Перейти до контенту

Їде козак дорогою, дівку зустрічає,
Витягнув папір з-за пазухи та їй читає:
„Офіційно, так сказати, по цьому указу
Кожна дівка козакові мусить дать по разу. ...

- Чуєш, дівко, що в указі?" "Та чую, козаче".
А в душі така раденька, аж мало не скаче.
Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу,
Все зробив, як полагалось по цьому указу.

Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає,
А дівчина підвелася і його прохає:
"А вернися, козаченьку, знову до указу,
Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?"