Поміркуйте, які заняття могли бути найпоширеніші в кіммерійців.
Головним заняттям кіммерійців була військова справа. Вони володіли залізною зброєю, пересувалися верхи на конях. Хоч були кочівниками, засновували постійні ремісничі поселення.
Існує кілька версій походження скіфів, легенд про амазонок, історичних переказів про скіфських царів, а також відносини скіфів та кіммерійців. Підготуйте повідомлення про це.
Походження скіфів.
Генеалогічна легенда про походження скіфів являється єдиною оповіддю скіфських мітів, що найбільш детально дійшла до нас і є доволі детальною та має не один варіант. Зокрема, давньогрецький історик Геродот залишив нам декілька мітів про походження скіфів (сколотів).
Перший міт розказує нам, що скіфи називали своїм прабатьком першопредка Таргітая, що народжений на їх батьківщині, яка була в ті часи пусткою, не заселеною людьми. Зевс (Папай) був його батьком, і донька Дніпра, що звався в ті часи Борисфеном. Дніпрова дочка народила Таргітаю трьох синів – Арпоксая, Ліпоксая та Колоксая. Якось впали біля синів на землю священні дари з чистого золота: плуг, ярмо, сокира і чаша. Старший брат, Арпоксай, найпершим помітив дари, наблизився, захотів їх узяти до рук, проте золото щораз загорялося гарячим вогнем, варто йому було нахилитися над священними речами. Наступним прийшов до золотих дарів середній Ліпоксай, але ті знову спалахнули яскравим вогнем, не даючи навіть торкнутися рукою. Останнім підійшов найменший Колоксай, і вогонь відразу погас, тож золоті речі дісталися Колоксаю. Обидва старші брати, зрозуміли небесне диво, тож віддали йому царську владу і царство. Саме від Колоксая і повели свій родовід скіфські царі. У найбільшому їхньому царстві знаходилося їх священне золото, з яким святкували весняне рівнодення. Сучасні історики припускають, що на знайденій археологом Б. Мозолевським золотій скіфській пекторалі з кургану Товста Могила зображені останні скіфські приготування до свята на честь священних божих дарів.
Інша легенда розповідає про прабатька скіфів Зевсового сина Геракла. Мандруючи широкими степами Північного Причорномор’я, Геракл стомився, приліг на відпочинок, та й міцно заснув. Поки він спав, зникли його коні. Прокинувшись, Геракл побачив, що його коні кудись зникли. Він кинувся їх шукати, аж поки не потрапив до залісненої землі – Гілеєї, в сучасній мові – в Дніпровські плавні. У темній глибокій печері Геракл натрапив на напівдіву-напівзмію, що тримала його коней. Вона могла повернути коней Гераклу лише за умови одруження з нею. Геракл взяв її в дружини.
Народила вона Гераклові трьох синів – Агафірса, Гелона та Скіфа. Якось мати запитала в чоловіка, кому з дітей віддати країну, в якій вона жила. Геракл зі словами «Віддай свою країну тому з синів, який зможе підперезатися цим поясом і натягнути лук» дав жінці лук та пояс з золотою чашею, яка висіла на його кінці.
Агафірсу та Гелону не вдалося виконати батькову волю, а наймолодший Скіф з честю справився з батьковим завданням. Тому він і зайняв почесне місце родоначальника всіх царів Скіфії.
Багато сучасних дослідників схильні до думки, що цей міт спеціально вигадали давні греки, аби заявити про свої права на Скіфію, адже Геракл був греком, а це означало б, що його діти також були греками.
Запитання і завдання.
1. Хто такі кіммерійці? Де й коли вони жили?
Кіммерійці – найдавніший кочовий народ на землях сучасної України, справжнє ім’я якого нам відомо. Жили кіммерійці в IX—VII ст. до н.е., у степах Північного Причорномор’я. Сусіди називали їх «гміррі», а сучасному науковому світу вони відомі як кіммерійці.
2. Як називалася держава скіфів на території сучасної України? На який час припав її розквіт?
Держава скіфів на території сучасної України називалася Велика Скіфія. Велика Скіфія досягла піку свого розквіту в IV ст. до н. е., коли володарем її був цар Атей.
3. Порівняйте грецькі зображення кіммерійського (1), скіфського (2) та перського (3) воїнів. Що спільного можна помітити в їх зовнішньому вигляді? Про що це може свідчити?
В усіх воїнів є лук і стріли. Це каже про те, лук і стріли були не лише мисливським знаряддям, а й зброєю для використання у війнах.