалюгідні і кволі злякані тіні. Але найбільше моторошним є залишитися непохованим. Це жахливіше навіть за потойбічне царство вічного мороку і тіней. Це найжорстокіше покарання для ворога – залишитися не похованим чи лежати в сплюндрованій могилі. Тоді мертвий ніколи не знайде спокою в потойбічному світі.
Підземне царство мертвих, за уявленнями вавілонян, було великим містом з величезним палацом в центрі; була там і велика в’язниця, оточена сімома стінами, з якої марно шукати вороття. Лише іноді дух померлого може зазирнути в земний світ у вигляді хисткого марева, та лише з дозволу Нергаля. Але й тоді марево змушене в земному світі лякати живих – тих, хто не піклувався про нього при житті. Долі людей після їхньої смерті різні: щасливі долі в героїв, які загинули в бою смертю хоробрих і були поховані з почестями; також добре тому померлому, якщо спадкоємці піклуються про небіжчика. У вавілонян існувало уявлення про рай, що розташовувався в гирлі ріки, де живуть ті, хто отримав безсмертя. Це місце називали островом щасливих.
3) богів Енкі, Мардука
Мардук – найголовніший вавилонський бог. На вершині зікурату була його золота кімната і золоте ліжко, на якому він спочивав. Спочатку Мардук був головним богом лише для Вавілону, але з часом вірування в Мардука витісняють віру в інших богів, і він займає ключову позицію в багатобожжі Дворіччя. Мардук заміняє місце Енліля. У Біблії Мардук відомий під іменем Меродах. Греки прирівнювали Мардука до Зевса, римляни до Юпітера
4) інших богів та богинь
Ану (Ан) — в шумеро-аккадській міфології — головний бог неба в шумерів та аккадців, він був на чолі сонму богів. Поруч з Енлілем та Енкі Ану належав до найповажніших, найстаріших та наймогутніших богів Месопотамії. Його звеличали батьком усіх богів. Ану спільно з богинею землі Кі породили бога повітря Енліля, котрий відділив небо від землі. Нерідко він ворожий людям, але більше пасивний і бездіяльний. Символом бога Ану є рогата тіара.
5) подвиги Гільгамеша
«Епос про Гільгамеша» є одним із найдавніших літературних творів людства та найбільшим твором, написаний за допомогою клинопису. Він вважається один із кращих літературних творів Стародавнього Сходу. «Епос» створювався аккадською мовою на основі шумерських легенд протягом дуже тривалого часу – впродовж півтори тисячі років, починаючи з 18-17 ст. до н. е. Поема стала відома світові завдяки археологічним розкопкам клинописної бібліотеки царя Ашшурбаніпала в Ніневії. Вона була записана на 12 шестиколонних табличках, містила близько 3 тисяч віршів і датувалась VII століттям до н. е.
Головними героями епосу є Гільгамеш і Енкіду, в героїв був один єдиний противник — Хумбаба, який був охоронцем священних кедрів. «Епос про Гільгамеша» — це гімн дружбі, яка сприяє подоланню перешкод, але й робить людину шляхетною.