Перейти до контенту

Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.

П. Глазовий

— Лягай спати вже, онучку,—
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю,
Додолу не впали?

Павло Глазовий

— Де взялися ми? — онуки
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила
В старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті,
Тебе в бараболі,
Тебе знайшли під вербою,
Тебе — на тополі.
Тебе знайшов біля клуні
На соломі татко...
І тут раптом обізвалось
Якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка!
Хоч тікай із дому.
Хоч би ж одне появилось
На світ по-людському!

П.Глазовий

Мужик лиха наробив,
А жінки боявся, —
Сюди-туди по кутках —
Та й під піл сховався.

Та лопатою під піл:
«А вилізай, враже!»
А той далі у куток —
Та й до неї каже:

— Геть, погана сатано!
Геть, бісова мати!
Тепер мене не займай,
Я господар хати!

Їде мужик на волах;
Сонце припікає;
Мужик ноги протягує,
Лежить та й дрімає

А воли собі пішли,
На сторону збились,
Далі раптом за верству
Ярмом зачепились.

І прокинувся мужик,
І плюнув до лиха,
І поглянув на верству,
Та й промовив стиха:

«Тьфу! Погані москалі,
Чи місця не мали,
Що на самім на шляху
Палі повбивали!»

В літо тисяча шістсоте,
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
«Я султан, син Магомета,
Внук Бога їдного,
Брат місяця-перекроя
І сонця самого,

...продовжувати читання "Ахмет III і запорожці"

– Дай щоденник, доню. –
батько Галю просить.
Чом оцінки в тебе
невисокі досить?
– Так і має бути, –
каже доня вредна. –
Сам же бачиш, тату, –
школа ж бо середня.

Петро й Орися по Дніпру пливли,
Дув теплий вітер, хвильки з вітром грались.
Раз у човні лиш вдвох вони були,
То вирішив Петро в усім признатись:
«На річці, люба, сил нема мовчать,
Кохаю я, з тобою в рай полину…..
Хоч не люблю поступливих дівчат,
Не забувай – човна взяв на годину!»