Перейти до контенту

Повернувся бравий хлопець
З армії додому
Та й розказує про службу
Дідові старому.
— Не страшний ніхто нам, діду!
Маємо ракети
Ті, що ціль накрити можуть
На краю планети.
Видають нам, коли треба,
Карту, на которій
Видно води океанські,
Тобто акваторій.
Ми наводимо ракети
В ті місця заочно,
Запускаєм і влучаєм
Ідеально точно.
Дід радіє, як дитина:
— Козацькому роду,
Як казали предки наші,
Нема переводу.
Можу, синку, розказати,
Тільки по секрету:
Колись були й запорожці
Зробили ракету.
Як за море повтікали
Турки-супостати,
Козаки їх із гармати
Не могли дістати.
То взялися за сокири,
Довго гріли чуба,
І ракету змайстрували
Із товстого дуба.
Затаскали в ту ракету
Пороху сім бочок,
Та, направивши за море,
И бухнули разочок.
Уявляєш, скільки лиха
Туркам наробили,
Якщо тілько на цім боці
Десятьох убили!

Павло Глазовий

Питалися козака:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»

«А причина то така:
Як на війні згину —
Мене ангел понесе
В небо за чуприну».

Питаються мужика:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»

«А причина то така:
Нас біда обсіла —
Голимося до крівлі,
Щоб кузка не їла!»

В літо тисяча шістсоте,
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
«Я султан, син Магомета,
Внук Бога їдного,
Брат місяця-перекроя
І сонця самого,

...продовжувати читання "Ахмет III і запорожці"

Їде козак дорогою, дівку зустрічає,
Витягнув папір з-за пазухи та їй читає:
„Офіційно, так сказати, по цьому указу
Кожна дівка козакові мусить дать по разу. ...

- Чуєш, дівко, що в указі?" "Та чую, козаче".
А в душі така раденька, аж мало не скаче.
Зліз козак з коня і взявся до роботи зразу,
Все зробив, як полагалось по цьому указу.

Потім, підкрутивши вуса, на коня сідає,
А дівчина підвелася і його прохає:
"А вернися, козаченьку, знову до указу,
Чи не сказано там часом, щоб іще по разу?"