Перейти до контенту

Новорічна казка 12 місяців

Дійові особи
Ведуча
Учень 1, Учень 2.
Учитель Знаювсе, Оповідач, Принцеса.
Мачуха, Падчерка, Чоловік, 1-а дочка, 2-а дочка.
Зима, Весна, Одна із сніжинок, Дванадцять місяців.ВЕДУЧА:
У рік новий трапляються дива,
І оживають казочки минулі.
А ось вам, друзі, казочка нова,
Хоч може здатися, що ви її вже чули.
Нехай ця казка радість принесе!,
Отож для вас усіх сьогодні п’єса.
Знайомтеся: учитель Знаювсе,
А учениця тут – сама принцеса.1 дія
Учитель Знаювсе
Принцесо, прошу Вас порахувать
І відповідь у зошит записати:
Тож скільки буде п’ять додати п’ять?

Принцеса
Мені уже набридло рахувати.
Одне і те ж, і так вже цілий рік.
Учитель мій вже знахабнів, я бачу:
Лиш в клас переступаю я поріг,
І зразу сотні прикладів, задачок.

Учитель Знаювсе.
Але ж принцесо…

Принцеса
Принцеса я чи ні, скажи-но?!
А краще – далі від біди.
Бажаю, пролісків корзину
Щоб завтра ж хтось приніс сюди.

Учитель Знаювсе
Але ж зима, принцесо…

Принцеса
Годі!
Нехай об’являть зараз всім,
Що квіти я чекати згодна
Вже зранку, десь в годинок сім. (звучить музика труби)

2 дія
Мачуха, Чоловік
Оповідач:
Увага! Увага, народе!
Щось маю сказати для вас!
Нехай і зимова погода,
Та слухай принцеси наказ.
До ранку хтось з вас неодмінно
У лісі повинен знайти
Квіток весняних аж корзину
І все це в палац принести.
А ще вам скажу не для преси,
Хто зробить це перший за всіх
Той зразу ж, у мить від принцеси
Отримає золота міх!

Заходить чоловік мачухи.
Чоловік
Оце-то, скажу, холоднеча!
Давно такі зими були!
А ще, як навмисно, під вечір
Мороз озвірів взагалі.

Мачуха
Чого ти, невдахо, приперся?
Душі в тебе просто нема
Йди геть і не рви мого серця,

Чоловік
Куди? Подивись-но – зима.
Мачуха і її чоловік співають на мотив пісні “Підманула, підвела“

Чоловік
Ти казала, моя мила,
Щоб прийшов я в понеділок.
Я прийшов – тебе нема:
Підманула підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.

Мачуха
Я казала, у вівторок
Принеси хоч гривень сорок.
Ти прийшов – грошей нема.
Підманула, підвела.

Чоловік
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.
У середу, ти казала,
Буде і часник, і сало.
Я прийшов – цього нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
з ума з розуму звела.

Мачуха
Я казала, у четвер
Буде так, як і тепер.

Чоловік
Я прийшов – тебе нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.
Ти казала, у п’ятницю
Приготуєш гарну птицю.
Я прийшов – її нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.

Мачуха
Я казала, у суботу
Пошукай собі роботу.

Чоловік
Я знайшов, а ти сама
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.
Ти казала, у неділю
Буде стіл, як в час весілля.
Знов прийшов – тебе нема:
Підманула, підвела.
Ти ж мене підманула,
Ти ж мене підвела.
Ти ж мене, чоловіка,
З ума, з розуму звела.

Мачуха
Все, набрид! Геть швидко з хати,
В злиднях прожиті всі дні.
Як не можеш щось дістати,
Нащо ти такий мені.

Чоловік
Почекай, хотів сказати,
Є наказ для нас для всіх:
Хто квіток добуде за ніч,
Золота одержить міх.

3 дія
Мачуха, дочка, падчерка
Мачуха
Ви чули, ви чули?
Ото, я скажу, новина.
Тож золота можна багато
Вже завтра отримати нам.
А що, як отак ризикнути,
Хоч це і, скажу вам, дурня,
Та ж добре багатими бути
Уже із наступного дня.

