Перейти до контенту

Пішла бабця субсидію
Оформлять в сільраду.
Там створили комісію,
Провели нараду.
Голова промовив строго:
— Треба, щоб сказали,
Що ви собі такого
Цінного придбали?
Телевізора, приміром,
Чи пральну машину...
Кажіть правду, бо провірим...
— Не злукавлю словом,
Скажу правду, сину.
Хоч незручно стало бабці
Казать правду в очі,
Все ж мовила:
— Ось ці капці
І... труси жіночі.

Микола Коломієць

Запитали у Кузьми:
— Що ти ото робиш,
Що і в спеку, і в мороз
Без штанів все ходиш?
Кузьма каже: — В мене є
Справи вкрай печальні,
Бо я вчасно не сплатив
Борги комунальні.
Тож за ту мою провину
Мене й покарали
І усі мої штани
Заарештували.
— Чому саме штани,
Тут вони до чого?
— Бо у мене, крім штанів,
Не було ж нічого.

Іван Дерев`янко

— Чи ти чула, чи не чула:
Хведьова Людмила
золотого чоловіка,
кажуть, підчепила?
Вміє мити, шити, прати,
наварити супу,
приволік із заробітків
грошей цілу купу.
...продовжувати читання "Золотий чоловік"

За старою ходячи,
Квилив дід:
– Ти б зварила півника
На обід!

Та стара скупенькою
Все ж була,
Взявшись в боки, лазаря
Завела:

– Їв би, кажеш, півника?
От так‑так!
Ну, а що ж там різати?
Він як шпак!..

Через день, удосвіта
Як на сміх,
Йшов злодюга й півника
Впхав у міх.

Вийшла баба, плачучи,
Й примовля:
– Ой, як шкода! Півень був
Як теля!

Любов Гнідець

Проводжали батька діти
У казенний дім,
Бо старенького глядіти
Вже незручно їм.
— Постаріли ви вже, тату,
Відпочити час.
Ми вас будем навіщати —
Думати про вас.
Тут, в будинку престарілих,
Всі такі, як ви.
Ми б вас дома теж зігріли,
Поки ви живий,
Але клопотів багато
На роботі в нас.
Треба тут вам
доживати —
Хай доглянуть вас.
— От спасибі,
— батько каже, —
Ще гряде той час —
Приживусь отут — і я вже
Буду ждати вас.
Тож прийміть мою подяку —
Як там не крути,
Вірю, й вас на старість
також
Привезуть сюди!..

Василь Кравчук

 

Іду якось по вулиці...
Та що за причина?
Бачу — летить,
спаси Боже,
З покрівлі цеглина.
Люди в крик:
— Бач, дожилися
До такого лиха.
Травмовано чоловіка!
Чи живий? Чи диха?
Потерпілого прохожі
Спішать рятувати.
Умить вони розпізнали...
В ньому депутата.
І тут, чую, змінилися
У людей дебати:
— Розвелося їх до дідька,
Ніде й цеглі впасти!
А ми їх ще й рятуєм,
Не даєм пропасти.

Майя Свириденко

Баба діда повела
В церкву, щоб мав змогу
Хоча б раз за все життя
Помолитись Богу.
Поставила біля себе:
— Ти ж мені дивися!
Слухай батюшку уважно
І, як всі, молися.
Відправилось.
Дід хрестився
Щиро і побожно.
Піп в кінці вже нагадав,
Чого в піст не можна:
— Яйця, м’ясо, молоко
Зі столу прибрати,
Пісну їжу тільки слід
У цей час вживати.
Раби божі! Не гнівіть
Господа, тримайтесь!
Дід не втримавсь
й на всю церкву:
— Та не переймайтесь!
З того часу, як пенсію
Ми з бабою маєм,
З посту, батюшко,
й на мить
Ми не вибуваєм!

О. Домницький

Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу?
— Я уміло,— каже той,— грошенята трачу.
Научився відкладать гроші помаленьку.
Хтось купує коньячок, я беру біленьку.
Хтось купує шоколад, я купую пончик.
Хтось сідає у літак, я — в твердий вагончик.
Хтось у Сочі на курорт виїжджа з сім'єю,
Я з дружиною удвох... Та й то не з своєю.

На розпеченому пляжі
Лає даму дама:
— Та яке ж це виховання?
Та яка ж ви мама?!
Та скажіть же ви що-небудь
Вашому синочку —
Він же кидає грязюку
На мою сорочку.
— То якраз не мій синочок, —
Дама гордо мовить. —
Мій он вашим капелюшком
Жабеняток ловить.

Павло Глазовий

В гості дівчинка прийшла
До своєї тітки.
Про новини торохтить
Весело і швидко:
— А ви знаєте, Панько
Вчора оженився,
Жінку взяв собі таку,
Наче з глузду збився.
Ну товста така ж, як ви,
Або й ще товстіша.
І страшна така ж, як ви,
Або й ще страшніша!

Павло Глазовий