Перейти до контенту

Ходить прапорщик Задранцев
По казармі вранці.
Пильним оком оглядає
Хлопців-новобранців.
— Фамілія?
— Давимуха.
— А твоя?
— Петренко.
— А как твоя фамілія?
— Передерієнко.
— Ні хрєна себе фамілька...
А ти?
— Дерев’янко.
— Ну, а што ти, Дерев’янка,
Дєлал на ґражданкє?
— Орав, сіяв...
— Зачем орал?
— Така була праця...
— Теперь орать здєсь я буду,
А ти — подчіняться.

Так у війську українськім
Прапорщик Задранцев
На свойом общепонятном
Учить новобранців.

Павло Глазовий

Не кажіте, добрі люди,
Що це неможливо.
У столиці нашій славній
Трапилося диво.
Зайшов якось я в крамницю
Й мало не заплакав:
Там продавець по-нашому
З покупцем балакав.