Перейти до контенту

— В чому справа, пане Юро,
Запитати хочу вас:
Чому біля прохідної
Стоїте в робочий час?
— Так я зовсім тут
недавно,
Декілька хвилин лишень.
В перукарні підстригався,
Бо обріс, як мохом пень.
— Десять років
тут працюю,
Та не бачив таких див,
Щоб хто-небудь
в час робочий
Підстригатися ходив...
— Але це не є провина,
Прошу зважити на те,
Що волосся у людини
І в робочий час росте.

Іван Білоус

Пішла мати на роботу
Ранесенько-вранці,
А синочок-здоровило
Хропе на лежанці.
Як проснувся, взяв газету.
Дивиться, читає,
Як по світу на орбіті
Космонавт літає.
Що він снідав, що обідав
Коли спати ляже...
— Добре бути космонавтом,
Ледацюга каже. —
Все у нього по програмі,
Все там по порядку.
Попрацює, відпочине,
Зробить фіззарядку.
Потім сніда: вмеле курку
З булкою м’якою,
Схоче вобли чи какао —
Все там під рукою.
А тут лежиш на твердому,
І хочеться їсти...
Так це ж треба аж у погріб
По глечика лізти…

Павло Глазовий

Зустрів я днями земляка Луку.
Чого це він якийсь похмурий, кислий?
Похнюпивсь бриль, неначе на суку,
І вуса, як у рака, геть обвисли.

— Гей, схаменись, — кричу, — ти ще не вмер!
Поглянь, деньочок видався прекрасний!
— Ет, — каже, — чи ж до лірики тепер,
Як я, по суті, інвалід нещасний?

— Що?! — Я від несподіванки аж зблід.
Дивлюсь — є голова, є руки, ноги. —
Який же ти до дідька інвалід?
Та ти ж бикові навіть скрутиш роги!

— Тьху, — від досади чвиркнув він на брук.
(Мовляв, прилип, як до вікна замазка). —
Коли людина геть не має рук,
Яке життя, скажи мені, будь ласка?

— Не маєш рук? Та не жартуй, Лука.
Чи, може, хочеш обдурити друга?
Я ж бачу: ось — одна твоя рука,
А ось, наскільки розумію, друга!

Ізнов скривились губи у Луки:
— Мені, повір, повіситися впору,
Адже отам не маю я руки! —
І пальцем показав кудись угору. —

Хтось був би там, то влаштував де слід —
Щоб і портфель, і крісло в позолоті...
А так я, бачиш, круглий інвалід —
Тож мучуся на рядовій роботі.

Петро Ребро

Розмовля високий дядько з продавцем Наумом,
Потрясає перед носом дорогим костюмом:
— Як купляв, тоді здавалось, ніби річ хороша,
А тут в штанях одна довша на четверть холоша. —
Продавець примружив око:
— От тобі й холоші!
Доведеться вам за довшу доплатити гроші.

П. Глазовий