Перейти до контенту

Приніс дядько до лікарні
Дві четверті сала.
— Це за те, що ліки гарні
мені прописали.
Де й поділася подагра
Й супутні хвороби.
Бо, воістину, віагра
Справжнє диво робить.
Років двадцять ніби скинув —
Згадав старі звички...
Поважати, як мужчину,
Стали молодички.
Каже лікар: — Видна сила,
Випрямилась спина.
Ну а як це оцінила
Законна дружина?
— Мушу чесно вам
зізнатись —
Мені не відомо,
Бо як почав лікуватись,
Не був досі вдома.

Олександр Тараненко

Цілу нічку пасажирка
мучиться в купе:
У вагоні за стінкою
гучно хтось хропе.
Вже і стукала
у стінку — не допомага,
Лиш хропіння
все дужчає, аж луна ляга...
Ледь діждалася світанку —
пішла запитати,
Хто в сусідньому купе
не давав їй спати.
А там сидить молодий
чолов'яга дужий,
Очевидно, до жінок
зовсім не байдужий.
Розгнівана, знервована,
жіночка сказала:
— Я стукала до вас тричі,
я майже не спала.
Чи ви глухий, що не чули,
чи сон який снився?..
— Чути чув, а не прийшов,
бо за день стомився!

Микола Грицина

Стоїть козак коло груші
Дівку підмовляє.
А дівчина, як калина,
Полум’ям палає.

Зчервоніло повне личко,
Відскочили груди…
Отак дала б, та боїться,
Що то послі буде. «А що, — каже, — як я буду
Дитиноньку мати?
Хто пригорне сиротину,
Буде доглядати?»

Козак жваво обіймає
Дівчину руками.
«Не журись, дівчино, — каже, —
А той, що над нами!..»

А із груші старий батько:
«О бісова мати!..
То ви будете робити,
А я годувати?!»

Як почули молодята —
Та від батька в ноги:
Дівча в хату з переляку,
Козак — за пороги…

Їде козак дорогою, дівку зустрічає,
Витягнув папір з-за пазухи та їй читає:
„Офіційно, так сказати, по цьому указу
Кожна дівка козакові мусить дать по разу. ...

- Чуєш, дівко, що в указі?" "Та чую, козаче".
А в душі така раденька, аж мало не скаче.
Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу,
Все зробив, як полагалось по цьому указу.

Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає,
А дівчина підвелася і його прохає:
"А вернися, козаченьку, знову до указу,
Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?"