ДОЧКА:
Ну, мамо, оце і загнули:
Зима на дворі завива.
Ви взимку про проліски чули?
Таке взагалі не бува.

МАЧУХА
Бува… Не бува… А охоче
В багатстві прожити життя.
Чи золота може не хочеш?
Чи золото, може, сміття?

ДОЧКА
Ой, годі сваритися, мамо!
Та треба забрати своє.
Чого не буває на світі!
І проліски взимку теж є.
Болить в мене спина, матусю.
Й тепленька в хатині в нас піч.

Мачуха
Так є ж іще падчерка, люба!
Нехай пошукає за ніч.
Заходить падчериця

Мачуха
Ану, ледацюго, до мене!
За день хоч зробила би крок!
Бери краще нашу корзину
І в лісі знайди квіточок

Падчерка.
Я з ранку весь день працювала,
І ще не сідала на мить.
Зробила роботи немало,
Хотіла якраз відпочить.
Скажу вам відверто, чи можна,
Щоб квіти зимою росли?

Мачуха
Ще буде базікати кожен,
Дурниці Ти нам не мели.
Все сказано. Йди і не майся,
Подалі біжи від біди!
Без пролісків не повертайся
Ти краще назавтра сюди.
Випихає падчерку на вулицю.

4 дія
Падчерка, Сніжинки, Зима, 12 місяців
ВЕДУЧА:
Що ж діяти: хочеш-не хочеш,
Та доля така в неї зла.
Зібралася падчерка мовчки
І з плачем до лісу пішла.

Падчерка йде по лісу.

Падчерка
О Боже мій! Невже з-за квітів тих
Тут, в лісі, гинути я мушу.
Не чую вже ні рук, ні ніг,
А скоро не почую й душу, (замерзає)
З'являються сніжинки, танцюють.

ТАНОК СНІЖИНОК
Бачать Падчерку і звуть Зиму.
Сніжинка
Зима! Зима! Скоріш сюди!
Дитина в лісі замерзає.
Уже недовго до біди.
А що робити, я не знаю.

З‘являються Зима і торкається чарівною паличкою Падчерки. Падчерка приходить до тями.
Зима
У час такий у лісі і сама?

Падчерка
Зігрітися я тільки лише мрію.
Ви хто?

Зима
Не впізнаєш?
Іди до мене, я тебе зігрію.
Он, бачиш, вогнище.
У місяців сім’ї
Допомогти і обігріти зможуть.
Йдемо туди. Там друзі всі мої.
Вони тобі найкраще допоможуть.
Підходять до дванадцяти місяців

Грудень
Ану мерщій, мерщій сюди до нас!
Скажи-но нам відверто все, дитино,
Що привело тебе в зимовий час,
В таку тяжку холодную годину.
Мороз, ну аж мурашки по спині.
Чого пішла із теплої ти хати?

Падчерка
Та наказала мачуха мені
Десь проліски у лісі відшукати.

Січень
Оце-то так! Квітки серед зими?
Такого я не чув іще, повірте.
І знаєш ти, і знаємо всі ми,
Що не ростуть зимою в лісі квіти.

Падчерка
Та знаю

Лютий
Ну і що ж то за діла –
Знущатись над дитиною простою?
Невже ж то мачуха така у тебе зла,
Що відпустила дівчинку зимою?

Березень
Скажу тобі я, Березень, таке:
У місяці моєму так буває –
На небі сонце ясно-золоте
І все навколо зразу розцвітає.

Квітень
На те й весна, голубонько моя,
Щоб розцвітали на поляні квіти.
І знаю все оце напевно я,
Бо ж сотні літ ось так і звуся – Квітень

Травень
І в травні зеленіє навкруги.
Повір, у цьому я добряче знаюсь,
Кущі, дерева, і поля, й луки.
Бо ж недаремно Травнем називаюсь.

Червень
А з червнем літо прийде. В добрий час!
І стане тепло і приємно всюди.
І сонечко усіх зігріє нас,
І будуть вдячні нам за літо люди.

