Перейти до контенту

— Чи ти чула, чи не чула:
Хведьова Людмила
золотого чоловіка,
кажуть, підчепила?
Вміє мити, шити, прати,
наварити супу,
приволік із заробітків
грошей цілу купу.
...продовжувати читання "Золотий чоловік"

Кузьма зроду ще ніколи
Не був у лікарні:
Зі здоров'ям, слава Богу,
Справи були гарні.
А крім того, він постійно,
З великим старанням,
З задоволенням займався
Самолікуванням —
Вип'є чарочку горілки
Та й горя не знає:
Вона його і лікує,
Й настрій піднімає.
Та під старість всі болячки
Біля нього в'ються,
Дошкуляють — і горілці
Вже не піддаються.
Пішов Кузьма до лікарні,
Лікар йому радить:
— Самі ліки цих болячок
Від вас не відводять.
Фізкультурою займіться
Та рухайтесь більше,
Якщо хочете, щоб далі
Не було вам гірше.
Я мікстуру вам виписав,
Добре помагає:
Виліковує хворобу
Й настрій піднімає.
Слухав Кузьма ті поради,
А потім питає:
— А що, у вас, крім горілки,
Нічого немає?

Іван Дерев`янко

Відпросився чоловік
У жінки Тетяни.
Каже, зустріч призначили
Інопланетяни.
Взяв новий костюм,
кашкет —
Просто фантастично!
Каже, будем спілкуватись
Ми телепатично.
Щоб не влізти у халепу
(Гості прямо ж з неба!),
Каже жінці, грошенят
Йому трохи треба.
Тут розчулилась дружина,
Схованку відкрила...
Як поводитися чемно,
Довго говорила.
Гроші взяв він — і до кума:
— Пішли до «тарілки»...
Замовили в барі закусь
Й дві пляшки горілки.
П’янка була довга-довга,
Як пісня собача.
Як поглянули на небо —
Два місяці бачать.
Поцілунки слали в небо
«Брату молодому».
А як стало вже троїтись,
То пішли додому.
«Контактери» аж до ранку
Брели по болоті.
Біля дому перегнулись
Обидва на плоті.
Спантеличена дружина
Тут їх і зустріла.
Як побачила таких їх,
То отетеріла:
— Чом замурзані костюми?
Де ваші кашкети?
— Вибач, люба, ми із кумом
Випали з ракети.

Василь Білоус

Суворо мовить терапевт
До дідуся Микити:
— Ви прожили вже
стільки літ —
Чи варт горілку пити?
У діда логіка своя:
— Та краще вже застілля.
Ото, коли біленьку п’єш, —
Не згубить інше зілля!
— О ні, у практиці моїй,
Скажу вам без обману,
Ніхто у вісімдесят літ
Не став ще наркоманом!
Старий лукаво підморгнув:
— Ну, практика —
це практика...
Та в цьому ділі, я скажу,
Не зайва профілактика!

Григрій Єлишевич

— Хто такі «буддисти»,
тату?
— Що, синку, не знаєш?
А повинен таке знати —
Паспорта вже маєш!
Тут все просто, синку,
дуже —
Це звичайні люди,
На питання «Пити будеш?»
Відповідь в них: «Буду!»

Володимир Гребенюк

— Напевне, скоро вріжу
дуба,
Від лікаря плетусь тепер,
Уже мені й життя нелюбе,
Вночі он ледве не помер.
Цироз печінки... В грудях
свище,
І голова щодня болить,
Ще непокоїть селезінка,
І підшлункова барахлить.
Трясуться руки, хворі нирки,
І в серці біль якийсь тупий...
— То що ж тобі порадив
лікар?
— Сказав: «А ти побільше
пий!»

В. Колос

 

 

 

 

 

Сидить п’яний в ресторані,
Злющий, як барбос.
Виделкою барабанить,
Кличе: — Сос! Сос! Сос!
Позбігалися до нього
Літні й молоді.
Бо ж мужчина шле сигнали,
Що він у біді.
— Ви недужі?
— Вам погано?
— Принести води?
— Може, викликати треба
Лікаря сюди?
П’яний встав та як торохне
Кулаком об миску:
— Що за глупі розговори?!
Я прошу сосиску...

Павло Глазовий

— Ти чого це, — каже Клим
Вусаню Єгору, —
То опустиш вуса вниз,
То закрутиш вгору?
— Вуса в мене, друже мій,
Це такі сигнали:
Хочу випить — вуса вниз.
Випив — дибом стали.
— Та сьогодні ти, браток,
Щось недодивився:
Лівий в тебе догори,
Правий опустився.
— Це у мене теж сигнал,
Тільки нехороший.
Означа він: пив би ще,
Та немає грошей.

Павло Глазовий

На підлеглого начальник
Витріщає очі.
— Чого то ви тинялися
Пізно, серед ночі?
Вас бачили позавчора
Біля ресторану.
Ви тягали по дорозі
Тачку дерев’яну.
А в тій тачці поганющій
Кудись чи від когось
Везли, кажуть, п’янющого
Ханигу якогось.
А підлеглий здивувався:
— Невже ви забули,
Як ми з вами позавчора
Добряче хильнули
Та й вилізли без копійки
З ресторану рачки?
Як же міг я вас додому
Дотягти без тачки?

Павло Глазовий

Люди Саві дорікають:
— Доки будеш пити?
А він каже: — Хочу горе
У вині втопити.
— Та ти ж уже бочку випив.
Скільки літ минуло!
Давно уже твоє горе
К бісу потонуло.
— Не знаєте мого горя, —
Відказує Сава. —
Моє горе дуже хитре:
Воно зверху плава.

Павло Глазовий