Перейти до контенту

Кузьма зроду ще ніколи
Не був у лікарні:
Зі здоров'ям, слава Богу,
Справи були гарні.
А крім того, він постійно,
З великим старанням,
З задоволенням займався
Самолікуванням —
Вип'є чарочку горілки
Та й горя не знає:
Вона його і лікує,
Й настрій піднімає.
Та під старість всі болячки
Біля нього в'ються,
Дошкуляють — і горілці
Вже не піддаються.
Пішов Кузьма до лікарні,
Лікар йому радить:
— Самі ліки цих болячок
Від вас не відводять.
Фізкультурою займіться
Та рухайтесь більше,
Якщо хочете, щоб далі
Не було вам гірше.
Я мікстуру вам виписав,
Добре помагає:
Виліковує хворобу
Й настрій піднімає.
Слухав Кузьма ті поради,
А потім питає:
— А що, у вас, крім горілки,
Нічого немає?

Іван Дерев`янко

Суворо мовить терапевт
До дідуся Микити:
— Ви прожили вже
стільки літ —
Чи варт горілку пити?
У діда логіка своя:
— Та краще вже застілля.
Ото, коли біленьку п’єш, —
Не згубить інше зілля!
— О ні, у практиці моїй,
Скажу вам без обману,
Ніхто у вісімдесят літ
Не став ще наркоманом!
Старий лукаво підморгнув:
— Ну, практика —
це практика...
Та в цьому ділі, я скажу,
Не зайва профілактика!

Григрій Єлишевич

— Напевне, скоро вріжу
дуба,
Від лікаря плетусь тепер,
Уже мені й життя нелюбе,
Вночі он ледве не помер.
Цироз печінки... В грудях
свище,
І голова щодня болить,
Ще непокоїть селезінка,
І підшлункова барахлить.
Трясуться руки, хворі нирки,
І в серці біль якийсь тупий...
— То що ж тобі порадив
лікар?
— Сказав: «А ти побільше
пий!»

В. Колос

 

 

 

 

 

Занедужав наш Омелько,
Кілька літ хворів.
Побував у кабінетах
Всяких лікарів.
Порошки й пілюлі всякі
Без кінця ковтав,
Доки висох, як тараня,
Аж зеленим став.
На дослідження недавно
Він в лікарню ліг.
Терапевт його облапав
З голови до ніг.
Всю історію хвороби
Пильно прочитав:
Скільки з'їв пілюль Омелько,
Скільки поковтав.
Прочитав і довго думав:
Дати щось нове —
Порошки якісь, пілюлі?
Чи нехай живе?..

Павло Глазовий

— Пуд правицею підважить
В мене, вірте, сил нема.
А сусід столітній каже,
Що центнер ще підніма!
Таким, як він, дужим стати
Ви мені допоможіть!
— А що ж тут допомагати?
Каже він —
І ви кажіть!

Михайло Білецький

Є у мене стоматолог, ще й до того ж протезист.
А вродливий, а старанний, та й до жартів має хист!
Як мені два зуби вставив білі, керамічні,
тиць люстерко: «Ну ж, погляньте!»
Бачу — симпатичні.
Клац зубами, а щелепи не сходяться щільно...
Я прошу: «О, підточіть, трошечки, не сильно...»
«То нічого, що у вас рот не закривається:
як сатирик-гуморист, ви завжди всміхаєтесь!»

Я кажу: «Як є куди,
ставте зуби в два ряди!»

Ольга Страшенко