Липень
А в липні смачно липи зацвітуть,
І бджілочкам багато є роботи:
Вони над квіточками загудуть,
І свіжим медом враз наповнять соти

Серпень
У серпні про серпа не забувай
І не лінуйся працювать ніколи.
Хутчіш новий збирати урожай!
Бо вже чекає, колосисте поле.

Вересень
У вересні в садочок всі – гайда!
І всі ми з цим, скажу відверто, згодні.
Хто вчитися не любить – то біда!
Куди ж без знань, погодьтеся, сьогодні!

Жовтень
Пожовкне листя в жовтні, що робить.
У осені своя краса буває.
Вже день все меньшає кожну мить.
А ночі прибувають й прибувають.

Листопад
А я – Листопад. Далі вже зима.
Як ось тепер, ну хто ж цього не знає.
Так що, дитино, зрозумій сама,
Немає взимку пролісків. Немає!

Падчерка
Немає пролісків. Та все це знаю я.
Це ж мачуха мені все наказала.
Тож, бачите, то воля не моя –
Я теж їй говорила і благала.

Зима
Послухай, брате Березню, в руці
У тебе сила, знаю, ой, велика.
Допоможи ти дівчинці оцій,
А то ж, напевно, буде з нею лихо.

Березень
А що! Візьму і все переверну!
Без чар не так цікаво в цьому світі.
На п’ять хвилин покличемо весну!

Звучить музика Весни.

Зима
Збирай, збирай-но швидше всюди квіти.

Падчерка збирає проліски.

Ведуча
Букет чарівний щастя принесе,
Злим людям подобріти допоможе.

Падчерка
Спасибі, друзі! Дякую за все!
Повірити очам своїм не можу!

Ведуча
Лиш квітку візьме хтось до рук своїх,
І зразу подобрішають ті люди:
Поселиться любов в серцях у них,
А чари злі ураз розтануть всюди.

5 дія
Падчерка повертається додому з корзиною квітів, вкритою хустиною. У хаті, мачуха, її дочки, чоловік.

Мачуха
Ти бачиш, повернулась! Хоч зима
Лютує так, що відбирає мову.
Де проліски? Якщо їх тут нема,
То не благай – підеш до лісу знову.

Падчерка
Нарешті і додому я прийшла,
Побачила пригод-таки немало.
Ось проліски, матусю, принесла,
Корзину повну, так, як ви казали.

Мачуха
Не може бути!
Так, давай сюди!
Не вірю навіть,
сон оце чи правда.
Донечко, скоріш до мене йди,
Дай обніму тебе, моя відрада!
Як я могла узимку у світи
Свою дитину випхати із хати,
Прости мене, ріднесенька, прости,
Яка ж була зла! Яка пихата!

Чоловік
А в мене пропозиція якраз:
Якщо в квітках така чарівна сила,
Ми віднесемо проліски в палац,
Щоб їхні чари лиш добро творили.

Всі
В палац! Скоріше в палац!

6 дія
Принцеса, учитель Знаювсе, гості.
ВЕДУЧА Чека принцеса квітів весняних,
Чекає довго і чекає вперто,
А поки не приніс ніхто ще їх,
Нудьгу нестерпну розганя концертом.
ТАНЕЦЬ

Принцеса
Вже сьома ранку – пролісків нема.
Це так народ виконує накази!

Учитель Знаювсе
Але ж, принцесо, на дворі зима,
Це неможливо, я ж вам казав відразу.

Заходять мачуха, її чоловік, дочки, падчерка.

Мачуха
А ось і квіти!

Принцеса
Так? Давай, давай!
Ось бачте, вчителю!
Тепер мені ви винні!

Учитель Знаювсе
Але ж такого справді не бува,
Це дійсно щось таке неімовірне,

Принцеса
Який чудовий запах, наче дзвін!
А скільки в квітці і краси, і сонця.
І мій народ, який чудовий він,
Приємно подивитись у віконце.
Які у мене помисли легкі!
Спішу, спішу робити я віднині,
Щоб щастя поселилось навіки
У кожнім серці, в кожної родини.