Перейти до контенту

Баба Яга і молодильні яблука

Баба Яга ходить по сцені, щось рахує, кроками переміряє, креслить крейдою на підлозі, заклопотано підходить до географічної карти, потім до великого новорічного годинника, придивляється, прицмокує, бурмоче:
– Те-е-к… Оту-у-т... Ага-а-а…
Кидає скоса погляд на підлогу, потім знову на карту, щось приміряє метровою лінійкою:
– Від мене, Бабусі-Ягусі-сережка-у-вусі, ще ніхто не втікав… Колобок – не втік, Івасик-Телесик – не втік, я на свої 300 літ бабусечка ще-е… Фізкульт-прівєт! Болячок букет, кхе-кхе… Головне, треба розрахувати правильно, щоби промаху не було…
Сердито до ведучих:
– Чого поставали? Краще закрийте завісою сцену! А то, ондечки, повсідалися, (киває на глядачів), повитріщалися, хіба тепер що втаїти можна?
Ведучий 1:
– А чому ти на святі? Здається, ми тебе не просили!
Баба Яга:
– А прогнати нема сили! І взагалі, старість треба поважати, усі мої 350 лісових літ! Не стійте, і вікна затуліть, бо Сорока-білобока-послідкую-у-два-ока прилетить, заскрекотить, та на весь казковий ліс моє бажання-заклинання рознесе!..
Ведучий 2:
– А може ти нам по секрету про свої новорічні бажання розкажеш? На Новий рік!
– Цур вам і пек! Не згадуйте мені ці бридкі слова «новий рік»! Бр-р-р!..
Ведучий 1:
– Ну, я так і знав! Звісно!.. Лиходійка щось надумала! Знову будуть непереливки! Скажи, чим тобі заважає Новорічне свято?
Ведучий 2:
– Неймовірна, чарівна, чудова зимова радість!
Ведучий 1:
– Подарунків багато!
Баба Яга:
– Подару-у-у-нків?! Багато? Ось доживете до моїх трухлявих літ, то дізнаєтеся про подарунки!.. То тіко Чахлику Невмирущому все однак – що тобі Новий рік, що старий. Знай, сторчма стирчить у своєму склепі, та костями торохтить!
Ведучий 1:
– А чому? Чому однаково?
– Бо він же безсмертний! Безсмертний!.. А мені кожен Новий рік таких подаруночків додає, що жубів у роті меншає та меншає, а зморшок на лобі більшає та більшає… Тепер ще й радикуліт до спини прилип. Рік за роком! Вилазить боком.
Ведучий 2:
– То, може, варто полікуватися? В аптеку сходити?..
Баба Яга:
– В аптеку? В бібліотеку! В мої роки тіко рецепти читать! А була ж! Ох!.. Була ж найкращою на весь казковий ліс! Лісовики біля мене табунами так і вертілися, яко дзиґи! А тепер? Е-е-е… Тиск уже 150 літ, як скаче, у вусі стріляє… Старість!
Ведучий 1:
– Що ж робити? Дітвора чекає Нового року!
Баба Яга:
– Чекає-перечекає! Була я у вашій аптеці. Хотіла молодильних яблук з кіло купити.
Ведучий 2:
– І що – не помогли?
Баба Яга:
– А ти ще спитай, чи я ті яблука хоч одно спробувала? Чахлик увесь урожай з аптеки і вигріб. У склепі сидить, костями торохтить, яблучка молодильні трощить. Того й невмирущий. Ну ні жить, а ні вмерти. Опускай завісу!
Ведучий 1:
– А може, все-таки завісу не треба?
– Як це – не треба? Новий рік сюди, на цю сцену, прийде! Я все розрахувала. Ось тут (показує креслення на підлозі), на перетині двох полюсів, північного і південного, холодного і гарячого, майбутнього і минулого, і з’явиться Новий рік, і поверне на 12-ту обидві стрілки чарівного новорічного годинника! І тоді – все!.. В мене випаде ще один зуб! Посивіє ще одне пасмо волосся, з’явиться ще одна зморшка, а на носі вискочить ще одна клята бородавка… А-а-а!
Ведучий 1:
– Невже ми нічого не придумаємо? Ну, якесь новорічне диво… Аби діти не залишилися без Нового року...
Баба Яга:
– Що тут думать? Бежжуба буде баба, бежжуба-а!..
Ведучий 2:
– Було б добре, якби Чахлик поділився з тобою молодильними яблуками.
Баба Яга:
– Так він же за тридев’ять земель, у тридесятому царстві! Як добратися? Он, уже скоро дванадцята. Коли поспіть?
Ведучий 1:
– А якщо на мітлі мотнутися?
Баба Яга:
– Та суглоби так на погоду корчить, що й мітли не підніму, га…
Ведучий 2:
– Ага-а!.. А якщо спробувати по Інтернету?! (дістає мобільний телефон)
Баба Яга:
– Добре. Так і буде. Запрягай свої сани…
Ведучий 1:
– Ну, то не сани. То така світова мережа… Зв’язок.
Баба Яга:
– Так би й казав, що до саней ще треба й мотузок! Аби тягнув хто. Теж мені, диво новорічне! Тьху ти…
Ведучий 2:
– Увага! Чахлик на зв’язку! Прибув по Інтеренету.
Ведучі виходять.
Баба Яга:
– Дивися, які прудкі! Зі склепу витягли!.. Хоч яблучка прихопив?
Заходить Чахлик.
Баба Яга:
– Як добрався? Кості після санок болять?
Чахлик:
– Які сани? Сиджу собі, куняю, кості перебираю, аж ту-у-у-т… На небі блисне, над головою свисне, смугою пролетіло, на носі сіло, а поті-і-і-м – торох!.. І ми отут уже удвох. Хух… Аж дим із вух. Не бачив я ніяких саней!
Баба Яга:
– То я тебе так ви'кликала! Яблука, питаю, привіз?
Чахлик:
– Тобі? Яблука? Молодильні? І що то буде? Ха! Кістяна нога! Не Баба, а Дівка? Це перебір! Ти таку чудасію в казках бачила? Дівка Яга! Хе-кхе…
Баба Яга:
– Так мені тільки жуба поправить. Горішка укусить…
Чахлик:
– Хочеш чи не хочеш, але без моїх загадок не бачити тобі яблук, як мені взимку ситого вовка.
Баба Яга:
– Ну так як ж, те-е, недочуваю вже-е…
Чахлик:
– Хочеш молодість повернути – прислухайся. Вуха нашорошуй.
Баба Яга:
– Га?
Чахлик загадує загадки, Баба силкується їх відгадати, але постійно невдало, потім просить допомоги в глядачів, за правильну відповідь глядача дає призи.
Чахлик:
– Твоя взяла. Тримай молодильні яблука.
Ведучий 1:
– Стоп! Стоп! Давайте спочатку запитаємо Ягу, чи не передумала вона спіймати Новий рік.
Баба Яга:
– Тепер з молодильними яблуками я молодшатиму, і не роками, а днями! Нащо мені ваш Новий рік? Хоча за компанію можу й погуляти…
Кусає яблуко, забігає за куліси, звідти виходить красунею-сніжинкою, веде за руку Новий рік…
Свято продовжується. Хоровод.