Перейти до контенту

Сидить п’яний в ресторані,
Злющий, як барбос.
Виделкою барабанить,
Кличе: — Сос! Сос! Сос!
Позбігалися до нього
Літні й молоді.
Бо ж мужчина шле сигнали,
Що він у біді.
— Ви недужі?
— Вам погано?
— Принести води?
— Може, викликати треба
Лікаря сюди?
П’яний встав та як торохне
Кулаком об миску:
— Що за глупі розговори?!
Я прошу сосиску...

Павло Глазовий

— Ти чого це, — каже Клим
Вусаню Єгору, —
То опустиш вуса вниз,
То закрутиш вгору?
— Вуса в мене, друже мій,
Це такі сигнали:
Хочу випить — вуса вниз.
Випив — дибом стали.
— Та сьогодні ти, браток,
Щось недодивився:
Лівий в тебе догори,
Правий опустився.
— Це у мене теж сигнал,
Тільки нехороший.
Означа він: пив би ще,
Та немає грошей.

Павло Глазовий

На підлеглого начальник
Витріщає очі.
— Чого то ви тинялися
Пізно, серед ночі?
Вас бачили позавчора
Біля ресторану.
Ви тягали по дорозі
Тачку дерев’яну.
А в тій тачці поганющій
Кудись чи від когось
Везли, кажуть, п’янющого
Ханигу якогось.
А підлеглий здивувався:
— Невже ви забули,
Як ми з вами позавчора
Добряче хильнули
Та й вилізли без копійки
З ресторану рачки?
Як же міг я вас додому
Дотягти без тачки?

Павло Глазовий

Люди Саві дорікають:
— Доки будеш пити?
А він каже: — Хочу горе
У вині втопити.
— Та ти ж уже бочку випив.
Скільки літ минуло!
Давно уже твоє горе
К бісу потонуло.
— Не знаєте мого горя, —
Відказує Сава. —
Моє горе дуже хитре:
Воно зверху плава.

Павло Глазовий

Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Прямо під ларком.
І п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Він побрів у дитсадочок
За синком малим.
Там схопив дитя за руку
І повів як міг.
Та не встиг ще він ступити
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози:
— В тебе сором є?
Ти ж привів чужу дитину.
Де ж дитя моє?
Чоловіка в різні боки
Буйний хміль хита.
— А тобі яка різниця? —
Жінку він пита. —
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого...
Ти ж назад відтарабаниш
Завтра знов його.

Павло Глазовий

Ходять двоє зоопарком,
Обоє під газом.
Біля кожної тварини
Спиняються разом.
Перший каже: — Зажили б ми
З тобою, як графи,
Якби мали довгі шиї,
Як ото в жирафи.
Ото була б насолода!
Випив чарку вранці,
А горілка до вечора
Текла б по горлянці.
Другий злиться: — Облиш мене
Краще у спокої.
Не хочу я мати шиї
Довгої такої.
Мене часто в Ригу тягне
Після перебору.
Нащо мені, щоб так довго
Ішло знизу вгору?

Павло Глазовий

Вийшов п’яний без копійки
З торгової точки.
А тут тітка лотерейні
Продає квиточки.
— Купи квиток, бухарику! —
Штовха його в спину. —
За п’ятдесят копієчок
Виграєш машину.
— Ну, виграю, — каже п’яний, —
Додому доставлю.
Ну, а де я ту машину
Уночі поставлю?
— У гаражі, — учить тітка.
— Я його не маю.
— То поставиш у сараї.
— Немає й сараю.
— То поставиш на подвір’ї.
— А як хтось украде?
— Як украде — упіймають,
У тюрягу сяде.
— Люди добрі! — крикнув п’яний,
Що вона базіка?
Вона хоче, щоб загнав я
В тюрму чоловіка!

Павло Глазовий



			

На короткому шляху
Між селом і містом
Спав п’яниця мертвим сном
На повітрі чистім.
Мимо мчались мотоциклом
Двоє із міліції.
Не сподобався їм п’яний
У такій позиції.
Відтягли його убік:
— Що воно за чоловік?
Документів не знайшли,
Витягли дві хустки
І малесенький лимон —
Залишок закуски.
Лейтенант задумався:
— Оце так діла...
Хоч би знати, звідки він,
З міста чи з села?
Наказав сержанту: — Слухай,
Нахилися та понюхай
Чим пахтить — казьонкою,
А чи самогонкою?
Нюхнув сержант і став струнко,
Клацнув каблуком:
— Дозвольте вам доложити —
Пахне коньяком!
Лейтенант нахмурив брови,
Ще подумав трішки.
— Поклади їх у коляску,
А я пройдусь пішки.
До відділення вези,
Та не дуже їх тряси,
Хай не утомляються, —
Такі кадри на дорозі
Просто не валяються.

Павло Глазовий

Йшов по вулиці Кіндрат.
Раптом край дороги
Став на руки і задрав
Вертикально ноги.
На руках, немов циркач,
Вскочив у пивнушку,
Пару пива попросив
І одну чекушку.
— Що за фокуси? — дружки
Збіглись до Кіндрата.
Ти чого оце в пивній
Корчиш акробата?
Що ти вправи робиш тут,
Наче на зарядці?
А Кіндрат відповіда:
— Я ж поклявся, братці..
Перед жінкою поклявсь
Перед дорогою,
Що в пивничку на поріг
Не ступлю ногою.

Павло Глазовий


В «Бюро знахідок» юнак
Завітав, питає:
— Не приносили коньяк?
Забув у трамваї... —
А йому відповідають:
— Добре, що прийшов...
Принесли он того типа,
Що коньяк знайшов!

Михайло Білецький