Перейти до контенту

— Бачим блискавку спочатку,
Потім чуєм грім.
Чому так? —
питає вчитель.
Учень: — Відповім!
Звісно, грім завжди пізніше
Діє нам на слух,
Це тому, що у нас очі
Попереду вух!

Віра Колісник

Між городи стежечка,
між городи,
Носить по тій стежечці
хлопець воду.
Загляда сусіду в двір —
тин високий —
Приїхала ж Наточка
раз в два роки!
Приїхали літувать сині очі!
Сниться хлопцю Наточка
чи й щоночі.
За рік вони з Натою
скінчать школу,
Що, як не побачаться
більш ніколи?
Кинув хлопець квітку
у двір сусіда —
Таки вийшла Наточка
біловида.
Сигаретку звичненько
так дістала,
На бабусю з вулиці
накричала:
— Будете виховувать,
бабо й діду,
На той рік попросите —
не приїду!
Сигаретка в пальчиках
задиміла...
Оцінила поглядом хлопця
сміло:
— Ну, чувак, і виріс ти —
не впізнати!
Та, канєшно, вийду
я погуляти.
Скажеш мені ввечері,
чи ж красива.
Тільки не букет неси —
візьми пива...

Ніна Цюпа

Розказує вчитель учням
Про мудрість природи,
Яка людям компенсує
Недоліки й шкоди.
— Як хтось має слух поганий,
То він не нещасний,
Бо у нього здебільшого
Буде зір прекрасний.
І, навпаки, як хто-небудь
На зір нездоровий,
То в такого, як правило,
Буде слух чудовий.
Хто підтвердити це може,
Хай попросить слова...
І тут з місця підхопився
Розумничок Льова:
— Це підтвердити вам може
Мій дядечко Сава.
В нього ліва нога куца,
Зате довша права.

Павло Глазовий

Двох онуків дід старий
Посадив на руки,
Та й розказує казки...
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися, —
Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі!

Павло Глазовий

Петя Коржик,
Той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
Дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості —
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю
І ногу свинячу».

Павло Глазовий

Запросив директор школи
Це вже в котрий раз! —
Матір лобура, що ходить
У десятий клас.
— Угамуйте свого сина,
Вчора ваш Петро
Семикласницю затиснув
І зламав ребро.
Мати каже:
— Ви, звиняюсь,
Странний чоловік.
Я ж не винна, що у сина
Переломний вік.

Павло Глазовий

— А ти, татку, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А це правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося...
Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.

Павло Глазовий

Привіз дідич раз на свято
Ізі школи сина
І не може натішитись,
Що вчена дитина.

Раз здибає гуменного
І тому хвалиться:
«Ото, — каже, — мій синочок
Як у школі вчиться!.. Та і розум, що за розум!
Як тобі, Іване?»
— Та мені то щось не так-то
Здається, мій пане!

Бо якби наш панич мали
Розуму доволі,
То нічого їм би було
Вчитися у школі!

 

Мишко  Данькові  каже:
—  Слухай-но,
Давай  сьогодні  підемо  в  кіно!
—  Не  клич  мене  сьогодні  ти,

Я   мушу таткові  допомогти.
—  А що йому ти будеш помагати?
—  Мої  уроки  готувати.

Сергій Воскресенко

Сергійко здоганя сестричку Ірку
І хвалиться:
— Одержав я таки четвірку!..
—  От молодець!
А з предмета ж якого?
— Одразу з чотирьох, а не з одного.
— І з кожного четвірка? —
Радість у сестриці.
— Та ні,— Сергійко  каже,—
З кожного по одиниці.

Сергій Воскресенко